Постанова 4812 № 487/3949/22

06.03.23 33/812/79/23 Провадження №33/812/79/23 Категорія: ст. 130 ч. 1 КУпАП Головуючий у першій інстанції Гаврасієнко В. О. Доповідач апеляційного суду Ямкова О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 березня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі: головуючої - судді Ямкової О. О. за участю: секретаря Калашник А. О. особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Бойченка Г. А. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Бойченка Г. А. на постанову судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 3 лютого 2023 року, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, - В С Т А Н О В И В : Згідно протоколу про адмінправопорушення, 26 жовтня 2022 року о 8год. 10хв. у місті Миколаєві в районі будинку №33/1 по проспекту Центральний водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2109.9420», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук), та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив пункт 2.5 ПДР України, що зафіксовано за допомогою бодікамер «471380», «470360». Постановою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисник Бойченко Г. А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу правопорушення. Апелянт вважає, що постанова є необґрунтованою, та не відповідає вимогам закону. У змісті апеляційної скарги посилається на диспозиції різних норм КУпАП, рішення Європейського суду з прав людини та положення Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція №1452/735). Зазначає про те, що суддя при ухваленні постанови посилався на пункти Інструкції №1452/735, які стосуються іншого виду сп`яніння, ніж алкогольне, та пояснення свідків, які у матеріалах справи відсутні. При цьому не звернув увагу на відсутність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 , так як водій бажав пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, а відмовився лише від його проходження у медичному закладі. Нажаль, суддя першої інстанції вищезазначеним фактам у своїй постанові оцінку не надав, що призвело до безпідставного притягнення водія до адміністративної відповідальності. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, у їх межах, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Бойченка Г. А., а також вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, так як висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є вірними. Ці висновки суду ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які спростовують доводи апелянта, викладені ним у апеляційній скарзі. Відповідно до положень статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Тому суд першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, обґрунтовано послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапис, здійснений бодікамерами поліцейських, згідно яких ОСОБА_1 роз`яснені права та наслідки відмови від проходження огляду за наявності ознак алкогольного , наркотичного чи іншого виду сп`яніння, а водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, чим за складеним протоколом порушив положення п. 2.5 ПДР України. Сам протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статті 256 КУпАП, та щодо місця та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджуються з даними, які містяться у відеозаписах, здійснених працівниками поліції на бодікамери «471380» та «470360». З відеозаписів, здійснених безперервно за допомогою бодікамер вбачається, що поліцейські зупинили автомобіль, під керуванням водія ОСОБА_1 , у зв`язку з технічною несправністю, та під час спілкування виявили у нього ознаки, які можуть вказувати на знаходження у стані сп`яніння. Після чого стали з`ясовувати у водія чи не вживав він алкоголь, наркотичні засоби чи інші заборонені лікарські препарати під час керування транспортним засобом. На що водій у відеозаписі о 8.08 годині пояснив, що «вчора було трошки», та запропонував усе вирішити на місці, щоб йому «на місці виписали штраф». Водію декілька разів роз`ясняли проходження медичного огляду у встановленому порядку, на місці зупинки та у лікарні, яку називали як місцем зупинки, так і наркологічним диспансером, наслідки відмови та складання протоколу про адміністративну відповідальність, а також посилалися на пункт 2.5 ПДР України (запис о 8.02 годині, о 8.07-8.08 годині, о 8.11 годині). Також водію зачитали у голос зміст протоколу з обставинами справи та пропонували надати особисті пояснення (відеозапис о 8.37 та 8.41 годині), але водій ОСОБА_1 не висловив жодного заперечення щодо складання відносно нього протоколу про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, або бажання пройти такий огляд в той чи інший спосіб, зокрема пройти його безпосередньо поряд з автомобілем за допомогою алкотестера «Драгер» (а.с.5). Разом з тим, посилаючись на вислов ОСОБА_1 , зафіксований о 8.03 годині «та можна» на запитання поліцейського «продути на місці зупинки алкотестер Драгер», захисник вказував на відсутність події правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та його складу у діях водія, який за допомогою такого вислову погодився пройти огляд на місці зупинки автомобіля та відмовився від його проходження у лікарні. В той же час на таке ж саме запитання поліцейського до водія, останній о 8.02 годині відеозаписі відповів, що не бажає його проходити, висловив категоричну відповідь «ні», потім о 8.07 щодо процедури «на місці зупинки до лікарні» надав відмову від його проходження, та о 8.11 годині відеозапису на роз`яснення про відмову від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, передбаченому пунктом 2.5 ПДР України, також висловив своє небажання пройти огляд на стан сп`яніння. Відтак, аналізуючи наведені обставини у їх сукупності, слід дійти висновку, що водій відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у відповідності до встановленого порядку за пунктом 2.5 ПДР України, незважаючи, як самі поліцейські визначили його проходження за допомогою алкотестеру Драгер «на місці зупинки у лікарні». Водієві у чіткій, доступній формі було роз`яснено процедуру проходження, наслідки відмови та складення адміністративного протоколу за встановленим правопорушенням. Жодних заперечень щодо незрозумілості вимог поліцейських або відмову від поїздки до лікарні та бажанні пройти медичний огляд виключно поряд з автомобілем ОСОБА_1 не висловлено, в тому числі, з огляду на обов`язок водія знати досконало положення ПДР України, без складення екзамену на знання яких, водій не допускається до керування транспортним засобом. За такого немає підстав вважати відмову від медичного огляду на стан сп`яніння недійсною за положеннями частини 5 статті 266 КУпАП, так як ця норма закону регулює виключно порушення порядку проведення медичного огляду на стан сп`яніння, його процедуру та наслідки. Відносно відмови водія від медичного огляду на стан сп`яніння законодавчого врегулювання немає, і тому відсутні підстави вважати, що відмова від проведення медичного огляду на стан сп`яніння повинна мати декілька етапів із чітким визначенням для кожного етапу окремої процедури, та її фіксації. Аналізуючи наведене та на переконання апеляційного суду, є достатнім: розуміння водія положення пункту 2.5 ПДР України; роз`яснення йому підозр щодо його можливого стану сп`яніння; вимога поліцейського про проходження медичного огляду на стан сп`яніння, як такого; роз`яснення поліцейським водієві наслідків про проходження або відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння; визначення водієм, для себе самого та за своїм розумінням, відповідної поведінки, яка є адекватною у відповідь на вимогу про проходження огляду на стан сп`яніння, та яка поза розумним сумнівом надає розуміння того, що це остаточне рішення прийнято ним особисто за виниклих обставин, і під цим рішенням не має місце бажання водія пройти огляд в інший спосіб. Тому усі заперечення захисника стосовно того, що ОСОБА_1 , насправді, бажав пройти медичний огляд лише на місці зупинки та відмовився від його проходження виключно у лікарні спростовані належним чином дослідженими доказами, що містяться у матеріалах справи, та зібрані представниками поліції у відповідності до статей 251, 255 КУпАП. Посилання захисника на ґрунтування висновків суду на показах свідків та нормативному акті, який не регулює дані правовідносини, є безпідставними, так як, по-перше, суддя не посилався на показання свідків, а лише навів вислови з рішення Європейського суду з прав людини, на противагу захиснику, який в апеляції навів обґрунтування щодо інших невідомих осіб з прізвищами, які є відмінними від водія, інтереси, якого він представляє; та по-друге, суддею наведено нормативний акт, виходячи із встановлених обставин справи, який регулює проходження огляду на стан сп`яніння, яке визначає алкогольне, наркотичне та інші види сп`янінь. Так, у відповідності до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. За положеннями пунктів 1.3, 1.6, 1.7 розділу І і положеннями розділу ІІ Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, з фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пунктах 3 і 4 розділу I цієї Інструкції. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, чи у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Натомість ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в установленому порядку, та ці обставини підтверджені належними письмовими доказами, що додані до матеріалів справи. Наявність у матеріалах справи направлення на проходження медичного огляду, без його проходження у відповідності до процедури, визначеної у статті 266 КУпАП, не лише не спростовує наведені суддею у постанові висновки, а навпаки, підтверджує відмову водія від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Таким чином, наведені письмові докази узгоджуються з відеозаписом та свідчать про те, що ОСОБА_1 мав ознаки сп`яніння, але відмовився пройти медичний огляд у встановленому порядку. Отже, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення призначено ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Бойченка Г. А. залишити без задоволення, а постанову судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 3 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча О.О. Ямкова