Ухвала КЦС ВС № 712/12889/19

Ухвала Іменем України 01 березня 2023 року м. Київ справа № 712/12889/19 провадження № 61-2532ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2022 року у складі судді: Борєйко О. М., та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Надія» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного підприємства «Надія» (далі - ПП «Надія») про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Позовна заява мотивована тим, що позивач з 16 вересня 2016 року по 10 липня 2019 року працював у ПП «Надія» на посаді охоронника. 08 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, яку було отримано керівником ПП «Надія» ОСОБА_2 , що підтверджується особистим підписом останнього з печаткою ПП «Надія» на копії вказаної заяви. Окрім того, 09 липня 2019 року другий екземпляр вказаної заяви про звільнення та заяву про видачу довідки про роботу та заробітну плату відправлено позивачем на адресу відповідача: АДРЕСА_1 , цінним листом з описом вкладення (поштове відправлення № 1801604262409), який згідно трекінгу АТ «Укрпошта», був отриманий відповідачем 18 липня 2019 року. 17 липня 2019 року відповідачем було виплачено позивачу заробітну плату за попередній місяць роботи останнього. ОСОБА_1 зазначав, що відповідачем до цього часу не здійснено розрахунок з позивачем, не видано трудову книжку і довідку про роботу та заробітну плату. 24 липня 2019 року позивачем був отриманий лист ПП «Надія» від 19 липня 2019 року за № 419 з вимогою надати в термін до 25 липня 2019 року письмові пояснення щодо відсутності позивача на робочому місці з 11 липня 2019 року по 19 липня 2019 року та докази наявності поважних причин такої відсутності. 29 серпня 2019 року позивач отримав поштове відправлення № 18001001166615 з копією наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 141/3 від 09 серпня 2019 року. Наказом № 141/3 від 09 серпня 2019 року директора ПП «Надія» ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звільнено з 09 серпня 2019 року з посади охоронника будівельного об`єкту КП 5169 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (за прогули). Підстава звільнення: доповідна записка заступника директора з охорони та безпеки ОСОБА_4 ; компенсація - 19 днів відпустки. Позивач уважав звільнення незаконним, оскільки відповідачем не звільнено його згідно заяви останнього від 08 липня 2019 року. У зв`язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю ОСОБА_1 просив: поновити його на роботі та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що: відповідач в своєму відзиві зазначає, що за результатами візуального огляду накладної АТ «Укрпошта» № 1801604262409, отриманої на запит ПП «Надія», та інших складених та підписаних ОСОБА_5 документів, виникли підстави вважати, що підпис в графі «(Підпис одержувача») та рукописний текст з зазначенням дати отримання «18.07.2019» в нижньому правому кутку накладної за № 1801604262409 ймовірно виконані ОСОБА_5 . За таких обставин, ПП «Надія» звернулось до Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ПП «Надія» внесені 29 жовтня 2019 року за № 12019251010005941 - правова кваліфікація частина перша статті 358 КК України. В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження постановою слідчого Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області Ходосовською О. В. від 14 лютого 2020 року призначено судову почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України № 1/261 від 05 березня 2020 року, підпис в графі «(Підпис одержувача») та рукописний текст з зазначенням дати отримання «18.07.2019» в нижньому правому кутку накладної № 1801604262409 виконані ОСОБА_5 - донькою позивача - ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутні і позивачем та представником позивача суду не надано доказів наявності у ОСОБА_5 повноважень на отримання кореспонденції для ПП «Надія» в період після звільнення останньої з посади юрисконсульта ПП «Надія» 02 листопада 2018 року. Докази передачі ОСОБА_5 отриманої останньою в ВПЗ 18001 Черкаси для ПП «Надія» заяви її батька - ОСОБА_1 про звільнення від 08 липня 2019 року ПП «Надія» в матеріалах справи відсутні і позивачем та представником позивача суду не надані. Тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем заяви позивача від 08 липня 2019 року про звільнення останнього за власним бажанням згідно частини третьої статті 38 КЗпП України; докази надання позивачем письмових пояснень щодо відсутності останнього на робочому місці в період з 11 липня 2019 року по 19 липня 2019 року та докази наявності поважних причин такої відсутності в матеріалах справи відсутні і позивачем та представником позивача суду не надані; на підприємстві відповідача відсутня первинна профспілкова організація, тому відповідно до статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації; докази надання позивачем письмових пояснень щодо відсутності останнього на робочому місці в період з 11 липня 2019 року по 19 липня 2019 року та докази наявності поважних причин такої відсутності в матеріалах справи відсутні і позивачем та представником позивача суду не надані; таким чином, суд першої інстанції зробив висновки про те, що доводи ОСОБА_1 про неправомірність дій відповідача при звільненні позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та були повністю спростовані наданими відповідачем доказами та встановленими обставинами у справі. Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2022 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що: суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх вимог; порушень трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1 з ПП «Надія» судом першої інстанції встановлено не було і колегія суддів апеляційного суду погодилась з таким висновком, оскільки матеріалами справи та встановленими обставинами у справі повністю підтверджено правомірність дій ПП «Надія» щодо звільнення позивача з займаної посади за пунктом 4 частини першої статті 41 КЗпП України; апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги, які зводяться лише до того, що суд першої інстанції неправомірно врахував висновок експертизи, який був проведений в рамках кримінального розслідування № 12019251010005941, не дає підстав для визнання висновку суду незаконним, оскільки такий висновок експерта був досліджений та оцінений в сукупності з іншими доказами, в тому числі й висновком комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи, який вже був проведений в ході розгляду цивільної справи № 712/12889/19. 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 390 ЦПК України просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що постанову апеляційного суду отримав 20 січня 2023 року. На підтвердження указаних обставин суду надано: копію конверту, адресованого Черкаським апеляційним судом ОСОБА_1 із номером штрихкодового ідентифікатора № 1800211626925 та роздруківку з сайту АТ «Укрпошта» про вручення указаного поштового відправлення 20 січня 2023 року. Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України). Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 про те, що: визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності; законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази із числа передбачених ЦПК України; основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не ураховано, що звільнення за прогули без поважних причин було здійснено без встановлення роботодавцем причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці на підставі відповідної записки, складеної у перший же день відсутності позивача на роботі із зазначенням про те, що позивач попередньо повідомив, що звільняється і тому не виходить на роботу. Незважаючи на те, що письмові пояснення у позивача витребовувались в порядку статті 149 КЗпП України, жодних документів на підтвердження застосування до позивача заходів дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (проступок у вигляді прогулу) та про звільнення позивача у зв`язку із такими порушеннями роботодавцем не видавалось та до матеріалів справи такі документи не долучалися. ОСОБА_1 зазначає, що 08 липня 2019 року ним було оформлено заяву про звільнення за власним бажанням, яка була отримана безпосередньо керівником ПП «Надія» 09 липня 2019 року, що підтверджується відповідним записом на копії такої заяви. Окрім цього, другий екземпляр заяви про звільнення було надіслано відповідачу 09 липня 2019 року поштою і вручено одержувачу 18 липня 2019 року, доказом чого є відповідні документи, наявні в матеріалах справи. Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, що документи, подані позивачем на підтвердження обізнаності керівництва ПП «Надія» з заявою позивача про звільнення за власним бажанням до того, як позивача було звільнено за прогул, є підробленими чи недостовірними, з огляду на що судами безпідставно зроблено висновок, що відповідач указаних заяв не отримував. Окрім цього, позивач ще до того, як не з`явитися на роботі, телефоном повідомив заступнику директора ОСОБА_4 , що ним подано директору заяву про звільнення і саме з цих підстав позивач не виходить на роботу. Про указані обставини ОСОБА_4 безпосередньо заявив у судовому засіданні при розгляді справи у суді першої інстанції. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що наказом директора ПП «Надія» від 15 вересня 2016 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду охоронника ПП «Надія». Під час розгляду справи було встановлено, що заступник директора з охорони та безпеки ПП «Надія» ОСОБА_4 склав доповідну записку, в якій повідомив директора ПП «Надія» про відсутність охоронника ПП «Надія» ОСОБА_1 на робочому місці. Згідно Актів про відсутність на робочому місці, складених заступником директора з охорони та безпеки ПП «Надія» ОСОБА_4 та начальником відділу кадрів ПП «Надія» ОСОБА_6 , охоронник ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин: 11 липня 2019 року, 12 липня 2019 року, 15 липня 2019 року, 16 липня 2019 року, 17 липня 2019 року, 18 липня 2019 року, 19 липня 2019 року, 22 липня 2019 року, 23 липня 2019 року, 24 липня 2019 року, 25 липня 2019 року, 26 липня 2019 року, 29 липня 2019 року, 30 липня 2019 року, 31 липня 2019 року, 01 серпня 2019 року, 02 серпня 2019 року, 05 серпня 2019 року, 06 серпня 2019 року, 07 серпня 2019 року, 08 серпня 2019 року, 09 серпня 2019 року. 19 липня 2019 року ПП «Надія» позивачу направило лист за № 419 про надання письмових пояснень відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 11 липня 2019 року по 19 липня 2019 року. ОСОБА_1 не надав суду доказів надання письмових пояснень відповідачу щодо відсутності на робочому місці та не надав доказів поважності причин такої відсутності. Наказом № 141/3 від 09 серпня 2019 року директора ПП «Надія» ОСОБА_7 , ОСОБА_1 звільнений з 09 серпня 2019 року з посади охоронника будівельного об`єкту КП 5169 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (за прогули); підстава звільнення: доповідна записка від заступника директора з охорони та безпеки ОСОБА_4 ; компенсація - 19 днів відпустки. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2022 року за клопотанням відповідача було призначено комплексну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Згідно висновку експерта за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої експертизи та судової технічної експертизи документів у справі № 712/12889/19 від 17 березня 2022 року № 1394, 1395/21-23, 336, 337/22-23 було встановлено, що відтиски печатки ПП «Надія» в заяві про звільнення від 08 липня 2019 року, що містяться в матеріалах справи (на аркуші 6 тому 1 та на аркуші 116 тому 2 матеріалів справи № 712/12889/10) нанесені не печаткою ПП «Надія», зразки якої датовані після 29.05.2019. Крім того, зображення підпису від імені директора ПП «Надія» ОСОБА_3 та зображення відтиску печатки ПП «Надія» в обох копіях заяви про звільнення ОСОБА_1 від 08 липня 2019 року нанесені елктрофотографічним способом друку. Також, відтиск печатки ПП «Надія», зображення якого мається в обох копіях наданої на експертизу заяви про звільнення від 08 липня 2019 року, що містяться в матеріалах справи (а.с. 6 Т.1 та а. с. 116 Т. 2) вірогідно нанесений не в період часу з 29 травня 2019 року по 08 липня 2019 року (дату створення досліджуваного документу). Суди встановили, що з наданої відповіді АТ «Укрпошта» від 05 листопада 2019 року за № 1853-ІІ-2019100110201 - В/І/ІІ-2019102810010-В на запит ПП «Надія», відправлення № 18011604262409 від 09 липня 2019 року надійшло 10 липня 2019 року до відділення поштового зв`язку, надалі - «ВПЗ 18001 Черкаси», та 18 липня 2019 року вручене уповноваженій особі ПП «Надія» на підставі довіреності; ідентифікувати прізвище уповноваженої особи, яка отримала вищевказане відправлення, немає можливості, оператором ВПЗ 18001 Черкаси не було перевірено зазначення підпису одержувачем, чим було допущено порушення правил надання послуг поштового зв`язку; дане порушення опрацьоване з працівниками ВПЗ 18001 Черкаси; керівництву ВПЗ 18001 Черкаси наголошено на посиленні контролю за роботою підлеглих працівників. Згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції ПП «Надія», за період з 03 січня 2018 року до 19 липня 2019 року включно, листи, заяви, звернення, повідомлення тощо від ОСОБА_1 не надходили. Відповідно до заяв уповноважених осіб на приймання вхідної кореспонденції до ПП «Надія» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , посвідчених приватним нотаріусом ЧМНО Іщук С. О. 18 листопада 2019 року, зареєстрованої в реєстрі за №№ 9177 та 9178, останні повідомили, що 18 липня 2019 року в жодному відділенні поштового зв`язку не отримували відправлень, адресованих ПП «Надія»; крім того, в липні 2019 року жодної кореспонденції/документа від ОСОБА_1 ні безпосередньо від нього, ні від будь-якої іншої особи, яка могла діяти в його інтересах, ні від керівника підприємства до них не надходило. Суди встановили, що крім ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повноваження на отримання кореспонденції для ПП «Надія» не надавались. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ПП «Надія» внесені 29 жовтня 2019 року за № 12019251010005941 (правова кваліфікація частина перша статті 358 КК України) у кримінальній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України № 1/261 від 05 березня 2020 року підпис в графі («Підпис одержувача») та рукописний текст з зазначенням дати отримання 18 липня 2019 року в нижньому правому кутку накладної № 1801604262409 виконані ОСОБА_5 - донькою позивача, яка працювала на посаді юрисконсульта відповідача та яку було звільнено 02 листопада 2018 року на підставі її заяви. Суди встановили, що стороною позивача не надано суду доказів повноважень на отримання кореспонденції для ПП «Надія» в період після звільнення останньої з посади юрисконсульта (02 листопада 2018 року) як і не надано доказів передачі ОСОБА_5 отриманої останньою в ВПЗ 18001 Черкаси для ПП «Надія» заяви її батька ОСОБА_1 про звільнення від 08 липня 2019 року. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП). Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП). Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 (провадження № 61-10432св21) зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності». Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 (провадження № 61-188св21). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 536/1755/20 (провадження № 61-21194св21) зазначено: «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Таким чином, у пункті 4 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі у день звільнення. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не визначено, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі здійснюється виходячи з конкретних обставин та наданих сторонами доказів. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника». Апеляційний суд встановив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважні причини відсутності на робочому місці в період з 11 липня 2019 року по 19 липня 2019 року. Встановивши, що звільнення позивача відбулося із дотриманням встановленого законом порядку, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову. Посилання на висновок, зроблений у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 є необґрунтованим, оскільки не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Надія» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков