Постанова 4876 № 904/2283/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2283/22 м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О. при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю. За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі): Представник позивача Штабовенко Д. В. (в режимі відеоконференції) Представник відповідача Короба Ю.А. (ЦАГС) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Южкокс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 року та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 у справі № 904/2283/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6 702 723, 31 грн., 3% річних у розмірі 86 832, 69 грн., інфляційної складової у розмірі 611 856 грн., пені у розмірі 105 646, 44 грн. ВСТАНОВИВ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" звернувся до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" із позовом ( з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 16.09.2022р.) про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 6702723,31 грн., 3% річних у розмірі 86832,69 грн., інфляційної складової у розмірі 611856 грн., пені у розмірі 105 646,44 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 року у справі №904/2283/22 позов задоволено частково. Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "Южкокс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Монтажно-будівельна компанія" суму основної заборгованості у розмірі 6 702 723, 31 грн., 3% річних у розмірі 86 832, 69 грн., інфляційну складову у розмірі 611 856 грн., пеню у розмірі 103 761, 59 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 112 577, 61 грн. Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 884, 85 грн. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 року у справі №904/2283/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" про покладення на Приватне акціонерне товариство "Южкокс" витрат на правову допомогу задоволено частково. Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "Южкокс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" витрати на правову допомогу у розмірі 17 495,61 грн. Не погодившись з рішенням суду, відповідач Приватне акціонерне товариство "Южкокс" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 року по справі № 904/2283/22 в частині стягнення пені у розмірі 103 761, 59 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги погіршення фінансового стану відповідача внаслідок пандемії світового масштабу та введення в країні військового стану внаслідок агресії держави-терориста РФ, в результаті чого на підприємстві ПРАТ «ЮЖКОКС» почав відбуватися важкий етап економічної кризи, на яку в т.ч. вплинули ринкові коливання та зниження темпів економічного розвитку. Апелянт вважає, що суд не надав належної оцінки доказам тяжкого фінансового стану відповідача, що могло б бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем не надано жодного доказу понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, що також могло бути підставою для зменшення розміру неустойки (пені), нарахованих Позивачем за порушення строків виконання зобов`язання за договором підряду № 07-21/21 від 27.07.2021. Також, апелянт вказує на наявність форс-мажорних обставин, які не були враховані судом першої інстанції і тривають з 24 лютого 2022р. Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2022 року у справі № 904/2283/22 в частині стягнення пені в розмірі 103 761, 59грн., та відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. Крім того, апелянт просив скасувати додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 року по справі № 904/2283/22 в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 17 495, 61 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні заяви, оскільки надані відповідачем копії первинних документів, які підтверджують надання правової допомоги не відповідають поняттю первинних документів. У заяві про ухвалення рішення позивач просив стягнути судові витрати, які майже в З рази перевищують розмір, вказаний у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, за види правової допомоги (участь у судових засіданнях, складання відповіді на відзив та уточнення позовних вимог), які не були передбачені в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат. Крім того, апелянт посилається на те, що позивач у встановлений законом строк не заявив клопотання про компенсацію витрат за надану професійну правову допомогу, оскільки відповідна заява з доданими до них квитанціями до прибуткового касового ордера подані позивачем 12.12.2022, після пропуску 5-денного строку для надання доказів. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.12.2022 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Іванов О.Г., Дармін М.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.12.2022 року витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2283/22. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Южкокс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 року у справі №904/2283/22 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області. 06.01.2023 року матеріали справи №904/2283/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Южкокс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 року у справі №904/2283/22. Розгляд справи №904/2283/22 призначено в судовому засіданні на 22.02.2023 року об 09:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Южкокс" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 року у справі №904/2283/22. Розгляд справи №904/2283/22 призначено в судовому засіданні на 22.02.2023 року об 09:15 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань №207. Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу). В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити, а представник позивача заперечував проти доводів апеляційних скарг. 01.03.2023 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржується відповідачем лише в частині наявності підстав для стягнення пені, колегія суддів саме в цій частині здійснює перегляд рішення суду першої інстанції. Відповідач не оскаржує рішення суду в частині суми основного боргу . Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" (підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Южкокс" (замовник) було укладено договір підряду № 07-21/21 від 27 липня 2021 року (договір). Пунктом 1.1 договору передбачено, що замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик у порядку та на умовах цього договору виконати на території замовника роботи з демонтажу будівель та споруд на об`єктах замовника (додаток № 1) в обсягах, передбачених калькуляціями (додаток № 2), які є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з п. 1.2 договору, замовник зобов`язується надати підряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти і оплатити виконані роботи в порядку та строки, передбачені цим договором. Пунктом 3.1 договору (з урахуванням усіх укладених додаткових угод) встановлено, що ціна робіт за цим договором становить 25200468,34 грн. без ПДВ. Крім того, ПДВ за ставкою 20%, яка діє на момент укладання договору, у розмірі 5 040093,67 грн. Всього вартість робіт за договором з урахуванням ПДВ становить 30 240 562,01 грн. Позивач вказав, що на виконання умов договору між сторонами було підписано калькуляції на виконання робіт. Позивач зазначив, що виконав умови договору, виконав роботи на загальну суму 7087 422,08 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт: № 47.27 від 14.01.2022 на суму 22 471,68 грн., № 48.27 від 14.01.2022 на суму 452 220,37 грн., № 49.27 від 14.01.2022 на суму 1623507,74 грн., № 50.27 від 01.02.2022 на суму 2 208 719,06 грн., № 51.27 від 01.02.2022 на суму 925 287,22 грн., № 52.27 від 06.05.2022 на суму 1789 337,61 грн., № 53.27 від 06.05.2022 на суму 65 878,40 грн. Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата замовником виконаних робіт здійснюється поетапно (щомісячно), протягом 45 календарних днів від дати підписання актів виконаних робіт, на підставі наданих підрядником вагових по металобрухту, сміттю, рахунків, податкових накладних та оригіналів актів виконаних робіт. З урахуванням зазначених положень договору, позивач наполягає на тому, що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати робіт, виконаних за актами: - № 47.27 від 14.01.2022 настав 01.03.2022; - № 48.27 від 14.01.2022 настав 01.03.2022; - № 49.27 від 14.01.2022 настав 01.03.2022; - № 50.27 від 01.02.2022 настав 19.03.2022; - № 51.27 від 01.02.2022 настав 19.03.2022; - № 52.27 від 06.05.2022 настав 21.06.2022; - № 53.27 від 06.05.2022 настав 21.06.2022. Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив виконані роботи у встановлені строки у повному обсязі. Платіжними дорученнями №4500016415 від 06.07.2022, № 4500016015 від 01.07.2022, № 4500013009 від 10.06.2022, №4500013008 від 10.06.2022, № 4500009907 від 12.05.2022 замовником було сплачено виконавцю заборгованість у загальному розмірі 384 698,77 грн. За таких обставин, за розрахунком позивача, у Приватного акціонерного товариства "Южкокс" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" у розмірі 6 702 723,31 грн. Звертаючись до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" із позовом про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 6702723,31 грн., 3% річних у розмірі 86832,69 грн., інфляційної складової у розмірі 611 856 грн., пені у розмірі 105 646,44 грн., позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" посилався на те, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив виконані роботи у встановлені строки у повному обсязі, що є підставою для стягнення основного боргу, сум, передбачених ст. 625 ЦК України та пені, передбаченої умовами договору. Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельна компанія" частково, та стягуючи на користь позивача пеню у розмірі 103 761,59 грн., господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив виконані роботи у встановлені строки у повному обсязі, що є підставою для стягнення пені, передбаченої п. 10.2 договору, проте, у розмірі, визначеному з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Відмовляючи у задоволенні клопотанням відповідача про зменшення розміру пені, господарський суд першої інстанції входив з того, що відповідач не навів жодних виняткових обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Скрутне матеріальне становище відповідача не є тією винятковою обставиною, що може мати наслідком зменшення розміру штрафних санкцій, а введення з 24.02.2022 воєнного стану на усій території України мало негативний вплив на діяльність усіх суб`єктів господарювання України, у тому числі, і позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з п. 10.2. договору, в разі порушення строку оплати виконаних робіт, замовник, сплачує підряднику пеню в розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оскільки відповідач порушив грошове зобов`язання з оплати за договором, що не оспорювалось відповідачем, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пені у сумі 103761,59 грн., розрахованої на заборгованість за актами виконаних робіт. Відповідач не оспорював розмір нарахованої пені та правильність її обчислення. Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Як вбачається з матеріалів справи, розмір стягнутої пені - 103 761.59 грн. становить близько 1.5 відсотки від загальної ціни позову, є співмірним з розміром основної заборгованості за договором - 6 702 723.31грн., а тому спростовуються доводи відповідача про те, що ця сума є надмірним тягарем для відповідача і може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Фінансовий стан підприємства, на який посилається відповідач, не є тією винятковою обставиною, що може мати наслідком зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику. Доводи апелянта про те, що підприємство відповідача відноситься до критичних, а отже штрафні санкції необхідно зменшити з метою недопущення фінансового навантаження не заслуговують на увагу, оскільки, законом не передбачено зменшення розміру пені через відношення боржника до «критичних», «стратегічних» чи будь яких інших підприємств. При цьому, вирішуючи питання щодо обґрунтованості відмови суду першої інстанції у можливості зменшення розміру пені, колегія суддів також враховує, що позивач також здійснює господарську діяльність в умовах воєнного стану, у тому числі, виконуючи роботи за договором після введення режиму військового стану, що вбачається з актів №52.27 від 06.05.2022р., №53.27 від 06.05.2022р. Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують. Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія Радник" адвокатських послуг при розгляді справи № 904/2283/22, заявником надано: договір про надання правничої допомоги № б/н від 04.07.2022; додаткову угоду № 2 від 15.08.2022 до договору; акти приймання-передачі наданих послуг № 1 від 11.07.2022, № 2 від 02.12.2022; платіжні доручення № 1249 від 25.07.2022, № 1605 від 02.09.2022, рахунки-фактури № СФ-0000221 від 31.08.2022, № СФ-0000267 від 30.09.2022, № СФ-0000299 від 04.11.2022, № СФ-0000329 від 29.11.2022; платіжні інструкції № 1882 від 14.10.2022, № 2136 від 02.12.2022, №2125 від 30.11.2022. Тобто, розмір фактичних витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову. При цьому, доводи апелянта про те, що судові витрати майже в З рази перевищують розмір, вказаний у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, не спростовують факт надання цих послуг та їх доведеність з огляду на наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначив про надання адвокатських послуг у сумі 6000 грн. , які надані на дату подання позову за складання та подання позовної заяв. У цій же заяві позивач зазначив, що у випадку невизнання позову, очікувані витрати на правову допомогу складають орієнтовно 10 000 грн. Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як встановлено судом, заявлені позивачем витрати на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 17 500 грн. складаються з: - складання та подання до суду позовної заяви - 6 000 грн.; - складання відповіді на відзив та уточнених позовних вимог - 1 500 грн.; - представництво інтересів клієнта в суді (судові засідання від 30.08.2022, 27.09.2022, 01.11.2022, 29.11.2022) - по 2 500 грн. за кожне судове засідання. Таким чином, позивачем з дотриманням норм процесуального законодавства та належними доказами доведено надання правової допомоги у відповідному розмірі, що і було обґрунтовано задоволено судом першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, доводи апелянта про те, що позивач у встановлений законом строк не заявив клопотання про компенсацію витрат за надану професійну правову допомогу, оскільки відповідна заява з доданими до них квитанціями до прибуткового касового ордера подані позивачем 12.12.2022, після пропуску 5-денного строку для надання доказів, є неспроможними, оскільки заява позивача була направлена до суду 02.12.2022 року, тобто, у визначений законом 5-денний строк засобами поштового зв`язку, що підтверджуються поштовим конвертом ( а.с.168, т.1) . Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення та додаткового рішення суду першої інстанції - без зміни. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 129, 275, 276, 282, 284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Южкокс" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2022 року та додаткове рішення від 20.12.2022 року у справі №904/2283/22- залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.03.2023року. Головуючий суддя О.В.Березкіна Суддя О.Г.Іванов Суддя М.О.Дармін