Ухвала КАС ВС № 500/2159/22

УХВАЛА 07 березня 2023 року м. Київ справа №500/2159/22 адміністративне провадження №К/990/5937/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Тацій Л.В., суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Цебака Івана Семеновича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі № 500/2159/22 за позовом ОСОБА_1 до Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати рішення № 681 № «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Чайчинці» від 18.11.2021 Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області; - зобов`язати Борсуківську сільську раду Кременецького району Тернопільської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 0,25 га та 0,25 га, які розташовані за адресою: с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ, Кременецького району Тернопільської області в межах населеного пункту, відповідно до картографічних даних, які були додані до заяви від 11.11.2021. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 позовну заяву задоволено частково: - рішення № 683 другого пленарного засідання п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 18.11.2021 скасовано; - зобов`язано Борсуківську сільську раду Кременецького району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.10.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розташовані в с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ, для ведення особистого селянського господарства. В задоволенні решти позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції: «Зобов`язати Борсуківську сільську раду Кременецького району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розташовані в с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ, для ведення особистого селянського господарства». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Борсуківську сільську раду Кременецького району Тернопільської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 0,25 га та 0,25 га, які розташовані за адресою: с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ, Кременецького району Тернопільської області в межах населеного пункту, відповідно до картографічних даних, які були додані до заяви від 11.11.2021. Проте, касаційна скарга подана без дотримання процесуальних положень про її форму та зміст, у зв`язку з чим її слід залишити без руху і надати строк для усунення недоліків з огляду на таке. Щодо підстав касаційного оскарження слід зазначити наступне. Одночасно з цим, при вивченні матеріалів касаційної скарги, суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 328, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланнями на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не конкретизовано підставу, з якої подається дана касаційна скарга. Також, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказану справу судом першої інстанції було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланнями на відповідну норму права, яку було застосовано неправильно, посиланням на конкретний пункт частини 4 статті 328 КАС України із вказівкою на наявність виняткових обставин справи, вичерпний перелік яких містить пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та їх належним обґрунтуванням. Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, позаяк в ній не визначено підстав (підстави), передбачених статтею 328 КАС України. Отже, для усунення недоліків касаційної скарги, заявнику необхідно уточнити підстави звернення з даною касаційною скаргою з урахуванням мотивів, викладених в даній ухвалі. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України. Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Цебака Івана Семеновича на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023 у справі № 500/2159/22 - залишити без руху. Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Роз`яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Л.В. Тацій Суддя А.Ю. Бучик Суддя С.Г. Стеценко