Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/1041/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1469/21Головуючий по 1 інстанції Справа №711/1041/21 Категорія: 304070000 Позарецька С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У січні 2021 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулось до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси. Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ». Згідно інформації управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради №22241-01-10 від 29.10.2020 за вищевказаною адресою зареєстровані 2 особи, відповідач та неповнолітня дитина. У позові зазначено, що з власником квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 26.03.2015р. було підписано договір №7299/1 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі-Договір №7299/1), який укладено на 1 рік. Відповідно до п. 31 договору №7299/1 він вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Таких заяв сторонами не подавалось, тому договір №7299/1 є дійсним на сьогоднішній день. Відповідач своєчасно з січня 2013 року своєчасно та не в повному обсязі вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, а також не здійснював внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води згідно ст.17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому №1021 від 17.09.2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на 01.12.2020 складає 43 752,05 грн., що підтверджується листом - розрахунком по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Крім того, відповідачеві на суму боргу, відповідно до ст. 625 ЦК, нараховані інфляційні втрати в сумі 10 780,18 грн та 3 % річних, що становить 3 605,50грн. На підставі викладеного вище, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесків у розмірі 43 752, 05 грн, інфляційну складову боргу 10 780,18 грн, 3% річних 3605,50 грн, а всього 58 137, 73 грн та сплачений судовий збір в сумі 2 270грн. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за житлово-комунальні послуги та внески у розмірі 43752, 05 грн, інфляційні 10780,18 грн, 3 % річних 3605, 50 грн, судовий збір в розмірі 2270 грн, а всього 60407, 73 грн. Рішення суду мотивовано тим, що за результатами розгляду справи встановлено, що відповідач, як споживач житлово-комунальних послуг, не вносив плату за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії, гарячого водопостачання та внесків, в т.ч. і на час розгляду справи. Оскільки відповідач своєчасно не вносив плату за надані послуги централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесків, згідно з розрахунком ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», заборгованість по оплаті вказаних послуг з січня 2013 року по 01.12.2020 року становить 43 752,05 грн. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем надано вірний розрахунок інфляційних втрат в сумі 10 780, 18 грн за період з січня 2013 по вересень 2020 включно та трьох процентів річних в сумі 3 605, 50 грн за період з січня 2013 року по жовтень 2020 року включно, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати комунальних послуг за період 01.01.2013 року по 01.12.2020 року. Крім того, такий розрахунок не спростований відповідачем. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» підлягають до задоволення. Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, вважаючи його ухваленим з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким у позові відмовити. Апеляційні вимоги мотивував тим, що підставою у задоволені позову, як зазначено в рішенні суду є наданий підписаний договір між позивачем та відповідачем №7299/1 від 26.03.2015 року. Суд не врахував покази відповідача ОСОБА_1 , який зазначив, що не підписував даний договір особисто, а підпис на договорі є підробкою, посадові особи ПрАТ «Черкаське хімволокно» знаючи, що в них немає належних доказів, які підтверджують під ставність надання їх послуг, умисно підробили його підпис на вищевказаному договорі. Вказує, що період, за який кредитор має право стягувати заборгованість (в тому числі за житлово-комунальні послуги), визначаються строком позовної давності. Тобто, якщо є заборгованість зі сплати комунальних послуг з 01.01.2013 року по 01.12.2020 року, то відповідна організація має право звернутися з позовом про стягнення боргу тільки за останні три роки. Отже, рішення суду стягнути борг, за вказаний період, є порушенням його прав. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» вказало на те, що позивачем до позовної заяви було додано належним чином завірену копію договору №7299/1 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладений між позивачем та відповідачем по справі 26 березня 2015 року. Позивач наголошує на тому, що відповідач в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, не надав будь-якої інформації, яка б підтверджувала факт, що даний договір підписано не ним особисто, а іншою особою, а сам підпис, на думку відповідача, є підробкою. Крім того, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач є споживачем послуг, які надаються позивачем у квартиру АДРЕСА_2 та є стороною договору №7299/1 від 26.03.2015 року. Вказує, що обґрунтованими та законними є висновки суду першої інстанції, що відповідачем не доведено у порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України того факту, що квартира АДРЕСА_2 від`єднала від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також тих обставин, що до вказаної квартири вказані послуги надаються організацією. Також безпідставними є твердження відповідача про той факт, що судом першої інстанції було неправомірно не враховано строки позовної давності. Позивачем у ході судового розгляду було зазначено, що відповідач періодично сплачував за отримані послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання у 2013 2016 рр., а також у період з січня 2013 року по грудень 2018 року включно користувався пільгою, що є державною цільовою дотацією за послуги, у даному випадку за послуги по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню квартири АДРЕСА_2 . Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з інформаційної довідки Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 29.10.2020 № 22241-01-10, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є неповнолітнім, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13). Згідно відомостей Відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 26.02.2021 року, отриманих судом 04.03.2021 року, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 12.04.2000 року (а.с.24). Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ». З ОСОБА_1 , який є споживачем послуг, які надаються до квартири АДРЕСА_2 , 26.03.2015 року підписано договір №7299/1 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води строком на 1 рік. Відповідно до п. 31 даного договору №7299/1 він вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. Таких заяв сторонами не подавалось, отже, виходячи зі змісту умов договору №7299/1, він пролонгований і є дійсним на сьогоднішній день. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення гарячого водопостачання, що надає ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» за адресою АДРЕСА_3 . За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього ж Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений у п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), а також у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №522/2625/16-ц. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк відповідно до вказівок закону, договору. За змістом ст. ст. 67-68, 162 Житлового Кодексу України наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надаються до зазначеної квартири, а також стороною договору №7299/1 від 26.03.2015 року. Доводи викладені в апеляційній скарзі в частині того, що договір ним не підписувався, колегія суддів відхиляє, оскільки доказів на підтвердження зазначених тверджень до суду ним надано не було, клопотань про призначення почеркознавчої експертизи також не заявлялося. Крім того, посилання ОСОБА_1 на відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не заслуговують на увагу, оскільки не укладення договору не виключає можливість стягнення з відповідача на користь позивача вартості отриманих ним послуг з надання теплопостачання. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Щодо застосування строків позовної давності Згідно статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Суд апеляційної інстанції, перевіривши наявні матеріали справи, встановив, що відповідачем в суді першої інстанції про застосування строків позовної давності не заявлено, а тому колегія суддів такі доводи скаржника відхиляє. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Враховуючи вищенаведене, позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь заявлений час прострочення. Отже, у зв`язку з несплатою відповідачем послуг з теплопостачання, судом правомірно стягнуто з нього на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» зазначену заборгованість, три відсотки річних від простроченої суми заборгованості та інфляційні втрати. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін. Ухвалою Черкаського апеляційного суду про відкриття провадження у справі від 26 липня 2021 року, ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору у розмірі 3405 грн до ухвалення рішення у справі. У зв`язку з чим несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню на користь держави. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 червня 2021 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3405 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді