Постанова 4852 № 160/14342/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 березня 2023 року м. Дніпросправа № 160/14342/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року (м. Дніпро, суддя Кадникова Г.В.) у справі № 160/14342/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - встановив: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 задоволено позов ОСОБА_1 , а саме: - визнано протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради щодо не нарахування та не виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня 2021 року у розмір семи мінімальних пенсій за віком. - зобов`язано Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради перерахувати та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня 2021 року у розмірі семи мінімальних пенсі за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою від 22.09.2022 про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував той факт, що ОСОБА_1 довів належними та допустимими доказами той факт, що має право на відшкодування витрат на правничу допомогу, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим. На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 було залучено до матеріалів справи: договір № 07/07-21 про надання правової (правничої) допомоги від 07.07.2021; свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 1520 від 20.03.2006; витяг з реєстру адвокатів на адвоката Бур`янського Андрія Вікторовича; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по Договору ПРО надання правової (правничої) допомоги; оригінал квитанції про сплату 2000 грн. за реквізитами АБ «Бур`янський і партнери» згідно Договору про надання правової (правничої). Згідно п.4.2. договору № 07/07-21 про надання правової (правничої) допомоги від 07 липня 2021 року гонорар по цьому Договору, з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, становить 2000,00 грн. На виконання вимог зазначеного договору між позивачем та адвокатом підписано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по Договору. Факт сплати позивачем суми за надання вказаних послуг підтверджується оригіналом квитанції про сплату ОСОБА_1 гонорару в розмірі 2000 грн. згідно п.4.2 Договору про надання правничої (правової) допомоги. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Позивач долучив всі документи, що підтверджують факт надання відповідних послуг (надання правової допомоги) адвокатом позивачу у зв`язку з порушенням законних прав позивача. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач не подавав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Компенсацію витрат на професійну правничу допомогу після завершення судового розгляду гарантовано процесуальними кодексами, зокрема, шляхом винесення додаткових постанов про розподіл судових витрат. Позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення. Від відповідача відзив на апеляційну скаргу позивача до апеляційного суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. В ухвалі від 13 жовтня 2022 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки: - лише судовий збір є обов`язковим платежем і його розподіл обов`язково зазначається у резолютивній частині рішення. Інші витрати, пов`язані з розглядом справи, не відносяться до категорії обов`язкових платежів, а тому їх розподіл при прийнятті рішення прямо залежить від заявлення та підтвердження; - у позовній заяві (прохальна частина) позивач не заявляє вимогу про стягнення витрат на правову допомогу; - судом вирішено позов відповідно до ст.9 КАС України та здійснено розподіл судових витрат згідно ст.ст.139, 246 КАС України; - у мотивувальній частині рішення суду від 23.12.2021 зазначено, що оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється. Суд апеляційної інстанції не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини 3 цієї ж статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно приписів ч. 7 ст. 134 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. На підтвердження судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. позивач долучив до позову: копію договору № 07/07-21 про надання правової (правничої) допомоги від 07.07.2021; копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 1520 від 20.03.2006; копію витягу з реєстру адвокатів на адвоката Бур`янського А.В.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по Договору про надання правової (правничої) допомоги; оригінал квитанції про сплату 2000 грн. за реквізитами АБ «Бур`янський і партнери» згідно Договору про надання правової (правничої). Нормами КАС України не передбачено обов`язку позивача щодо подання окремого клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу або з`явлення таких вимог у позовній заяві. У рішенні від 23.12.2021 суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат, оскільки позивач не є платником судового збору. Разом з тим, судом не було встановлено, що позивачем були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. та висновків суду щодо цих витрат рішення від 23.12.2021 не містить. Відтак, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат позивача на правничу допомогу адвоката. Згідно Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по Договору про надання правової (правничої) допомоги (а.с. 28), адвокатом надані наступні послуги: надання клієнту юридичної консультації по даній справі; оформлення надання професійної правової (правничої) допомоги клієнту, збір доказів у справі, аналіз вимог чинного законодавства України по даній справі; підготовка, складання, направлення заяви-вимоги на адресу Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради; аналіз судової практики в аналогічних адміністративних справах Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Верховного Суду, підготовка адміністративного позову до суду з формуванням пакету документів для суду та відповідача, відправлення адміністративного позову з додатками до суду - 2,21 грн. 2000,00 грн. Апеляційний суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року та від 08 лютого 2022 року у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Колегія суддів зазначає, що визначення співмірності витрат є саме оціночною діяльністю суду. Апеляційний суд враховує предмет спору, а також те, що дана справа є справою незначної складності, розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, а отже не потребує від адвоката значних зусиль. Крім того, судова практика у цій категорії спорів є чисельною та сталою. Колегія суддів зазначає, що зазначені в описі робіт (наданих послуг) витрати, окрім витрат позивача на подання адміністративного позову, не належать до витрат, пов`язаних із розглядом судової справи, а тому не підлягають відшкодуванню. Крім того, дана справа є справою незначної складності, яка потребувала від адвоката незначного об`єму наданих послуг. Отже, з урахуванням співмірності та пропорційності витраченого часу, складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, зважаючи на предмет спору, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості витрат позивача у суді першої інстанції на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. Відповідно до частин 1 - 4 ст. 317 КАС України судове рішення суду першої інстанції може бути змінено шляхом доповнення або зміни його мотивувальної та (або) резолютивної частини у разі: 1) неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, колегія суддів суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви позивача. Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року у справі № 160/14342/21 скасувати. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1000,00 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Панченко Суддя С.М. Іванов Суддя В.Є. Чередниченко