Постанова 4855 № 620/2906/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2906/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Файдюка В.В., Черпіцької Л.Т., секретаря Суркової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області, Головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Прокопенка Федора Івановича про визнання протиправним та скасування приписа, постанови та зобов`язання вчинити дії, а апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач 1, ДАБІ України), Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області (далі - відповідач 2, управління ДАБІ у Чернігівській області), Головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Прокопенка Федора Івановича (далі - відповідач 3, Головний інспектор Прокопенко Ф.І.), в якому просила визнати протиправними та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн., та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її притягнуто до адміністративної відповідальності з порушенням процедури. До того ж, вказує на відсутність в її діях складу правопорушення. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що поза увагою суду залишилось питання наявності у відповідачів підстав для здійснення заходів державного контролю, не з`ясовано чи дійсно позивач допустила адміністративне правопорушення. Також судом не надано оцінку доказам про те, що будинок, який експлуатується позивачем, введений в експлуатацію в порядку, передбаченому законом. Більше того, судом не враховано, що законодавство розмежовує поняття готель та аналогічний засіб розміщення. У відзиві на позов ДАБІ України зазначило, що перевірка призначена на підставі звернення мешканця міста Мена і проводилась у присутності довіреної особи позивача, якій вручено усі процесуальні рішення за наслідками перевірки. Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи про адміністративне правопорушення. Підтвердженням того, що об`єкт перевірки є готелем слугує Витяг з реєстру платників єдиного податку від 15 липня 2015 року. Відзиви від інших учасників справи на апеляційну скаргу не надійшли. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з таких підстав. Судом установлено, що позивач є власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , які отримала на підставі договору дарування від 03 березня 2014 року. Відповідно до копії декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 06 березня 2013 року житловий будинок та господарські споруди за наведеною адресою прийняті в експлуатацію з наступними характеристиками: загальна площа 316,2 м.кв., 120,1 кв.м. Відповідно до рішення Менської міської ради від 22 жовтня 2015 року АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1. Також позивач зареєстрована фізичною особою - підприємцем та має право на здійснення діяльності готелів і подібних засобів тимчасового розміщення. У серпні 2019 року до відповідача 2 надійшло звернення громадянина ОСОБА_2 , в якому зазначено, що місцевий готель працює без дозволу. У зв`язку з надходженням вказаного звернення, 27 серпня 2019 року відповідачем 2 видано наказ №207 для проведення позапланової перевірки на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_2 щодо дотримання суб`єктом містобудування ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. 12 вересня 2019 року за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності відповідачем 3 складено акт №207, в якому зафіксовано порушення частини 4 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункта 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461. Також Головним інспектором Прокопенком Ф.І. 12 вересня 2019 року складено протокол про адміністративне правопорушення та припис №47, якими зафіксовано, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 виявлено порушення - експлуатація готелю, не прийнятого в експлуатацію. Постановою від 23 вересня 2019 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності відповідальність за частиною 9 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідачів та уважаючи свої права порушеними, позивач звернулась з позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувані припис та постанову відповідач діяв в межах повноважень, обґрунтовано та правомірно. Колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі- Закон України №3038-VI). Відповідно до положень частини 1 статті 41 Закону України №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу. Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Відповідно до частини 3 статті 41 Закону України №3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 3) у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт; 4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; 5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам стандартів, норм і правил згідно із законодавством; 6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; 7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Частиною 1 статті 41 Закону України №3038-VI також передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункта 15 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №533 встановлено форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном. Відповідно до абзаца 9 статті 1 наказа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №240 від 15 травня 2012 року, затверджено форму направлення для проведення планового (позапланового) заходу згідно з додатком

9. Так, відповідно до встановленої форми у направленні для проведення планового (позапланового) заходу повинно бути зазначено відомості щодо здійснення якої перевірки видано направлення. Як установлено судом, направлення для проведення позапланового заходу від 27 серпня 2019 року №207 видано на підставі звернення громадянина ОСОБА_2, що відповідає пункту 6 частини 1 статті 41 Закону України №3038-VI. Разом з тим, направлення не містить інформації про те, на перевірку дотримання позивачем яких вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності направляються посадові особи відповідача. З наведеного вбачається, що відповідачем під час складання направлення для проведення позапланового заходу не дотримано встановленої законодавством форми видачі відповідного направлення. Згідно з абзацом 1 пункта 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. Відповідно до пункта 11 Порядка №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право безперешкодного доступу на місце будівництва об`єкта та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 15 травня 2012 року №240 «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», встановлено форму акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт згідно з додатком

1. Одним з обов`язкових реквізитів такого акту є підпис керівника суб`єкта господарювання/фізична особа або уповноважена ним особа. Як убачається з копії Акта перевірки, такий складено у присутності уповноваженої особи позивача, підпис якої наявний у Акті. Відтак, колегія суддів, критично сприймає посилання позивача на те, що й не було відомо про проведення перевірки та не надано можливості надати пояснення і документи. Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №465/1461/1-а, відповідно до якої, з огляду на положення статті 41 Закону України №3038-VI та Порядка № 553 колегія суддів дійшла висновку про те, що задля усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватись лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт. Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту. Водночас, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю. Так, згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем право власності на житловий будинок з господарськими спорудами зареєстровано 03 березня 2014 року. Також, у матеріалах справи міститься зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 06 березня 2013 року декларація про готовність об`єкта до експлуатації. Колегія суддів уважає за необхідне наголосити, що видача декларації про готовність об`єкта до експлуатації відбулась до проведення спірної перевірки. Відтак, на переконання суду, відповідачем в порушення приписів статті 41 Закону України №3038-VI проведено державний архітектурно-будівельний контроль об`єкта будівництва вже після закінчення підготовчих та будівельних робіт, чого відповідачем під час судового розгляду справи не спростовано. Також відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що житловий будинок з господарськими спорудами перебудований. Натомість, як убачається із копії технічного паспорта на житловий будинок, яка додана до відзиву на апеляційну скаргу ДАБІ України, він виготовлений 14 грудня 2012 року, а житлова площа будинку складає 120,1 кв.м., що повністю відповідає інформації, зазначеній у декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Наведене, на переконання суду, спростовує твердження відповідачів про допущення позивачем порушень вимог частини 4 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункта 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461. Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем надані документи, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог, а відповідачами не доведено правомірність оскаржуваних приписа та постанови, суд вважає, що наявні підстави для постановлення рішення про задоволення позову. Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповне з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що стало підставою для неправильного вирішення справи. Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Частиною 6 цієї правової норми закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у справі квитанцій від 08 жовтня 2019 року та від 17 грудня 2019 року позивачем за його подання та подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у загальному розмірі 1921,00 грн., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень. Керуючись статтями 33, 34, 243, 272, 286, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати припис №47 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 12 вересня 2019 року. Визнати протиправною та скасувати постанову №25 від 23 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 9 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 9 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити. Стягнути солідарно з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912), Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області (адреса: 14006, м. Чернігів, пр. Миру, 21а), Головного інспектора будівельного нагляду Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області Прокопенка Федора Івановича (адреса: 14006, м. Чернігів, пр. Миру, 21а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять однак) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді В.В. Файдюк Л.Т. Черпіцька