Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/14614/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2023 року справа №200/14614/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року (повне судове рішення складено 06 грудня 2021 року в м. Слов`янську) та на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року (повне судове рішення складено 21 грудня 2021 року в м. Слов`янську) у справі № 200/14614/21 (суддя в І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни про зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни про скасування постанови про арешт коштів, винесену у межах виконавчого провадження № 67152438, винесену приватним виконавцем Матвійчук Наталією Миколаївною при примусовому виконанні виконавчого листа № 185/10083/19, виданого 07.09.2021 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, відкрите приватним виконавцем 14.10.2021. Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, приймаючи постанову про арешт коштів позивача, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством. Вказує, що оскільки заробітна плата є єдиним джерелом доходу, відповідач позбавив позивача коштів для існування. Враховуючи викладене, просив задовольнити позовні вимоги. Крім того, позивачем надана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 185/10083/19 від 07.09.2021, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області. Доводи заяви обґрунтовані тим, що, як вважає позивач, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим ефективність захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та очевидними є ознаки протиправності постанови, яка оскаржується. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни про зобов`язання зняти арешт з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк, зупинити виконавче провадження № 67152438 з примусового виконання виконавчого листа № 185/10083/19, виданого 07.09.2021 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, відкрите приватним виконавцем 14.10.2021 задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого листа № 185/10083/19 від 07.09.2021, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області - до прийняття рішення у справі. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року позов задоволено повністю. Постанову приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни про арешт коштів ОСОБА_1 , винесену у межах виконавчого провадження № 67152438, винесену приватним виконавцем Матвійчук Наталією Миколаївною при примусовому виконанні виконавчого листа № 185/10083/19, виданого 07.09.2021 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, відкрите приватним виконавцем 14.10.2021 скасовано. Стягнуто з Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 908 грн. Не погодившись з такими судовими рішеннями, відповідач подала апеляційні скарги, в яких просила скасувати ухвалу та рішення місцевого суду, прийняти нові, якими відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову та позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційних скарг стверджується про правомірність своїх дій. Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, задовольнити, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 . 14.10.2021 приватним виконавцем Матвійчук Наталією Євгенівною відкрите виконавче провадження № 67152438 за виконавчим листом № 185/10083/19, виданим 07.09.2021 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спліт" заборгованості за кредитним договором № IKAPNUAG.26749.001 від 02.03.2012 у розмірі 188 478,98 грн., з яких: 105 703,63 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 82 775,35 грн. - сума заборгованості по відсоткам. 14.10.2021 приватним виконавцем Матвійчук Наталією Євгенівною винесена постанова про арешт коштів боржника та скеровано її в електронному виді до банків - учасників обміну в АСВП: АТ КБ «Приватбанк», AT "Універсал Банк", АТ "ОКО банк", АТ "ТАСкомбанк", АТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток", АТ "ПроКредит Банк", АТ "Акціонерно-комерційний банк "Львів", АТ «КРЕДОБАНК», АТ "ОТП БАНК, АТ "Ідея Банк", АТ "АГРОПРОСПЕРІС БАНК", АТ "УКРСИББАНК", АТ "Акціонерний Банк "Радабанк". Згідно виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 , виданої АТ «Приватбанк» 21.10.2021, вказаний рахунок використовується для зарахування заробітної плати позивача від Східного МРУ МЮ (м. Харків). Щодо заяви про забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З системного аналізу наведених норм вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав. Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ, за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Суд також враховує співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 185/10083/19 від 07.09.2021, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області. Як вбачається з постанови про арешт коштів боржника від 14.10.2021 ВП № 67152438, вона містить вимогу про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважав, що накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках позивача створює небезпеки його інтересам, оскільки арешт всіх грошових активів може безпосередньо заподіяти майнову шкоду позивачеві та може призвести до настання невідворотних негативних наслідків. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Місцевий суд вважав, що позивачем надані суду належні докази в підтвердження того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, та для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль та витрат. Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважав заяву про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню, тому зупинив стягнення на підставі виконавчого листа № 185/10083/19 від 07.09.2021, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області - до прийняття рішення у справі. Проте, з такими заходами забезпечення позову, вчиненими місцевим судом, не може погодитись судова колегія апеляційного суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). Обраний судом спосіб забезпечення позову фактично зупиняє виконання судового рішення у іншій справі № 185/10083/19. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відтак, обраний спосіб забезпечення позову не відповідає його меті і завданням судочинства та є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 червня 2021 року в справі № 310/9167/20. Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції вважав позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. При розгляді справи місцевим судом проігноровано і не розглянуто клопотання відповідача про закриття провадження. Отже, вирішивши спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені спірні правовідносини належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства. Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновками суду з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. До юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону N 606-XIV, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження. Так, розділом VII Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (стаття 447), тому такі спори не належать до юрисдикції адміністративних судів. Частинами першою та другою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Як вбачається з позовної заяви, оскаржувані дії вчинені відповідачем у ході виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у цивільній справі, на підставі якого останнім видано виконавчий лист. Саме в межах конкретного виконавчого провадження з приводу виконання рішення суду в цивільній справі позивач оскаржує бездіяльність посадової особи відповідача. Таким чином, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від статусу суб`єкта оскарження у виконавчому провадженні та від виду судочинства, в якому розглянуто спір та видано виконавчий документ. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач є стороною виконавчого провадження (боржником) за виконавчим листом, виданим судом за наслідком розгляду цивільно-правового спору, даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції, а підлягає розгляду судом загальної юрисдикції, який виніс рішення по справі та видав виконавчий лист. Такий висновок також відповідає абз.2 п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13.12.2010 року № 3, згідно якого суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження. Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене, що привело до невірного вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. Пунктом 3 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України. Щодо клопотання відповідача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу. З цього приводу слід зазначити, що приватний виконавець виступає у цій справі як суб`єкт владних повноважень. Згідно ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Частиною третьою цієї ж статті визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Отже, судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката, діючим процесуальним законодавством йому не відшкодовуються. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року в справі № 620/7037/21. Більш того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (п. 63). В цій справі правова допомога надавалась ФОП ОСОБА_2 , а не адвокатом. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни задовольнити. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі № 200/14614/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 200/14614/21 скасувати. Провадження у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгенівни про зобов`язання вчинити певні дії - закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 його право звернення до суду в порядку цивільного судочинства. Повне судове рішення 09 березня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін І. Д. Компанієць