Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/5005/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 300/5005/22 пров. № А/857/18486/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Ільчишин Н.В., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина Табак» до Державної податкової служби України про визнання дій та бездіяльності протиправними,- суддя (судді) в суді першої інстанції Остап`юк С.В., ухвалено в порядку письмового провадження, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення: не зазначена, ВСТАНОВИВ: 07.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина Табак» (далі ТзОВ «Галичина Табак») звернулося в суд із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом зупинення дії розпорядження Державної податкової служби України за № 320-р/л від 02.12.2022 про виключення місць зберігання ТзОВ «Галичина Табак», зареєстрованих з Єдиного державного реєстру місць зберігання. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина Табак» про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Зупинено дію розпорядження Державної податкової служби України «Про виключення місць зберігання» за № 320-р/л від 02.12.2022 до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження розпорядження Державної податкової служби України «Про виключення місць зберігання» за № 320-р/л від 02.12.2022. Ухвала мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів товариства, за захистом яких він звернувся до суду. Не погодившись із ухвалою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на її незаконність та необгрунтованість, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд не врахував тієї обставини, що сама лише незгода позивача із прийнятим рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і зобов`язання вчинити певні дії не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення. Зазначає, що забезпечивши позов шляхом зупинення оскаржуваного розпорядження ДПС України суд фактично констатував протиправність його прийняття, що може мати місце тільки за наслідками вирішення спору по суті. Вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Крім того, винесення розпорядження про виключення місць зберігання, визначених Законом №481, не ставиться у залежність від можливості здійснення позивачем господарської діяльності. Звертає увагу суду, що застосування таких заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті, судом надано можливість позивачу безперешкодно, без жодних обмежень продовжувати здійснювати діяльність з виробництва, без наявності передбачених законом підстав (на підставі ліцензії, що є анульованою), незважаючи на наявність спору про таку можливість, чим фактично легалізує зазначену спрямованість діяльності позивача на безпідставні втрати бюджету. В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, у ній зазначених, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Частиною 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Враховуючи наведене, інститут забезпечення адміністративного позову стосується вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити чи наявна хоча б одна з передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин та оцінити чи не призведе застосований судом захід забезпечення позову до заподіяння ще більшої шкоди, ніж та, якої можна запобігти шляхом його застосування. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача. Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що основним видом господарської діяльності є оптова торгівля тютюновими виробами. Розпорядженням Державної податкової служби України за № 320-р/л від 02.12.2022, відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» виключено місця зберігання ТзОВ «Галичина Табак», зареєстрованих з Єдиного державного реєстру місць зберігання, які використовуються товариством під час здійснення діяльності, а невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, правам та інтересам третіх осіб, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам товариства до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Колегія суддів апеляційного суду враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18, а саме, щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, та попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Суд зазначає, що підстави вважати, що розпорядження Державної податкової служби України за № 320-р/л від 02.12.2022 має очевидні ознаки протиправності та порушує права позивача, на даний час відсутні, оскільки такі обставини підлягають встановленню саме в ході розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду. Подання позовної заяви, предметом якої є, зокрема, законність розпорядження Державної податкової служби України за № 320-р/л від 02.12.2022 про виключення місць зберігання ТзОВ «Галичина Табак», зареєстрованих з Єдиного державного реєстру місць зберігання, не може слугувати беззаперечним доказом того, що таке є очевидно протиправним. Задоволення заяви про забезпечення позову призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Оцінюючи в сукупності вищезазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність достатніх і належних підстав для забезпечення позову, а тому оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам закону. Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ч. 3 ст. 243 ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року про забезпечення позову у справі № 300/5005/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина Табак» про забезпечення позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький Повне судове рішення складено 02.03.2023.