Постанова 4803 № 212/5227/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2609/23 Справа № 212/5227/22 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2023 року м.Кривий Ріг справа № 212/5227/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2022 року, яке ухвалено суддею Козловим Д.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 грудня 2022 року, УСТАНОВИВ: В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він з 17 травня 2004 року працював на шахті «Орджонікідзе» ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», з повним робочим днем у підземних умовах за спеціальністю машиніст електровоза. 07 серпня 2020 року позивача було звільнено з роботи за ст. 38 КЗпП у зв`язку з виходом на пенсію. Загальний стаж роботи позивача на підземних роботах складає 16 років 2 місяця. Робота у підземних умовах за тривалий час трудових відносин позивача з відповідачем негативно вплинули на стан його здоров`я, спричинивши виникнення професійного хронічного захворювання, за фактом якого було проведено розслідування, внаслідок чого за актом про розслідування від 12 серпня 2022 року професійне захворювання позивача виникло за обставин його роботи на шахті імені Орджонікідзе підземним машиністом електровоза, а саме виконання робот з керування електровозами під час відкочування навантажених та порожніх ешелонів, під час навантаження гірничої маси з люків дозаторів та розвантажування на перекидачі. При цьому внаслідок недосконалості гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених рівнів загальної вібрації. Комісією з розслідування встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання за діагнозом: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом та частинами акроангіоспазмами, у поєднанні з попереково-крижовою радикулонейропатією (L5,S1) з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу з періартрозом колінних (ПФ другого ступеня) суглобів. Т 75.2. Крім того встановлено наявність шкідливих умов праці позивача на підставі інформаційної довідки про умови праці від 08 листопада 2021 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області. Висновком МСЕК від 04 жовтня 2022 року позивачу було встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок професійного захворювання в розмірі 60% з 26 вересня 2022 року безстроково, а також встановлено 3 групу інвалідності з 26 вересня 2022 року. У звязку з хронічним професійним захворювання було порушено нормальні життєві зв`язки позивача. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах через незворотність негативних змін у його житті. Отже, вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 234 000 грн. без урахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 124 800 грн. без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 1 248 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити його розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування. Також апелянт просить стягнути розмір морального відшкодування без утримання податку з доходів фізичних осіб. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок спричинення йому моральної шкоди саме відповідачем, тому відсутні підстави для задоволення позову. Зазначає, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року). Зокрема, чинним податковим законодавством передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди, яка визначена рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзиви на апеляційні скарги не надходили. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційній на скарга відповідача - залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 17 травня 2004 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював з 17 травня 2004 року до 07 серпня 2020 року машиністом електровозу, звідки його 07 серпня 2020 року було звільнено з роботи в ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» за ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.29-33). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 серпня 2022 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 , стаж роботи якого в умовах впливу шкідливих факторів становив 16 років 2 місяця, професійного захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом та частинами акроангіоспазмами, у поєднанні з попереково-крижовою радикулонейропатією (L5, S1) з вираженими статико-динамічними порушеннями і стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді деформуючого остеоартрозу з періартрозом колінних (ПФ другого ступеня) суглобів, що підтверджується медичним висновком від 7 липня 2022 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини», із зазначенням виникнення його причин: під час роботи наражався на дію загальної вібрації, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, шуму та пилу, параметри яких перевищували ГДР, що також підтверджується Інформаційною довідкою пр оумови праці від 8 листопада 2021 року (а. с. 13-14, 17-19, 20-23). Висновком МСЕК від 04 жовтня 2022 р. ОСОБА_1 встановлено 60% стійкої втрати працездатності безстроково зі встановленням 3-ї групи інвалідності з 26 вересня 2022 року безстроково з рекомендацією санаторно-курортного лікування (а.с.24). Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання виникли у позивача під час та внаслідок виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача, однак не може погодитись віз визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Матеріалами справи установлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 60 % та його визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя. З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 серпня 2022 року вбачається, що позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів 16 років 2 місяці, загальний стаж роботи 16 років 2 місяці. Пунком 13 Акту встанволено наявності шкідливих умов праці: умови праці ОСОБА_1 відносяться до ІІІ класу 3 ступеня шкідливості. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виникнення хронічного професійного захворювання, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПрАТ «ЦГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок спричинення йому моральної шкоди саме відповідачем, тому відсутні підстави для задоволення позову колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки актом про розслідування від 12 серпня 2022 року встановлено, що професійне захворювання позивача виникло за обставин його роботи на шахті імені Орджонікідзе підземним машиністом електровоза, а саме виконання робот з керування електровозами під час відкочування навантажених та порожніх ешелонів, під час навантаження гірничої маси з люків дозаторів та розвантажування на перекидачі. При цьому, у зв`язку з виникненням у позивача професійного захворювання було порушено нормальні життєві зв`язки позивача. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах через незворотність негативних змін у його житті. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Виходячи з цих обставин та, враховуючи те, що позивач тривалий час працював на підприємстві відповідача протягом 16 років 02 місяців, з яких 16 років 02 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати позивачем професійної працездатності в розмірі 60 %, визнання його особою з інвалідністю третьої групи, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення, враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності та групи інвалідності,колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманого професійного захворювання, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач втратив професійну працездатність у розмірі 60 %, безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя, однак, незважаючи на постійні курси лікування, покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково, взагалі можливість такого відновлення неможливе. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах через незворотність негативних змін у його житті. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер отриманого позивачем професійного захворювання, загальний стаж роботи позивача протягом 16 років 02 місяців, та стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача впродовж 16 років 02 місяців, що потягло втрату працездатності в розмірі 60 % безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 124 800 грн. до 230 000 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ЦГЗК» про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві. На підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума моральної шкоди має бути визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що вказано як в мотивувальній, так і в резолютивній частині рішення. Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про відшкодування моральної шкоди, завданої отриманням професійного захворювання на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з наведеним вище колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, рішення суду підлягає зміні в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави із збільшенням цього розміру з 1 248 грн. до 2 300 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2022 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 124 800 грн. до 230 000 (двісті тридцять тисяч) гривень. Рішення суду змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, збільшивши цей розмір з 1 248 грн. до 2 300 (дві тисячі триста) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 28 лютого 2023 року. Головуючий: Судді: