Постанова Київський апеляційний суд № 755/4938/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 755/4938/21 Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М. Номер провадження: 22-ц/824/9401/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., при секретарі - Качалабі О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року у справі за скаргою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни, заінтересована особа: ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: В Дніпровський районний суд міста Києва звернулось Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі - КП «Житло-сервіс», стягувач, скаржник) зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просило суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. щодо повернення без прийняття до виконання судового наказу та зобов`язати державного виконавця прийняти виконавчий документ до виконання. Вимоги скарги обґрунтовано тим, що 23 лютого 2021 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. було прийнято рішення про повернення стягувачу без прийняття до виконання судового наказу № 755/1738/20, виданого 04 листопада 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Житло-сервіс» заборгованості з оплати комунальних послуг у розмірі 2 200,49 грн., збитків від інфляції у сумі 207,83 грн., 3% річних у сумі 101,76 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 210,20 грн. Скаржник вказав, що повідомлення про повернення виконавчого документа обґрунтоване відсутністю у судовому наказі дати народження боржника. Зазначені дії скаржник вважає такими, що вчинені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», а тому мають бути визнані неправомірними, оскільки державним виконавцем передчасно без використання права безоплатного отримання відомостей відносно боржника щодо дати його народження прийнято рішення про повернення виконавчого документа. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року скаргу КП «Житло-сервіс» на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І., заінтересована особа: ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. щодо винесення повідомлення від 23 лютого 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Скасовано повідомлення головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. від 23 лютого 2021 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Зобов`язано головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. повторно розглянути заяву Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про примусове виконання судового наказу № 755/1738/20 Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Житло-сервіс» заборгованості. В решті вимог скарги відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просила ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. яким у задоволенні скарги відмовити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відсутність інформації про дату народження боржника технічно унеможливлює відкриття виконавчого провадження, а тому дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. є правомірними. Наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися. Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи за адресами, які зазначені в матеріалах справи. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній та додатково наданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Судом встановлено, що 05 лютого 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва видано судовий наказ № 755/1738/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Житло-сервіс» заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 2 200,49 грн., збитків від інфляції у сумі 207,83 грн., 3 % річних у сумі 101,76 грн. та судовий збір у сумі 210,20 грн. (а.с. 4-5). Частиною 3 ст. 431 ЦПК України передбачено, що виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. За правилами п. 1-1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: судові накази. Також судом встановлено, що 23 лютого 2021 року головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 6). Повідомлення мотивоване тим, що виконавчий документ не містить дати народження боржника, що технічно унеможливлює відкриття виконавчого провадження. У п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Згідно вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника, чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України. Підставою для скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язання прийняти судовий наказ до виконання скаржник вказав на те, що державним виконавцем рішення про повернення прийнято передчасно без використання можливостей безоплатного отримання відомостей відносно боржника щодо дати його народження. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Пунктом 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. З огляду на зазначене, відсутність у виконавчому документі дати народження боржника за наявності можливості у державного виконавця його ідентифікувати, не може вважатися підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 21 травня 2014 року у справі № 6-45цс14, Верховний Суд у постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 461/3584/16-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-42/11, від 26 грудня 2018 року у справі № 749/1181/16-ц, від 14 травня 2020 року у справі № 804/8020/16, від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц. У ст. 129 Конституції України закріплено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Керуючись однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стягувач не може бути незаконно позбавлений закріпленого у Конституції Україниправа на виконання рішення суду. Частиною 2 ст. 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок Дніпровського районного суду міста Києва про те, що скарга підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання неправомірними дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. щодо повернення без прийняття до виконання судового наказу № 755/1738/20 від 05 лютого 2020 року виданого Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Житло-сервіс» заборгованості відповідає вимогам закону. Разом з тим, в частині вимог щодо зобов`язання державного виконавця прийняти судовий наказ до виконання та винести постанову про відкриття виконавчого провадження скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як роз`яснено у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», а також у пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року № 6, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов`язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушене право заявника підлягає поновленню шляхом зобов`язання головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. повторно розглянути заяву стягувача КП «Житло-сервіс» про примусове виконання судового наказу. Доводи апелянта щодо відсутності інформації про дату народження боржника технічно унеможливлює відкриття виконавчого провадження, а тому дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. є правомірними колегією суддів до уваги не приймаються, так як вони не ґрунтуються на положеннях закону та на правильність висновків суду першої інстанції не впливають. Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки Дніпровського районного суду міста Києва та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так як доводи апеляційної скарги головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко І.І. не спростовують висновків суду першої інстанції, які відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, апеляційний суд залишає ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фещенко Ірини Ігорівни залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар