Постанова 4851 № 591/8352/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 березня 2023 р.Справа № 591/8352/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.05.2022, головуючий суддя І інстанції: Северинова А.С., вул. Академічна, 13, м. Суми, Сумська, 40030, повний текст складено 02.05.22 року по справі № 591/8352/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову серії БАБ № 593028 від 10.11.2021 у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02.05.2022 позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 593028 від 10 листопада 2021 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що 10 листопада 2021 року о 14 годині 07 хв. на автодорозі М01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 76 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Duster, номерний знак НОМЕР_2 у населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45, рухався зі швидкістю 73 км/год., при дозволених 50 км/год., при цьому перевищив встановлену обмежену швидкість на 23 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam II LTI 20/20 ТС008294, чим порушив вимоги п.п. 12.4 ПДР. Вважає, що поліцейський дотримався передбаченої законодавством процедури з розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повідомив про причину зупинки транспортного засобу, ознайомив водія із правами, якими користується особа, стосовно якої проводиться розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності, та жодним чином не перешкоджав водієві у реалізації вказаних прав, в тому числі надав можливість ознайомитися з відеозаписом вчиненого правопорушення та іншими передбаченими законом правами, з посиланням на висновки викладені у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду: від 22.09.2020 у справі №761/14727/19, від 14.09.2020 у справі № 711/9439/19, від 07.07.2020 у справі №761/34763/19, від 17.06.2020 у справі № 431/516/20, від 09.06.2020 у справі № 760/31729/19. Окремо, зазначає, що до участі у справі не залучений Департамент патрульної поліції, який є належним відповідачем у вказаній категорії справ. Відповідач звертаючись до суду з апеляційної скаргою одночасно заявив клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності. На підставі частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 10 листопада 2021 року інспектором взводу № 1 роти № 4 БУПП в Чернігівській області лейтенантом поліції Єргалієвим О.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 593028 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 10 листопада 2021 року о 14 годині 07 хв. на автодорозі М01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 76 км, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Duster, номерний знак НОМЕР_2 у населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45, рухався зі швидкістю 73 км/год. при дозволених 50 км/год., при цьому перевищив встановлену обмежену швидкість на 23 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 ТС008294, чим порушив вимоги п.п. 12.4 ПДР України. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено дотримання прав позивача та процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 268 КУпАП. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454 грн. Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Частиною 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306. Відповідно до п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Судовим розглядом встановлено, що водія ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції у зв`язку з перевищенням швидкості руху транспортного засобу в межах населеного пункту. На підтвердження зазначених обставин, відповідачем долучений відеозапис з нагрудної камери поліцейського. Згідно з п. 2 ч. 1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» (станом на час виникнення спірних правовідносин) поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у томі числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису. Судова колегія відмічає, що матеріалами справи не заперечується факт, що позивач під час розгляду справи виявив бажання скористатись правничою допомогою, у задоволенні якого працівником патрульної поліції було необґрунтовано відмовлено. Крім того, з доданих до відзиву документів вбачається, що позивач звернувся із письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю скористатися правовою допомогою на місці зупинки та його бажанням звернутися до юриста або іншого фахівця у галузі права. Проте у задоволенні вказаного письмового клопотання також було відмовлено. Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Колегія суддів зазначає, що право на правову допомогу гарантується статтею 59 Конституції України: «Кожен має право на правову допомогу… Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав». Дане право є непорушним та не може бути обмежене в жодному випадку згідно зі ст. 64 Конституції України: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. В ході судового розгляду встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення водій виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що надав інспектору клопотання, однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується в частині з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, як посадовою особою, що здійснювала розгляд справи про адміністративне правопорушення, не вжито дій, спрямованих на забезпечення можливості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, реалізувати своє право на отримання правової допомоги, а вказаними діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, отже і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Посилання апелянта на висновки викладені у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду: від 22.09.2020 у справі №761/14727/19, від 14.09.2020 у справі №711/9439/19, від 07.07.2020 у справі №761/34763/19, від 17.06.2020 у справі № 431/516/20, від 09.06.2020 у справі № 760/31729/19 не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої (апеляційної) інстанції. Стосовно доводів апелянта щодо неналежного відповідача - Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, оскільки воно не має статусу юридичної особи і є територіальним підрозділом, а належним відповідачем має бути Департамент патрульної поліції Національної поліції, судова колегія зазначає наступне. Виходячи з приписів ст. 48 КАС України лише суд першої інстанції має право, за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Питання щодо залучення до участі у справі у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції, судом не вирішувалося. Колегія суддів зазначає, що Департамент патрульної поліції, в структуру якого входить Управління патрульної поліції в області є юридичною особою публічного права з самостійним балансом та рахунками в органах Державної казначейської служби України, тобто є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів, зокрема, призначених для утримання Управління патрульної поліції в області Департаменту патрульної поліції. Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи та відповідно до бюджетного законодавства не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів. У зв`язку з вищевикладеним судові витрати підлягають стягненню саме з Департаменту патрульної поліції України Національної поліції України або шляхом відшкодування коштів з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у відповідній області Департаменту патрульної поліції. Аналогічна правова позиція щодо суб`єкта, за рахунок якого слід стягувати витрати зі сплати судового збору в даній категорії справ викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №757/52466/18-а. З урахуванням того, що відповідачем по справі є Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, враховуючи вищенаведені висновки суду, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції. З огляду на рішення суду першої інстанції в частині визначення суб`єкта владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань якого здійснюється відшкодування понесених позивачем судових витрат, необхідно змінити. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення третього абзацу резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454 грн." В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.05.2022 по справі №591/8352/21 залишити без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.05.2022 по справі № 591/8352/21 змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.» В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.05.2022 по справі №591/8352/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич