Ухвала КАС ВС № 380/19695/21

УХВАЛА 09 березня 2023 року м. Київ справа № 380/19695/21 адміністративне провадження № К/990/5776/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі 380/19695/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-СТИЛЬ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестбромтрейд» про визнання недійсними правочинів та стягнення в дохід держави коштів, УСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Стиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестбромтрейд» про визнання недійсними трьох договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2020 б/н, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ-СТИЛЬ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТБРОМТРЕЙД», на підставі яких виписано податкову накладну №1 від 17.12.2020 та стягнення в дохід держави з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-СТИЛЬ» 402908400,00грн, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТБРОМТРЕЙД» все одержане майно за договорами купівлі-продажу від 17.12.2020, а саме: комплекс загальною площею 267,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, будинок 15, земельну ділянку площею 0,6352 га, кадастровий номер 2323081800:02:010:0001, місце розташування: Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, будинок 15 та обладнання в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно із специфікацією Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022, відмовлено в задоволенні адміністративного позову. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області 17.02.2023 звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення процесуального строку до Верховного Суду. При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження. Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі відповідач визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №380/8213/21, 26.03.2019 у справі №807/3996/13-а, від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 13.11.2020 у справі №820/820/18, від 01.07.2021 у справі №520/3063/19, від 11.03.2020 у справі №640/21019/18 та ін. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що касаційна скарга в частині наведених у ній вимог містить виклад фактичних обставини справи, висновки встановлених податковим органом порушено, цитування норм права, які регулюють спірні правовідносини, без наведення обґрунтування неправильного застосування судами норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою відмови в задоволенні позову. Крім того, висновки Верховного Суду наведені відповідачем без врахування подібності правовідносин. Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у саме подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено, враховуючи подібність правовідносин. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. У касаційній скарзі відповідач визначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, тобто, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу; якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України). Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому, застосування пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як підстави касаційного оскарження, можливе за умови обґрунтованості підстав передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Отже, оскільки відповідач належним чином не обґрунтовує підстави оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскарження з підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, як окремої підстави, не вбачається за можливе. Крім того, Верховний Суд вже звертав увагу податкового органу та не, що предметом позову є визнання недійсними та скасування договорів купівлі-продажу майна, що є цивільно правовими угодами. За таких обставин, скаржником необхідно зазначити обґрунтовані обставини, які підтверджують, що такі договори порушують публічний порядок та є нікчемними. В свою чергу, скаржником не вказані такі обставини, а лише зроблено аналіз норм Цивільного кодексу України, що регулюються спірні відносини. В цілому доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2022 у справі 380/19695/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-СТИЛЬ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестбромтрейд» про визнання недійсними правочинів та стягнення в дохід держави коштів повернути особі, яка її подала. Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяВ.В. Хохуляк