Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/3164/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1259/23 Справа № 932/3164/22 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Космачевської Т.В., суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року у цивільній справі номер 932/3164/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: В червні 2022 року до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська звернулось АТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 08.07.2011 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір б/н який оформлено у вигляді анкети-заяви щодо отримання відповідачкою кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті «www.privatbank.ua», складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. Відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_1 отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 35000,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 21 лютого 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 44301,13 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 34974,11 грн, заборгованість за простроченими відсотками 9327,02 грн. Позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 08.07.2011 року у розмірі 44301,13 грн станом на 12.04.2022 року та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився АТ КБ «Приватбанк», подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не взято до уваги, що з відповідачкою 08.07.2011 року було погоджено та підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна 30 днів пільгового періоду, якою сторонами погоджено умови кредитування. Висновок суду про те, що довідка не є належним доказом погодження умов кредитування є безпідставним та помилковим. Судом не враховано правові висновки висловлені в постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року по справі №200/5647/18 щодо представлення виписки по картковому рахунку, яка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, та повинна досліджуватись судом. Вчинення оспорюваних фінансових операцій шляхом несанкціонованого доступу до фінансового номеру телефону відповідачки не підтверджено жодними доказами. Відповідачка негайно не повідомила протягом 15 хвилин про зняття коштів з належних їй карт та не зверталась до банку з повідомленням про крадіжку карток або фінансового номеру мобільного телефону, не просила банк заблокувати її карти. Посилання ОСОБА_1 на звернення до поліції позивач вважає безпідставними, оскільки даний факт за відсутності особи, яка визнана винною у вчиненні даного злочину, не має правового значення для вирішення даного спору. У судовому засіданні не доведено та матеріалами справи не встановлено, що грошовими коштами протиправно заволоділа інша особа, тому рішення суду ґрунтується на припущеннях. Від представника відповідачки, адвоката Носової В.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року без змін. Зазначає, що в апеляційній скарзі позивачем не зазначено яку саме норму матеріального чи процесуального права було порушено, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу ґрунтуються на припущеннях. Єдиний документ, що наданий позивачем в якості доказу та який містить підпис та прізвище відповідачки, анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 08.07.2011 року, тому правомірно визнавати неналежними та недостовірними докази, які не були надані клієнту для ознайомлення і на них відсутній підпис та ідентифікуючі ПІБ. Належним доказом боргу по кредитному договору може бути виписка з особового рахунку, яка є первинним документом та відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписка по договору без номеру, без посилання на особовий рахунок відповідачки, без надання доказів, що саме цей особовий рахунок належить відповідачці, не є первинним документом, не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Стосовно транзакцій, які були здійснені 06.05.2021 року зазначає, що ОСОБА_1 стало відомо про транзакції які вона не здійснювала та згоду на які не надавала 10 травня 2021 року. Відповідно до «Загальних вимог до безпеки платіжних операцій та управління ризиками» банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Банк не надав жодного доказу, що відповідачка якось сприяла втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції іншим особам. Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банком банківських послуг від 08.07.2011 року ОСОБА_2 подано анкету-заяву на оформлення платіжної картки кредитка «Універсальна» (а.с. 41-41зв.). Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 за кредитним договором б/н надано наступні кредитні картки :08.11.2011 року НОМЕР_1 з терміном дії до березня 2015 року, 23.07.2013 року НОМЕР_2 з терміном дії до квітня 2017 року, 29.08.2016 року 5168742357216500 терміном дії до травня 2020 року, 15.02.2019 року 5168742232718746 з терміном дії до січня 2023 року, 06.05.2021 року 4149629318902640 з терміном дії до грудня 2024 року (а.с. 40). У довідці про зміни умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 міститься інформація про зміну кредитного ліміту (а.с. 39). З довідки про умови кредитування вбачається, що ОСОБА_3 08.07.2011 року ознайомлена з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна», з порядком нарахування процентів та штрафних санкцій, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 42). З розрахунку заборгованості за договором №б/н від08.07.2011 року вбачається, що станом на 12.04.2022 року заборгованість ОСОБА_1 становить 44301,13 грн, з них 34974,11 грн заборгованість за тілом кредиту, 9327,02 грн заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 33-38зв.). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності позову. Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, виходячи з наступного. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність». Відповідно до статті 2 цього Закону банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. З заяви-анкети, яка підписана відповідачкою, вбачається, що «Я згодна з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та банком Договір приєднання банківських послуг. Я ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовій формі…» (а.с. 41-41зв.). З довідки про умови кредитування вбачається, що ОСОБА_3 08.07.2011 року ознайомлена з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна», з порядком нарахування процентів та штрафних санкцій, про що свідчить її особистий підпис (а.с. 42). Підписавши вказану заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та довідку про умови кредитування, користуючись кредитними коштами, апеляційний суд вважає, що між сторонами по справі існують кредитні правовідносини, щодо яких сторони погодили істотні умови договору кредиту про суму кредиту. Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Саме таку позицію висловив Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 року у справі 278/2177/15-ц. З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за кредитом виникла з 19.04.2021 року і станом на 12.04.2022 року становить 34974,11 грн (а.с. 38-38зв.). Ці дані також підтверджуються випискою за договором №б/н (а.с. 82-82 зв.) За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 34974,11 грн обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 . Що стосується спору про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до довідки про Умови кредитування за використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» передбачено процентну ставку в розмірі 3% від заборгованості (а.с. 42). Перевіряючи правильність розрахунку процентів за користування кредитом, що наданий відповідачем, апеляційний суд прийшов до наступного. З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір процентів, які було нараховане за договором №б/н перевищує передбачену процентну ставку. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Отже, оскільки позивачем не доведено, що відсотки мають бути нараховані саме в наведеному ним розмірі, тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредиту задоволенню не підлягають. Стосовно посилань відповідачки на неналежні перекази, що мали місце 06.05.2021 року апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статі 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Сам факт звернення відповідачкою до поліції з приводу безпідставних банківських операцій, що мали місце 06.05.2021року, не є достатнім доказом того, що відповідачка не здійснювала зазначених переказів або своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Тому висновок суду першої інстанції стосовно неналежності переказів є передчасним. Наведені в апеляційній скарзі доводи частково заслуговують на увагу. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Виходячи з наведеного вище та обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості. Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за подання позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн (а.с. 81), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 в розмірі 1958,65 грн. Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 3721,50 грн (а.с. 200), тому з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2937,98 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 34974,11 грн. В інший частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1958,65 грн та апеляційної скарги в розмірі 2937,98 грн, а всього 4896,63 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: