Постанова КЦС ВС № 717/940/18

Постанова Іменем України 15 лютого 2023 року м. Київ справа № 717/940/18 провадження № 61-3407св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., учасники справи: позивач - заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 січня 2021 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Литвинюк І. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2018 року заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання недійсним договору дарування та зобов`язання вчинити дії. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі АДРЕСА_1, площею 33,4 кв. м, яку вона набула на підставі договору дарування від 23 липня 2010 року. Нежитлова будівля розміщена на земельній ділянці площею 0,8589 га, кадастровий номер 7322088800:02:002:0306 (далі - спірна земельна ділянка), розташованій на відстані 1-3 м від загороджувального паркану із колючого дроту й лінії контрольно-слідової смуги та від 5 до 10 м від загороджувального паркану на території Республіки Молдова. Спірна земельна ділянка загороджена по периметру металевою огорожею висотою 3 м, не зареєстрована за жодною особою, а отже, є самовільно зайнятою. Ця земельна ділянка належить до земель оборони відповідно до законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги. Встановлення на цій земельній ділянці капітальної споруди та паркану є порушенням законодавства. З урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати недійсним договір дарування нежитлової будівлі, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кельменецького районного нотаріального округу Лакустою В. І. 23 липня 2010 року, реєстровий номер 1752; зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом демонтажу металевого паркану (огорожі) на мінімально допустиму відстань від цегляної двоповерхової нежитлової будівлі (будинку) площею 33,4 кв. м, до лінії інженерно-технічних споруд ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 березня 2019 року, позов до ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди, які вона чинить Адміністрації Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_2 у користуванні земельною ділянкою, а саме демонтувати металеву огорожу, встановлену ОСОБА_1 в урочищі Пасіка на території Росошанівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області в межах прикордонної смуги. У задоволенні іншої частини позову до ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи частково позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання демонтувати металеву огорожу, суд першої інстанції виходив із того, що самовільно встановлена нею огорожа на земельній ділянці, яка їй не належить, перешкоджає облаштуванню інженерно-технічних споруд уздовж лінії державного кордону, цим порушено права позивача. Відмовляючи у позові в частині визнання недійсним договору дарування, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор не довів, що договір дарування якось порушує права Адміністрації Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд першої інстанції вказав, що прокурор не надав доказів того, що нежитлова будівля розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень на земельній ділянці, яка належить до земель оборони. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела належними доказами, що вона набула право власності або користування земельною ділянкою, на якій встановила металеву огорожу. Встановлена огорожа перешкоджає облаштуванню інженерно-технічних споруд уздовж лінії державного кордону, чим порушує права позивачів. Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Штефанчук С. В., задоволено частково. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 березня 2019 року в частині вирішення позову заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України та Чернівецького прикордонного загону до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції повністю не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та поясненням відповідача. Верховний Суд вказав, що акт обстеження земельної ділянки від 02 жовтня 2018 року, на який посилається позивач, не дозволяє ідентифікувати конкретне місце розташування спірної ділянки із зазначенням необхідних параметрів земельної ділянки з прив`язкою до місцевості. У матеріалах справи немає інших доказів, які підтверджували б, що земельна ділянка, на якій відповідач встановила металеву огорожу, знаходиться в межах прикордонної смуги та на перетині лінії державного кордону України та Республіки Молдова, як немає доказів того, за якими координатами має бути встановлено спіральне загородження «єгоза» та чи відповідає його фактичне місце розташування вимогам закону, чи можна вважати спіральне загородження «єгоза» лінією державного кордону. Із наданого Чернівецьким прикордонним загоном викопіювання з проєкту встановлення адмінмеж Росошанівської сільської ради народних депутатів Кельменецького району Чернівецької області 1993 року та викопіювання з публічної кадастрової карти неможливо встановити належні координати прикордонної смуги. Матеріали справи не містять відомостей щодо ширини прикордонної смуги, яка знаходиться у користуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є необхідною умовою для встановлення підстав уважати, що огорожа створює перешкоди в облаштуванні інженерно-технічних споруд уздовж лінії державного кордону. Суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з довідкою від 01 жовтня 2018 року № 1114, виданою Росошанівською сільською радою, за нежитловою будівлею, яка належить ОСОБА_1 , обліковується земельна ділянка площею 0,8589 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території Росошанівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області. Суд апеляційної інстанції не досліджував наявності підстав переходу до ОСОБА_1 права на спірну земельну ділянку при переході права власності на розташовану на ній нерухомість на підставі статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21 листопада 2018 року в частині задоволення позову заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасовано. У задоволенні позову заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 листопада 2020 року у цій справі, дійшов висновку про недоведеність позову прокурора в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Короткий зміст вимог касаційної скарги У березні 2021 року заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 січня 2021 року, просив її скасувати, залишити в силі рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 21 листопада 2018 року в частині задоволення позову заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що земельна ділянка належить до земель оборони відповідно до законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих в межах прикордонної смуги. Спірна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, і відомостей про неї у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає. ОСОБА_1 не має прав на отримання спірної земельної ділянки, враховуючи, що площа нежитлової будівлі, отриманої нею за договором дарування, становить лише 33,40 кв. м. Акт обстеження спірної земельної ділянки від 02 жовтня 2018 року є належним та допустимим доказом. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що самовільно зайнята спірна земельна ділянка перешкоджає інженерному облаштуванню державного кордону. Суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 297/1408/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 297/1395/15-ц. Доводи інших учасників справи Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 23 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування нежитлової будівлі АДРЕСА_1. Вказана будівля знаходиться на земельній ділянці площею 0,8589 га, кадастровий номер 7322088800:02:002:0306 (т. 1, а. с. 17). Згідно з інформаційною довідкою від 24 травня 2018 року № 125243916 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю № 1 (т. 1, а. с. 18). Навколо спірної земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля, ОСОБА_1 встановила металеву огорожу висотою 3 м та довжиною 120 м. Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 02 жовтня 2018 року та фототаблиці відстань від цієї огорожі до встановленого вздовж лінії державного кордону між Україною та Молдовою спірального загородження «єгоза» з одного боку становить 1 м, з іншого боку - 2-3 м. Контрольно-слідова смуга вздовж спірального загородження «єгоза» шириною 3 м переривається металевою огорожею (т. 1, а. с. 20-21). Згідно з довідкою Росошанівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області від 01 жовтня 2018 року № 1114 відповідно до договору дарування нежитлової будівлі від 23 липня 2010 року за нежитловою будівлею, яка належить ОСОБА_1 , обліковується земельна ділянка площею 0,8589 га, яка знаходиться за адресою: урочище АДРЕСА_1 Кельменецького району Чернівецької області. Вказана ділянка знаходиться за межами населеного пункту та належить до земель державної власності (т. 1, а. с. 116). Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Верховний Суд переглядає справу лише в частині вирішення позову про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони (пункт «в» частини четвертої статті 84 ЗК України). Відповідно до статті 22 Закону України «Про державний кордон України» з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно з частинами другою, третьою статті 2 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1345-IV «Про використання земель оборони» (далі - Закон № 1345-IV) особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації. Відповідно до статті 3 Закону № 1345-IV уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року № 1147 «Про прикордонний режим» (далі - Постанова № 1147)вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм установлено прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. Прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (пункт 2 Постанови № 1147). Контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена в межах території району, міста, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється Державною прикордонною службою, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів (пункт 2 Постанови № 1147). Існування прикордонних смуг визначеної ширини передбачено нормами Закону України «Про використання земель оборони». Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні та є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (статті 6, 27 Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-IV)). Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів (частина друга статті 10 Закон № 661-IV). Згідно зі статтею 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності прокурором факту самовільного зайняття ОСОБА_1 частини земельної ділянки прикордонної захисної смуги, шляхом встановлення на ній огорожі, яка створює перешкоди в облаштуванні інженерно-технічних споруд уздовж лінії державного кордону. Згідно зі статтею 3 Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова від 29 січня 2003 року, яке ратифіковане Верховною Радою України 10 грудня 2003 року (далі - Положення про демаркацію), для позначення лінії державного кордону на місцевості відводиться смуга кріплення прикордонних знаків завширшки 10 м (по 5 м в кожний бік від лінії кордону). На лісових ділянках і в заростях чагарника проводиться очищення смуги кріплення кожною стороною на території своєї держави. Прикордонні знаки являють собою прикордонні стовпи відповідного кольору у формі чотиристоронньої зрізаної піраміди з загостреною вершиною, встановлені на прямокутних плитах (додаток 2 до Положення про демаркацію). Згідно з пунктом 8 розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 18 серпня 2018 року № 551-р облаштування інженерно-технічних споруд уздовж лінії державного кордону в Кельменецькому районі відбувається в межах прикордонних знаків № 0014-0066 (т. 1, а. с. 78 зворот). Відповідно до акта виконаних робіт відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 17 вересня 2018 року спіральне загородження «єгоза» встановлено в межах прикордонних знаків № 0055/6-0055/7 (т. 2., а. с. 72). Згідно з матеріалами справи прокурор надав акт обстеження спірної земельної ділянки від 02 жовтня 2018 року, відповідно до якого встановлено параметри металевої огорожі спірної земельної ділянки, що не дозволяє ідентифікувати місце розташування самої ділянки. В акті обстеження спірної земельної ділянки від 02 жовтня 2018 року та фототаблицях до нього немає вказівки чи підтвердження, що облаштування лінії державного кордону відбувається саме вмежах прикордонних знаків № 0014-0066 або № 0055/6-0055/7. Отже, з наданих прокурором доказів, зокрема наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 від 03 вересня 2018 року № Т/901-9690 «Про додаткове інженерне облаштування ділянок державного кордону», акта виконаних робіт відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » зі встановлення спірального загородження «єгоза», не можна визначити, за якими координатами має бути встановлено спіральне загородження «єгоза», чи відповідає його фактичне місце розташування вимогам закону, чи можна вважати спіральне загородження «єгоза» лінією державного кордону. Викопіювання з проєкту встановлення адмінмеж Росошанівської сільської ради народних депутатів Кельменецького району Чернівецької області 1993 року та викопіювання з Публічної кадастрової карти не підтверджують координати та ширину прикордонної смуги у місці розташування спірної земельної ділянки. До 01 січня 2016 року згідно з наказом Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 «Про затвердження форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем, 6а-зем, 6б-зеем, 2-зем)» встановлювались форми звітів про розподіл земель, зокрема, їх за власниками, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності. У рядках № 94, 95 вказувалися відомості про землі запасу і про землі резервного фонду, не надані в постійне користування. У рядках № 75-82 вказувались дані про землі оборони. Верховний Суд звертає увагу, що згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 09 серпня 2018 року № 0-24-0.210-512/165-18 спірна земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля АДРЕСА_1 належить до земель запасу, зокрема земель резервного фонду, не наданих у користування (шифр рядка № 94, 95), а не до земель оборони (шифр рядка № 75-82). Позивач не надав інших документів, що підтверджують належність земельної ділянки до земель оборони і її розташування в межах прикордонної смуги. Зокрема відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, після 01 січня 2016 року це міг бути електронний документ з відомостями про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, з елементом «Державний кордон України» (Border), наведеним у додатку 40 до вимог до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа. Водночас згідно з довідкою Росошанівської сільської ради від 01 жовтня 2018 року № 1114 за нежитловою будівлею, яка належить ОСОБА_1 , обліковується спірна земельна ділянка, що не спростовано позивачем. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина сьома статті 81 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів буде вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач не довів порушення відповідачкою його прав, зокрема, шляхом самовільного зайняття спірної земельної ділянки та встановлення паркану на території прикордонної захисної смуги, що перешкоджає облаштуванню державного кордону інженерно-технічними спорудами вздовж його лінії. У касаційній скарзі заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 297/1408/15-ц, провадження № 61-39754св18, від 14 листопада 2018 року у справі № 297/1395/15-ц, провадження № 61-11739св18. Визначаючи подібність правовідносин, Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Верховний Суд у постановах від 26 жовтня 2020 року у справі № 297/1408/15-ц, провадження № 61-39754св18, від 14 листопада 2018 року у справі № 297/1395/15-ц, провадження № 61-11739св18, дійшов висновку, що оскільки суди встановили, що спірні земельні ділянки, передані у приватну власність, входять до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною ІНФОРМАЦІЯ_4 (в/ч НОМЕР_1 ), розташовані на лінії державного кордону України у зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону і належать до земель оборони, то у приватну власність громадянам передаватись не могли. Разом з тим фактичні обставини справ, які встановили суди, не подібні до обставин у справі, що переглядається. Загальні висновки Верховного Суду у вказаних справах про те, що відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не значить, що її немає, оскільки її розміри встановлені, зокрема, фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд, не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається, оскільки прокурор не надав доказів фактичного розташування прикордонних інженерних споруд стосовно спірної земельної ділянки. Враховуючи вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, а доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. У резолютивній частині касаційної скарги заявник просив розглянути справу за участю представника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону. Верховний Суд відхилив це клопотання з огляду на відсутність необхідності заслухати пояснення сторін (статті 43, 402 ЦПК України). Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частинипершої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону залишити без задоволення. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді: І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко