Ухвала КГС ВС № 910/18029/21

УХВАЛА 09 березня 2023 року м. Київ cправа № 910/18029/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., представників учасників справи: позивача - Гольдарб Я.Ю. (адвокат), відповідача - Монастирський Д.О. (адвокат), Самсонович О.А. (адвокат), третьої особи 1 - не з`явився, третьої особи 2 - не з`явився, третьої особи 3 - не з`явився, третьої особи 4 - Пріцак І.Є. (адвокат), розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг Національного банку України та акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва 22.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація" до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним одностороннього правочину та внесення змін до договору, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Рапіт"; товариство з обмеженою відповідальністю "Віалінт"; товариство з обмеженою відповідальністю "Мілорін ЛТД", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національний банк України, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація" (далі - ТОВ "Бізнес Пром Інновація", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням від 07.09.2017 вих.№Е.65.0.0.0/3-106726 про одностороннє розірвання з 25.09.2017 кредитного договору від 20.10.2016 №4Б16088Г укладеного між позивачем та відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одностороння дія відповідача у формі відмови від кредитного договору від 20.10.2016 №4Б16088Г (далі - Кредитний договір), оформлена у формі повідомлення від 07.09.2017 вих.№Е.65.0.0.0/3-106726, не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Вчинений відповідачем правочин є безпідставним та незаконним, таким що порушує законні права позивача не відповідає положенням статті 203 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним. Під час розгляду справи судом першої інстанції залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Рапіт" (далі - ТОВ "Рапіт", третя особа 1), товариство з обмеженою відповідальністю "Віалінт" (далі - ТОВ "Віалінт", третя особа 2), товариство з обмеженою відповідальністю "Мілорін ЛТД" (далі - ТОВ "Мілорін ЛТД", третя особа 3), а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний банк України (далі - НБУ, третя особа 4). Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2021 справу №910/18112/21 за позовом ТОВ "Бізнес Пром Інновація" до АТ КБ "Приватбанк" про внесення змін до Кредитного договору, який укладений між сторонами даного спору об`єднано в одне провадження зі справою №910/18029/21. Рішенням господарського суду міста Києва від 22.02.2022 (суддя - Кирилюк Т.Ю.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 (колегія суддів: Зубець Л.П., Алданова С.О., Ткаченко Б.О.) зі справи №910/18029/21 позовні вимоги задоволено частково; визнано недійсним односторонній правочин, оформлений письмовим повідомленням АТ КБ "Приватбанк" від 07.09.2017 за вих.№Е.65.0.0.0/3-106726 про одностороннє розірвання з 25.09.2017 Кредитного договору укладеного між сторонами спору; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 270,00 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення у даній справі про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору, місцевий господарський суд з яким погодився суд апеляційної інстанції (рішення суду переглянуто в апеляційному порядку лише в частині задоволених позовних вимог), виходили з того, що відповідачем не дотримано визначеного у статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та у Кредитному договорі порядку направлення повідомлення про розірвання Кредитного договору. Також за висновками судів, Кредитний договір, правомірність одностороннього розірвання якого є предметом позовних вимог у даному спорі, укладений між сторонами в ході програми реструктуризації (трансформації) кредитного портфелю АТ КБ "Приватбанк", яка була ініційована, організована та контрольована саме НБУ. Відповідно до Плану трансформації кредитного портфелю АТ КБ "Приватбанк" позивач, як новий позичальник взяв на себе зобов`язання погасити існуючу заборгованість первинних боржників згідно з кредитним портфелем Банку. Суди зазначили про те, що ініційована та контрольована НБУ процедура трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк" була розпочата і проведена на підставі чинних актів НБУ. Зокрема, постанов правління НБУ і була завершена укладанням з позивачем Кредитного договору та переданням відповідачем позивачу кредитних коштів для реструктуризації заборгованості первинних позичальників. З огляду на наведене, суди відхилили доводи НБУ, що він не брав участі в укладенні Кредитного договору, та не погоджував його укладання. Судами встановлено, що станом на час відправлення спірного повідомлення від 07.09.2017 вих.№Е.65.0.0.0/3-106726, Кредитний договір був чинним, не визнавався недійсним або припиненим і докази нікчемності вказаного договору також відсутні. Строк дії Кредитного договору є таким, що не сплив, як на момент направлення відповідачем вказаного повідомлення, так і на момент розгляду даного спору. Позивач виконав зобов`язання щодо погашення заборгованості за діючими кредитними договорами, укладеними між відповідачем та первинними боржниками, внаслідок чого зазначені вище кредити є погашеними, а кредитні зобов`язання виконаними у повному обсязі. Зокрема, за висновками судів, вказані обставини свідчать про відсутність заборгованості за первинними кредитами укладеними з первинними боржниками перед відповідачем та про перехід до позивача, як поручителя, який здійснив погашення зобов`язання боржників, всіх прав кредитора за вказаними кредитними зобов`язаннями на підставі статті 512 ЦК України. Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями НБУ та АТ КБ "Приватбанк" звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять: скасувати рішення господарського суду міста Києва 22.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 зі справи №910/18029/21 у частині позовних вимог, які було задоволено та ухвали в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Касаційні скарги мотивовано таким: - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 75 ГПК України, статті 651 ЦК України та статті 188 ГК України у спірних правовідносинах. Зокрема, "як має діяти суд при вирішенні спору про визнання недійсним одностороннього повідомлення про розірвання договору в частині дій щодо необхідності аналізу для підстав для такого розірвання (неналежне виконання договору), у разі якщо позивач визнає порушення умов договору, однак заперечує дотримання процедури такого розірвання"; - суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 77 ГПК України та неправильно застосували статті 60, 61, 67 та 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" і висновок Верховного Суду щодо застосування наведених вище норм у подібних правовідносинах відсутній; - судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) , статей 525, 651 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо порядку одностороннього розірвання договорів та предмету доказування у таких судових справах, викладені у постановах від 24.11.2021 справі №357/15284/18, від 26.10.2022 у справі №761/13409/15-ц, від 31.07.2019 у справі № 922/3248/18, від 16.06.2021 у справі №375/278/20 та від 01.04.2021 у справі №910/5206/20; - судами попередніх інстанцій порушено вимоги положень статті 238 ГПК України та неправильно встановлено перелік обставин, які є предметом доказування у даному спорі без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №901/2104/19; - судом апеляційної інстанції порушено вимоги положень статті 76 ГПК України та взято до уваги докази, які не входять до предмета доказування у даному спорі і таке застосування положень вказаної статті не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 05.02.2019 зі справи №914/1131/18, від 25.02.2019 у справі №909/327/18; - оскаржувані судові рішення частині підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору та застосування судами положень частин другої, третьої статті 188 ГК України прийнято без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.04.2021 зі справи №910/5206/20, від 24.11.2022 зі справи №916/1591/17, від 08.11.2022зі справи №904/8119/21, від 06.07.2022 зі справи №904/8118/21, від 09.02.2022 зі справи №922/1372/21, згідно з яким: "одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання"; - суди порушили норми процесуального права щодо обґрунтованості судових рішень, вийшли за межі підстав позову, не врахували обставин, які визнавались сторонами, та висновків Верховного Суду щодо питань, які належить з`ясувати при розгляді такої категорії спорів та не врахували висновків Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.11.2021 у справі №357/15284/21, від 26.10.2022 у справі №761/13409/15-ц, від 16.06.2021 у справі №375/278/20, від 26.04.2022 у справі №278/2355/16-ц, від 09.06.2022 у справі №927/636/21; - суди безпідставно відхилили заперечення відповідача щодо недопустимості деяких доказів у справі чим порушили вимоги статті 77 ГПК України. Зокрема, в частині посилання судів першої та апеляційної інстанцій на постанови НБУ та листування його посадових з посадовими особами АТ КБ "Приватбанк". Суди оминули той факт, що вказані документи містять гриф "Банківська таємниця". Як наслідок, оскаржувані судові рішення прийнято на підставі недопустимих доказів і висновки судів попередніх інстанцій в цій частині не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.02.2019 у справі №909/327/18 щодо загальних засад оцінки допустимості доказів. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НБУ на рішення господарського суду міста Києва 22.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 зі справи №910/18029/21 та призначено її до розгляду на 16.02.2023. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва 22.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 зі справи №910/18029/21 та призначено її до розгляду в засіданні Касаційного господарського суду на 16.02.2023 спільно з касаційною скаргою НБУ. Позивач у відзиві на касаційну скаргу НБУ доводи касаційної скарги підтримує та просить Суд задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі. Водночас правом подання відзиву на касаційну скаргу AT КБ "Приватбанк" позивач не скористався. До Верховного Cуду 06.03.2023 надійшло клопотання ТОВ "Бізнес Пром Інновація" про зупинення касаційного провадження у справі №910/18029/21 до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/17401/21. Клопотання мотивовано тим, що питання які мають бути розглянуті Великою Палатою Верховного Суду у наведеній справі можуть мати безпосереднє значення для вирішення справи №910/17401/21. Так, під час вивчення матеріалів касаційних скарг Судом встановлено, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа №910/17401/21 за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" до АТ КБ "Приватбанк", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікс", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп", 3) товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт", 4) товариства з обмеженою відповідальністю "Фаборіс", 5) товариства з обмеженою відповідальністю "Церіс", 6) Національний банк України про зміну договору та визнання правочину недійсним. Колегією суддів встановлено, що справи №910/18029/21 та №910/17401/21 є подібними, як за об`єктом спору так і за змістом спірних правовідносин. Також доводи касаційних скарг у вказаних справах є однаковими (неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 188 ГК України та статей 60, 61, 67 та 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), а встановлені фактичні обставини практично аналогічні з тими, що склалися у справі №910/18029/21 (мова йде про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від кредитного договору). Колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів та цінних паперів ухвалою від 02.03.2023 передала справу №910/17401/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За висновком Суду, справа №910/17401/21 містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Ухвалу мотивовано тим, що наразі існують подібні спори про визнання недійсним одностороннього правочину АТ КБ "Приватбанк" щодо розірвання в односторонньому порядку кредитних договорів, зокрема, але не виключно укладених з: 1) товариством з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті"; 2) товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація"; 3) товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром Інвест"; 4) товариством з обмеженою відповідальністю "БОРАНД ТРЕЙД"; 5) товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Партнер Груп" і доводи позивачів у наведених справах ґрунтуються на безпідставному розірванні АТ КБ "Приватбанк" кредитних договорів, укладених з метою реалізації програми реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк" та у недотриманні Банком порядку їх розірвання. На думку колегії суддів у справі №910/17401/21, спори з аналогічними вимогами та підставами позову можуть виникати і надалі, пов`язані з іншими позичальниками АТ КБ "Приватбанк", а також і з іншими банківськими установами, а відтак, розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду сприятиме формуванню єдиної правозастосовчої практики у зазначених правовідносинах. Зокрема, виходячи з доводів касаційний скарг та у контексті встановлених судами обставин справи, колегія суддів у справі №910/17401/21 вважає, що для формування єдиної правозастосовчої практики у спірних правовідносинах має важливе значення, зокрема: - тлумачення частини третьої статті 188 ГК України, в контексті того, чи є необхідність повідомлення сторони договору про його розірвання в односторонньому порядку з урахуванням передбаченого наведеною нормою двадцятиденного терміну, тобто фактично чи є необхідність направлення відповідного повідомлення за 20 днів до визначеної у ньому дати з якої договір вважатиметься розірваним, за умови відсутності у такому договорі чітко визначеного строку, після спливу якого договір слід вважати розірваним; - вирішення питання щодо необхідності обґрунтування Банком суми заборгованості у зв`язку з виникненням якої останній вирішив розірвати договір в односторонньому порядку (визначення у відповідному повідомленні не тільки всієї суми існуючої заборгованості станом на конкретну дату, а і необхідності відображення "розшифровки" такої заборгованості, зокрема періодів нарахування та сум, з урахуванням здійснених позичальником оплат в рахунок погашення кредиту, а також періодів і сум, на які Банком нараховуються штрафні санкції; - формування єдиного правового підходу у розумінні приписів Глави 10 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у взаємозв`язку з положеннями статей 74, 76 - 79 ГПК України, щодо необхідності дослідження судами походження та підстав отримання стороною у справі документів, які мають гриф "Банківська таємниця", у разі обґрунтування нею своїх доводів такими документами, за умови відсутності відповідних заперечень іншої сторони у справі під час розгляду справи судом першої інстанції. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З огляду на подібне матеріально-правове регулювання та подібність правовідносин у справі №910/17401/21 і у справі яка розглядається (правовідносини стосуються визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням про одностороннє розірвання кредитного договору) правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №910/17401/21 матиме суттєве значення для вирішення питання у даній справі. З урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, а також для єдності судової практики, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та зупинити провадження у справі №910/18029/21 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/17401/21. Керуючись статтями 228, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі №910/18029/21 за касаційними скаргами Національного банку України, акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва 22.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/17401/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Булгакова Суддя Т. Малашенкова