Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/2320/22

Дата документу Справа № 334/2320/22 запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/250/23Головуючий у 1-й інстанції Добрєв М.В. Єдиний унікальний №334/2320/22Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2023 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника Валька В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Валька Віталія Сергійовича на постанову судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04 січня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 21.06.2022 року о 23 год. 30 хв. біля буд.1 на пл.Запорізькій у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21070», д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 гривень. В апеляційній скарзі захисник Валько В.С. просив скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. Районний суд, спростовуючи заперечення захисника Валька В.С., що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом під час події, безпідставно послався на рапорти працівників поліції, що не є доказами у розумінні ст.251 КУпАП. Єдиний доказ у цій справі відеозапис, на якому відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки. На відеозапису ОСОБА_1 чітко заявляє, що він не є водієм. Саме через це, він не виявляв бажання проходити огляд на стан сп`яніння. Суд першої інстанції не допитав ОСОБА_1 та свідка, який був присутній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. На переконання апелянта, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, адже вони сформовані на підставі матеріалів, які не можуть бути самостійними доказами для доведення скоєння правопорушення, а також вини особи. Інші докази у справі перебувають у залежності із відсутністю доказів керування, а тому не можуть бути враховані під час судового розгляду справи для кваліфікації дій особи за ч.1 ст.130 КУпАП. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений судовою повісткою 13.02.2023 року та телефонограмою. Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутністю в судовому засіданні. Заслухавши захисника Валька В.С., діючого в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується - відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №248501 від 22.06.2022 року, без пояснень, відповідно до якого водій ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до КНП «ОКЗНПД» ЗОР від 22.06.2022 року, у якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 , підпис водія наявний; - відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовані обставини правопорушення, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння відповідно до встановленого порядку. Заперечення апеляційної скарги захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_1 не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи судом були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону. Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення проявляється у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 відмовився пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції внаслідок виявлення передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення. Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та в доданих до нього матеріалах. Суд зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених п.3 розділу І Інструкції ознак алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття. Відповідно до п.2.5 ПДР проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського. З дослідженого судом відеозапису об`єктивно вбачається наявність у водія явних ознак алкогольного сп`яніння, його неадекватна поведінка. Спочатку ОСОБА_1 зазначав, що готовий до проходження огляду на стан сп`яніння, потім відмовився і повідомив, що чекає командира батальйону, він скаже, що робити. На відеозаписові зафіксовано, що крім ОСОБА_1 поруч з його власним автомобілем і в самому автомобілі нікого не було. Останній не висловлював заперечень щодо керування ним транспортним засобом. Навпаки водій перебував біля власного автомобіля та вказував, що просто зупинився (часове позначення 22/06/2022 00:00:12), потім додав, що він приїхав його судять (часове позначення 22/06/2022 00:01:40), зазначив, що він нічого не зробив, він зупинився (часове позначення 22/06/2022 00:53:00). Апеляційний суд відзначає, що ОСОБА_1 перебуває один біля свого автомобіля в громадському місці на пл. Запорізькій, 1 в м.Запоріжі в напівоголеному виді на значній відстані від місця свого проживання в комендантську годину, що свідчить про те, що на дане місце він прибув саме на даному автомобілі. Захисник зазначив, що ОСОБА_1 дійсно прибув туди на даному автомобілі, але в тверезому стані. Алкогольні напої він вживав на блокпосту разом із військовослужбовцями, що там чергували. Суд критично ставиться до такого пояснення, оскільки розпивання алкогольних напоїв в громадський місцях і до того ж на режимних об`єктах, яким є блокпост, є неприпустимим. Апеляційний суд критично ставиться до заперечень захисника про те, що на відеозапису ОСОБА_1 чітко заявляє, що він не є водієм. Наданий відеозапис жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки ніким не спростовано того факту, що зафіксовані події відбувалися в дійсності. Крім того, відеозапис узгоджується з іншими вищевказаними доказами в справі, є належним та допустимим. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом. У зв`язку з наведеним у апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в тому, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини мали місце, і що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом на момент його зупинки біля буд.1 на пл.Запорізькій у м.Запоріжжі. Апеляційний суд зауважує, що всупереч протилежним доводам захисника, наявний в матеріалах справи відеозапис не є єдиним доказом у справі. Оскільки судом першої інстанції враховано сукупність усіх встановлених у даній справі обставин, з якими закон пов`язує можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення і інші доводи апелянта, бо вони також не є істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги захисника про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах. Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень. Загалом доводи апеляційної скарги захисника фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою районним судом постановою, проте висновків суду не спростовують. Відтак у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника Валька Віталія Сергійовича залишити без задоволення. Постанову судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04 січня 2023 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар