Постанова 4855 № 640/3172/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3172/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., за участю секретаря Бринюк Г.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - позивач) звернулось до суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), у якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0057291409 від 12.11.2018. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року позов було задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. 01.02.2023 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ГУ ДПС у м. Києві про закриття провадження в адміністративній справі № 640/3172/19 та направлення справи до Господарського суду міста Києва. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2021 року у справі №910/15043/21 порушено справу про банкрутство ТОВ «Комплекс Агромарс». Відтак, даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи клопотання про закриття провадження по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктами 1, 2 ч.1 ст.4 цього Кодексу визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; - хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; - хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Пункт 7 частини першої статті 4 КАС України визначає, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано ПК України. Разом з тим відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.10.2021 у справі №910/15043/21 порушено справу про банкрутство ТОВ «Комплекс Агромарс». Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо). Отже, КУзПБ у порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб`єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю. Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення у ній вимог кредиторів -приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ. Зокрема, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство наступає строк виконання всіх зобов`язань боржника, що має наслідком обов`язок усіх конкурсних (забезпечених) кредиторів пред`явити вимоги до боржника, а їх задоволення може здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом; провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню (частини чотирнадцята, сімнадцята статті 39 КУзПБ); активи боржника, що перебувають у податковій заставі, можуть бути звільнені господарським судом з податкової застави, про що виноситься ухвала у судовому засіданні за участю контролюючого органу, уповноваженого відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень (частина десята статті 41 КУзПБ). Отже, при врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об`єднавши їх в єдине провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною законом черговістю та пропорційністю. Зазначене дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної). Застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство ряду майнових та немайнових спорів, КУзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій. Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Частиною третьою статті 7 КУзПБ визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство. Отже, статтею 7 КУзПБ як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника(юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів. Отже, законодавець визначив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19. У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог. Як вбачається зматеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві на підставі направлень від 31.07.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Комплекс Агромарс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, валютного законодавства за період з 01.04.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове дер давне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2018. За результатами перевірки складено акт №632/26-15-14-01-05/30160757 від 17.10.2018 року (далі - Акт перевірки) в якому встановлено порушення п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, із змінами та доповненнями, в редакції, що діяла до 05.01.2018 (далі - Положення № 637), а саме: виявлено факти неоприбуткування та несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 67 751,51 грн. Так. відповідно до розділу 3.1.2.1 акту перевірки Головним управлінням ДФС у м.Києві встановлено несвоєчасність оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 48 469,49 грн., а саме: згідно фіскального звітного чека № 0982 від 29.06.2016 сума розрахунків за готівку склала 3448,96 грн., в книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 28.06.2016; згідно фіскального звітного чека № 0983 від 30.06.2016 сума розрахунків за готівку склала 4949,27 грн., в книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 29.06.2016; згідно фіскального звітного чека № 0984 від 01.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 4974,74 грн., в книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 30.06.2016; згідно фіскального звітного чека № 0985 від 02.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 4627,38 грн., в книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 01.07.2016; згідно фіскального звітного чека № 0986 від 03.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 1344,63 грн., в книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 02.07.2016; згідно фіскального звітного чека № 0987 від 04.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 3645,88 грн., в книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 03.07.2016; згідно фіскального звітного чека № 0988 від 05.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 7350,28 грн., в книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 04.07.2016; згідно фіскального звітного чека № 0989 від 06.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 4904,59 грн., в книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 05.07.2016; згідно фіскального звітного чека № 0990 від 07.07.2016 сума розрахунків за готівку склала 5410,58 грн., в книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/5 зазначені готівкові кошти оприбутковані 06.07.2016; згідно фіскального звітного чека № 1140 від 19.12.2016 сума розрахунків за готівку склала 7813,18 грн., в книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/6 зазначені готівкові кошти оприбутковані 18.12.2016; Також на підставі наданих документів перевіркою було виявлено факт неоприбуткування готівкових коштів у сумі 12769,28 грн., отриманих за реалізовані товари 15.05.2017 та 16.05.2017 на підставі фіскальних звітних чеків РРО (зав. № ПБ4101242399) № 1280 і № 1281, а саме: облік готівкових коштів, здійснено у книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/7 (встановлений засіб контролю ВХ606984), яка на момент вчинення відповідних записів не була зареєстрована у встановленому порядку в органі ДФС за місцем обліку платника. Перевіркою, також, встановлено факт неоприбуткування готівкових коштів у сумі 6512,74 грн., отриманих за реалізовані товари 31.10.2017 на підставі фіскального звітного чеку РРО № 1450. Облік зазначених коштів у повній сумі їх фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій № 1008003030р/7 на момент перевірки не здійснено. На підставі проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018 № 0057291409, згідно з яким застосовано до ТОВ «Комплекс Агромарс» штрафні (фінансові) санкції у сумі 338 757,55 грн. за несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів, на підставі п.п 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і згідно абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95. Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом. За загальним правилом, публічно-правові відносини у сфері адміністрування податків, сплати загальнообов`язкових соціальних внесків регулюються податковим кодексом та законами, які визначають порядок виникнення і сплати податкових зобов`язань та зобов`язань зі сплати цих внесків. Так, ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків і зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України). Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також елементи податку, підстави надання податкових пільг та порядок їх застосування, відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються ПК України або законами, які вносять до нього зміни (статті 4, 7 ПК України). Однак законодавець не ототожнює поняття «виникнення» податкових зобов`язань з поняттями «стягнення податкового боргу» чи «погашення податкового боргу». Процедура стягнення (погашення) податкового боргу може регулюватися ПК України та іншими нормативними актами. Зокрема, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ, з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (пункт 1.3 статті 1 ПК України). Отже, з прийняттям КУзПБ законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї. Спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні статті 190 ЦК України є майном боржника. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 1340/3510/18 (пункти 77, 81), Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 05 липня 2019 року у справі № 826/17147/18 (пункти 17, 18). Отже, вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду. Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №905/2030/19. Правовими положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на те, що у справі № 910/15043/21 порушено провадження про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", відтак, юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється, а розгляд справи слід здійснювати в межах провадження у справі про банкрутство. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. За правилами ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Наведені положення ч. 1 ст. 239 КАС України кореспондуються із приписами ч. 3 ст. 319 КАС України, згідно яких у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Враховуючи викладене оцінка доводам апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не надається. Наведене у сукупності свідчить, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково визначивши наявність публічно-правового спору у межах даних правовідносин. Таким чином, оскільки даний спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання ГУ ДПС у місті Києві про закриття провадження у справі, скасування рішення суду першої інстанції та передачу справи до Господарського суду міста Києва за підсудністю. При цьому, заперечення позивача проти вказаного клопотання з мотивів недобросовісного користування відповідачем своїми процесуальними правами та намагання ним фактично скасувати невигідне судове рішення поза межами його апеляційного перегляду, що грубо порушує права позивача на справедливий суд та не відповідає завданню адміністративного судочинства колегія суддів відхиляє як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи, позаяк аналогічне клопотання було заявлено відповідачем ще в суді першої інстанції, однак останнім оцінка доводам клопотання не надавалась, що не може свідчити про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами. Керуючись ст.ст. 238, 242, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - задовольнити частково. Клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про закриття провадження по справі № 640/3172/19 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2022 року - скасувати. Провадження по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - закрити. Справу № 640/3172/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення передати на розгляд до Господарського суду міста Києва. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко