Постанова 4803 № 2-5336/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1615/23 Справа № 2-5336/11 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іванчук Віталій Ярославович на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Бойко О.М.) , - В С Т А Н О В И В: У червні 2011 року позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування позовних вимог Банк посилався на те, що 15 серпня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач свої зобов`язання перед банком не виконав, у зв`язку з чим станом на 31.03.2011 року його заборгованість перед позивачем за кредитним договором становить 20785,40 грн., з яких 9049,00 грн. - заборгованість за кредитом; 9270,43 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 1000,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 965,97 грн.- штраф (процентна складова). На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 серпня 2006 року в сумі 20785,40 гривень, судові витрати в розмірі 207,85 грн. судовий збір та 120,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 серпня 2006 року в сумі 20785,40 грн., судовий збір в сумі 207,85 грн. та 120 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Іванчука В.Я. про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (після зміни найменування АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Не погодившись з заочним рішенням суду від 24 квітня 2012 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іванчук Віталій Ярославович, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на його неналежне повідомлення про розгляд справи, а позовну заяву ОСОБА_1 вважає необгрунтованою та безпідставною, тому у її задоволенні слід відмовити. Так, апелянт посилається на те, що у договорі, підписаному сторонами, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді нарахування процентів на прострочену заборгованість, комісії та неустойки, штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та/або їх визначеного порядку нарахування, строк дії картки не визначено. Крім того, відповідач посилається на те, що Умови та правила надання банківських послуг, наявні у матеріалах справи, не містять ідентифікуючих ознак, ким та коли з боку Банку затверджувалися та чи погоджувалися саме ці правила з відповідачем. Апелянт звертає увагу суду на те, що Банком у розрахунку заборгованості йому нараховано проценти за ставкою і 30%, і 60%, погодження якої матеріалами справи не підтверджено. При цьому всі сплачені відповідачем кошти на погашення кредиту були спрямовані на погашення саме заборгованості по процентам. Серед іншого відповідач також зазначив, що банком не підтверджена первинними документами його заборгованість за кредитним договором. У доповненнях до апеляційної скарги відповідач заявив вимогу про стягнення з Банку на його користь витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 86 - 88). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року витребувано цивільну справу з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. 08 грудня 2022 року цивільна справа надійшла до апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали про відкриття провадження сторони отримали електронною поштою 19 грудня 2022 року (а.с.100-101). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. Повідомлення сторони отримали електронною поштою та через сайт «Судова влада» 27 грудня 2022 року (а.с.104-105). 05 січня 2023 року від позивача на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому Банк просить рішення суду першої інстанції, як законне та обгрунтоване, на його думку, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як передбачено ч. 3 вказаної вище статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З позовної заяви вбачається, що ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 20785,40 грн, тому апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іванчук Віталій Ярославович, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, в Заяві, підписаній сторонами 15 серпня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді нарахування процентів на просрочену заборгованість, комісії та неустойки(пені), штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та/або їх визначеного порядку нарахування. Вказана заява не містить строку дії Договору, що є істотною умовою договору. У вказаній Заяві зазначено, на кредитну карту, що видається, встановлюється ліміт 10000,00 грн. В позовній заяві Банк посилається на Умови надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, але із наданих до матеріалів справи Умов не вбачається, ким та коли з боку Банку ці Умови та правила затверджувались та чи погоджені вони з відповідачем (а.с. 13 - 14). Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, розмір процентів, нарахованих на поточний кредит, які становлять 30%, а також розмір процентів, нарахованих за прострочений кредит, які становлять 60% від простроченої суми заборгованості. З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 15.08.2006 року вбачається, що станом на 31.01.2011 року заборгованість ОСОБА_1 становить 20785,40 грн, з них 9049,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9270,43 грн - заборгованість за процентами, 1000,00 грн. - заборгованість по комісії; 1465,97 грн. - штрафи (а.с. 5 - 11). Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність». Відповідно до статті 2 цього Закону банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. З заяви-анкети, яка підписана відповідачем, вбачається, що «Я згодний з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та банком Договір приєднання банківських послуг. (а.с. 12). Підписавши вказану заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, користуючись кредитними коштами, апеляційний суд вважає, що між сторонами по справі існують кредитні правовідносини. Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Саме таку позицію висловив Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 року у справі 278/2177/15-ц. З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за кредитом станом на 31.03.2011 року становить 9049,00 грн. Ці дані підтверджуються розрахунком заборгованості за договором № б/н (а.с. 5 - 11.). За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9049,00 грн. обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 . Що стосується спору про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, апеляційний суд зазначає наступне. Перевіряючи правильність розрахунку процентів за користування кредитом, що наданий відповідачем, апеляційний суд прийшов до наступного. З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір процентів, які було нараховане за договором № б/н перевищує передбачену процентну ставку. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Отже, оскільки позивачем не доведено, що відсотки мають бути нараховані саме в наведеному ним розмірі, тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредиту задоволенню не підлягають. Що стосується вимог позивача про стягнення комісії та штрафів, то вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не передбачені в Заяві. Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за подання позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» сплачено судовий збір у розмірі 207,85 грн (а.с. 21), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 в розмірі 90 грн. 50 коп. на користь позивача. Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 311,77 грн (а.с. 78), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 176 грн. 02 коп. Враховуючи викладене вище, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за сплату судового збору в розмірі: 176,02 - 90,50 = 85,52 грн. Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Як вбачається із пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 1 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку по даних сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). До заяви про розподіл судових витрат адвокатом Іванчук В.Я. надано: договір про надання правової допомоги № 28/07/20 від 28.07.2020 року, додаткова угода № 1 від 13 грудня 2022 року, розрахунок розміру витрат ОСОБА_1 , пов`язаних з отриманням професійної правової допомоги, Акт приймання - передачі наданої праововї допомоги № 1 від 13.12.2022 року, рахунок № 1 від 13.12.2022 року (а.с. 89 - 94). Враховуючи, що доповнення до апеляційної скарги майже дублюють апеляційну скаргу та часткове задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи вимоги розумності і справедливості, апеляційний суд вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають сплаті судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3000,00 грн. В іншій частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Іванчук Віталій Ярославович, задовольнити частково. Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2012 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9049 (дев`ять тисяч сорок дев`ять) грн. 00 коп. В інший частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 85 (вісімдесят п`ять) грн. 52 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., а всього 3085,52 грн. В іншій частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що ухвалена у малозначній справі, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: