LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Полтавський апеляційний суд550/595/22

від 01.03.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року залишити без змін.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 550/595/22 Номер провадження 33/814/634/23Головуючий у 1-й інстанції Юолагіна Т.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. Категорія ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2023 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І., розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою ОСОБА_1 на постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Чутівського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496,20 грн. судового збору. Згідно з постановою судді, 13 серпня 2022 року о 22:25 год. в смт. Скороходове, Полтавської області, по вул. Елеваторна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в медичному закладі відмовився, в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Вказує на неповне з`ясування місцевим судом обставин справи, оскільки він не приймав участь в судовому засіданні та був позбавлений права надати докази своєї невинуватості. Також заперечує факт керування авто, зазначаючи, що водієм була зовсім інша особа - ОСОБА_2 . Зазначає, що в порушення норм ст. 266 КУпАП працівниками поліції він не був доставлений до медичного закладу та не заперечував проти проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Як вбачається з матеріалів справи, остання перебуває в провадженні Полтавського апеляційного суду з 24.10.2022. Розгляд справи було призначено на 09.11.2022, а в подальшому, в зв`язку з неодноразовими клопотаннями захисника ОСОБА_7 про відкладення розгляду, судові засіданні призначались на 07.12.2022, 23.01.2023 та 01.03.2023. Тобто, впродовж трьох місяців справа не знаходила свого вирішення у зв`язку з клопотаннями захисника про її відкладення внаслідок неможливості прийняти в ній участь. Відповідно до положень п.7 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25 січня 2019 року №194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Враховуючи, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов`язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення своєчасного розгляду справи та зважаючи на перебування справи в провадженні суду понад 4 місяці, суд визнає можливим відповідно до ст. 268 КУпАП проведення судового розгляду у відсутність правопорушника та його захисника на підставі документів, наявних в матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі. Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП. Зокрема такими доказами по справі є: постанова про накладення адміністративного стягнення серія БАВ №168505, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, протокол серії ДПР18 №159556 складений 13.08.2022 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , в зв`язку з відмовою останнього від проходження огляду на стан сп`яніння, пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , направлення на огляд водія до медичного закладу, записи з бодікамери працівника поліції, Зазначені докази містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не були спростовані притягнутим ОСОБА_1 . Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не спростовують висновків районного суду та не містять підстав, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення в розумінні положень п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З долученого до матеріалів справи запису відеореєстратора поліцейського автомобіля вбачається, що екіпаж патрульної поліції на службовому автомобілі намагається наздогнати легковий автомобіль, що рухається попереду, при цьому водій не реагує на вимогу поліції зупинитися (застосування проблискових маячків). В подальшому, після зупинки авто біля одного з подвір`я, зі сторони водійського сидіння виходить водій ОСОБА_1 (22:27 год.), а в цей час з домоволодіння - ще декілька осіб. На прохання водія та жінки дізнатися підстави переслідування та зупинки транспортного засобу, поліцейськими було надано відео з реєстратора їх службового авто, стосовно порушення ОСОБА_1 ПДР України при виїзді з території АЗС. Під час спілкування з водієм у працівників поліції виникла підозра щодо перебування водія в стані сп`яніння, на що ОСОБА_1 о 22:50 год. відповів «я дихати не буду». В подальшому, в присутності 2 свідків та безперервній відеофіксації, водію було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, на що останній відмовився (22:53 год.). В зв`язку з відмовою водія пройти огляд на стан сп`яніння поліцейськими було складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що зібрані працівниками поліції та долучені до матеріалів справи докази в своїй сукупності доводять факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що не було спростовано під час розгляду справи. Як вже зазначено вище, адміністративна відповідальність за ст.130 КУпАП настає в разі якщо особа керувала транспортним засобом і вже надалі за наявності обґрунтованої підозри про перебування у стані алкогольного сп`яніння, відмовилась від проходження медичного огляду на стан такого сп`яніння. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Основним доводом апеляційної скарги є твердження про відсутність доведення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що не заслуговує на увагу та повністю спростовується відеозаписами, приєднаним до справи. Так, вказані записи місять перебіг подій як пов`язаних з переслідуванням легкового автомобіля, водій якого не реагував на вимогу зупинитись, так і після його наздоганяння, коли зі сторони водійського сидіння вийшла особа, чиє прізвище було з`ясовано як « ОСОБА_1 ». Зазначені відеозаписи є належними доказами та обґрунтовано були взяті судом до уваги при вирішенні питання винуватості особи. Доводи щодо керування автомобілем іншою особою - ОСОБА_2 не беруться до уваги, оскільки як під час спілкування з працівниками поліції, так і на момент складання протоколу та можливості надати свої пояснення, ОСОБА_1 жодного разу не згадував про іншого водія, безпосередньо під час спілкування з працівниками поліції не заперечував факт особистого керування авто. Натомість при складанні протоколу не скористався наданим йому правом на пояснення та не заперечив в ньому факт керування автомобілям, зазначивши про свою відмову від дачі таких прояснень. І лише в поданій апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції притягнутий посилається на обставини щодо керування автомобілем іншою особою, до чого необхідно віднестись критично та розцінити таке твердження як намагання уникнути адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення. Також не беруться до уваги посилання про не доставлення особи до медичного закладу, оскільки як слідує з перебігу зафіксованих бодікамерою подій, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КпАП України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами. Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Обідіна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»