Постанова Харківський апеляційний суд № 638/18132/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/18132/21 Номер провадження 22-ц/818/487/23 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2022 року в складі судді Аркатової К.В. у справі № 638/18132/21 за позовом Акціонерного товариства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. В обґрунтування позову зазначено, що відповідачі з 01 серпня 2014 року по 30 листопада 2019 року були споживачем послуг з централізованого опаленняза адресою: АДРЕСА_1 , які надаються позивачем. Внаслідок не оплати наданих послуг за відповідачами утворилася заборгованість у розмірі 61437 грн.49 коп. 22 вересня 2020 року квартиру АДРЕСА_1 було відчужено. Умови договору купівлі-продажу вищевказаної квартири не містять обов`язок щодо сплати боргів за надані послуги новим власником. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 на користь КП «ХТМ» заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 61437 грн. 49 коп., відповідно до статті 625 ЦК України 3% річних у сумі 1380 грн. 30 коп. та інфляційні витрати у сумі 2900 грн. 51 коп., а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2022 року позов КП «ХТМ» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заборгованість за послуги з теплопостачання, що надані за адресою АДРЕСА_1 за період з 01 серпня 2014 року по 30 листопада 2019 року у розмірі 61437грн. 49 коп., 3%річних у розмірі 1380грн. 30 коп., інфляційні витрати у сумі 2900грн.51 коп. З відповідачів на користь КП «ХТМ» стягнуто судовий збір у розмірі 2270 грн., по 454 грн. з кожного. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у період з 01 серпня 2014 року по 30 листопада 2019 року відповідачі були споживачами послуг, що надаються КП «ХТМ», проте ними не виконано обов`язок щодо своєчасного розрахунку за послуги з теплопостачання, тому з них на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги, а також інфляційні втрати та 3% річних. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення. 17 січня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Полякова Вікторія Вікторівна, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2022 року та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову в межах строку позовної давності . В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що заборгованість за послуги з теплопостачання нарахована поза межами строку позовної давності. З позовом КП «ХТМ» звернулося 23 листопада 2021 року,а тому суми нарахувань за період з 01.08.2014 року по 23.11.2018 року стягненню не підлягають. З урахуванням статті 625 ЦК України в межах строку позовної давності загальна сума боргу становить 17941грн. 56 коп., з яких 16597 грн. 75 коп. - заборгованість за послуги з теплопостачання за період с грудня 2018 року по 30 листопада 2019 року, 497 грн. 93 коп. - 3% річних, 845 грн. 88 коп.- інфляційні втрати. Позивачем КП «ХТМ» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 письмового відзиву не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає. Матеріали справи свідчать, щовідповідно до Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 04 лютого 2021 року за адресою АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_7 - з 31 серпня 2017 року по 05 грудня 2019 року, ОСОБА_8 - з 15 серпня 2019 року по 03 грудня 2019 року, ОСОБА_9 -25 березня 1981 року по 03 грудня 2019 року, ОСОБА_6 - знятий з реєстрації 07 квітня 2020 року, ОСОБА_10 - знята з реєстрації 03 грудня 2019 року (а.с. 4). На підставі договору купівлі- продажу з 22 вересня 2020 року вищевказана квартира належить ОСОБА_11 (а. с. 5) За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Як свідчить тлумаченнястатті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Встановивши, що КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості. Між тим, щодо суми та періоду нарахування заборгованості судова колегія виходить з такого. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом. Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь - якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Правом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних кредитор наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Саме такого правового висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до правової позиції, сформованій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Рішення по справі ухвалено за відсутності учасників справи у заочному порядку. У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про його перегляд, яку ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2022 року залишено без задоволення. В заяві про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2022 року відповідачка зазначала щодо нарахування боргу поза межами трирічного строку. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить застосувати строк позовної давності до вимог КП «ХТМ» про стягнення заборгованості за період з 01 серпня 2014 року по грудень 2018 року. Зважаючи, що позивач просить стягнути вартість наданих послуг за період з 01 серпня 2014 року до 30 листопада 2019 року, а позов подано 23 листопада 2021 року, то стягненню підлягає лише заборгованість за період з 23 листопада 2018 року по 30 листопада 2019 року. Як вбачається з відомості по нарахуванню та оплаті послуг теплопостачання за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року відповідачам за послуги з опалення та гарячу воду нараховано: 2294,31 + 2836,70 + 3015,53 + 2657,95 + 1279,62+ 1001,66+ 735,84+ 1035,84+ 348,92 + 106,77 + 1284,66, а всього-16597грн.80 коп. Отже, саме вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь КП «ХТМ» в рахунок погашення заборгованості за надані послуги. Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% відсотки річних, то вказані суми також підлягають зміні, виходячи з таких розрахунків. Розмір інфляційних витрат визначається за допомогою середніх індексів інфляції із розрахунку за кожен місяць, а потім сума боргу ділиться на 100 та перемножується на індекс інфляції. Розмір 3 % річних визначено за допомогою наступної формули: (сума боргу) : 100х3х (дні) :

365. Також, суд враховує, що відповідно до п 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Отже, штрафні санкції підлягають нарахуванню з 21 дня наступного місяця, що настає за розрахунковим. Таким чином, кількість днів, за які має бути нараховані 3% річних має визначатися з 21 числа наступного місяця, за яких нараховано послуги, а саме, наприклад, за листопад 2018 року - з 21 грудня 2019 року, тощо. З огляду на викладене, розмір 3 % річних становить: (2294,31 (вартість нарахованих послуг за місяць) х 341 (кількість днів) + 2836,70 х 283 +3015,53 х 225+2657,95 х 224 + 1279,62 х 194 +1001,66 х 163 +735,84 х 133 + 1035,84 х 102 +348,92 х 71+106,77 х 10) х 0,03/365 = 290 грн.01 коп. Щодо інфляційний втрат, то їх розмір становить: щодо послуг, наданих в грудні 2018 року - 2294,31 х 104,26 - 2294,31= 97 грн. 79 коп., в січні 2019 року - 2836,7 х 103,23 - 2836,7 = 91 грн. 62 коп., в лютому 2019 - 3015,53 х 102,72 - 3015,53 = 81 грн. 91 коп., в березні 2019 року - 2657,95 х 101,80 - 2657,95 = 47 грн. 85 коп., в квітні 2019 року - 1279,62 х 100,79 - 1279,62 = 10 грн. 14 коп., в травні 2019 року - 1001,66 х 100,09 - 1001,66 = 0,92 грн., в червні 2019 року - 735,84 х 100,59 - 735,84 = 4 грн. 38 коп., в липні 2019 року - 1035,84 х 101,20 - 1035,84 = 12 грн. 45коп., в серпні 2019 року - 348,92 х 101,51 - 348,92 = 5 грн. 26 коп., в жовтні 2019 року 106,77 х 101,10 - 106,77 = 0,11 грн. Загалом -352 грн. 42коп. Отже, загальних розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів на користь КП «ХТМ» становить 16597,80 + 290,01 +352,42 = 17240 грн. 22коп. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти перший, четвертий частини першої статті 376 ЦПК України). З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за період з 01 серпня 2014 року до 30 листопада 2018 року та відповідно зміні шляхом зменшення розміру заборгованості за послуги з теплопостачання, що підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь КП «ХТМ» з 61 437 грн. 49 коп. до 16 597 грн. 80 коп., інфляційних втрат з 2900 грн. 51 коп. до 352 грн. 42 коп., 3 % річних з 1380 грн. 30 коп. до 290 грн. 01коп. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджено, а саме, за подання позову - 2270 грн. (а. с. 1). Оскільки позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено частково, а саме - на 26,23 %, то судовий збір пропорційно задоволеним вимогам становить 595 грн. 50 коп., тобто по 119 грн.10 коп. з кожного відповідача. ОСОБА_1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у сумі 3405 грн (а. с. 85). Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, зменшено суму, що підлягає стягненню, з позивача на її користь підлягає стягненню судовий збір пропорційно незадоволених позовних вимог (73,77%) в розмірі 2511 грн. 75 коп. (3405 х 73,77%). Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Отже, позивачем, на якого покладається більша сума судових витрат, має бути відшкодована ОСОБА_1 різниця між зазначеними сумами, що становить 2392 грн. 65 коп. (2511,75 - 119,10). З інших відповідачів на користь КП «ХТМ» підлягає стягненню по 119 грн.10 коп. судового збору. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2022 року в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 серпня 2014 року до 30 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в цій частині залишити без задоволення. Зменшити суму, що підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в рахунок заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01 грудня 2018 року по 30 листопада 2019 року з 61 437 грн. 49 коп. до 16 597 (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн. 80 коп., інфляційних втрат з 2900 грн. 51 коп. до 352 (триста п`ятдесят дві) грн. 42 коп., трьох відсотків річних з 1380 грн. 30 коп. до 290 ( двісті дев`яносто) грн. 01 коп. Зменшити розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» з 454,00 грн. до 119 (сто дев`ятнадцять) грн.10 коп. Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 2392 (дві тисячі триста дев`яносто дві) грн 65 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 03 березня 2023 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина