Постанова 4824 № 369/9303/21

справа № 369/9303/21 головуючий у суді І інстанції ЯнченкоА.В. провадження № 22-ц/824/911/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., з участю секретаряЖванко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживача банківських послуг, стягнення заборгованості за банківськими вкладами, нарахованими та несплаченими відсотками та пені,- В С Т А Н О В И В: 06.07.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживача банківських послуг, стягнення заборгованості за банківськими вкладами, нарахованими та несплаченими відсотками та пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.07.2004 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено договір № 00053 на вклад Накопичувальний (із пролонгацією) на суму 5000 доларів США. На виконання п. 2.3 зазначеного Договору № 00053 вкладник передав банку готівкою кошти у розмірі 5000 доларів США, що підтверджується квитанцією № 242537 від 02.07.2004 року. Відповідно до п. 2.4.2 Договору № 00053 сплата відсотків вкладнику за користування вкладом відбувається одночасно з поверненням суми вкладу. Відповідно до п. 5.4 Договору № 00053 якщо вкладник в день закінчення строку дії цього договору не звернувся за сумою вкладу та відсотками, термін дії цього договору автоматично продовжується на той же строк. Відсотки, які нараховані протягом терміну дії договору та не отримані вкладником додаються до загальної суми вкладу. Таким чином Договором № 00053 передбачено його автоматичну пролонгацію на той же самий строк з приєднанням до певної суми вкладу нарахованих та не отриманих відсотків, до того часу поки вкладник за власною ініціативою достроково не розірве цей договір або не звернеться з заявою за отримання вкладу в день закінчення дії договору. Відповідно до п. 3.3.2 Договору № 00053 банк зобов`язаний повернути всю суму за вкладом згідно з умовами цього договору. Відповідно до п. 3.3.3 Договору № 00053 банк зобов`язаний за користування грошовими коштами нараховувати та сплачувати вкладнику відсотки у строки та у розмірах які передбачені умовами цього договору. 30.11.2004 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було укладено Договір № 00016 про відкриття та ведення рахунку до запитання. На виконання п. 1.1 та 2.1 Договору № 00016 вкладник готівкою передав, а банк прийняв на рахунок до запитання грошові кошти без обмеження терміну дії договору у розмірі 2000 доларів США, що підтверджується квитанцією № 331937 від 30.11.2004 року. Відповідно до умов п. 1.2 Договору № 00016 відсоткова ставка за користування грошовими коштами встановлена у розмірі 1 % річних. Відповідно до п. 3.3.2. Договору № 00016 банк зобов`язаний повернути фактичну суму за рахунком згідно з умовами цього договору. Згідно з інформацією наявною в мережі інтернет, у зв`язку з перереєстрацією Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» в відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов`язками акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль». 15.01.2021 року вкладник відповідно до умов пунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4, 3.3.2, 3.3.3 Договору № 00053 та пунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 Договору № 00016 звернулася із письмовою заявою до Святошинського відділення № 5 АТ «Райффайзен Банк Аваль» про необхідність надання виписок та повернення банківських вкладів з усіма нарахованими відсотками згідно умов Договору № 00053 та Договору № 00016. Зазначене звернення отримане банком 15.01.2021 року за вх. №-Д1-В53/29-2. У відповіді банку № 97-5-4/174 зазначено, що виписки можливо отримати у Святошинському відділенні № 5 АТ «Райффайзен Банк Аваль», а також вказувалось про те, що «виписки свідчать про те, що кошти з рахунків видавалися готівкою разом з нарахованими відсотками і залишки по рахункам відсутні. Станом на 24.02.2021 року при повторному зверненні до Святошинського відділення № 5 АТ «Райффайзен Банк Аваль» позивачу було відмовлено у наданні виписок по рахункам за Договором № 00053 та договором № 00016 з посиланням на те, що зазначене відділення не має доступу до виписок, у результаті чого, на думку позивача її позбавили цієї можливості, чим було порушено її права передбачені п. 3.2.4 Договору № 00053 та п. 3.3.1 Договору № 00016, в результаті чого позивач була змушена вдруге звернутися з письмовою заявою до відповідача. Після повторного звернення позивача до відповідача (вх. № ДІ-В53/29-17) листом від 12.03.2021 року № 97-5-4/537 відповідач повідомив, що за наявною інформацією кошти за всіма вкладами повністю повернуто готівкою 20.07.2009 року, 20.08.2009 року, 21.09.2009 року, 22.09.2009 року та відсутні залишки коштів на рахунках. Також позивача було поінформовано, що операції з видачі вкладу підтверджуються відповідними виписками про рух коштів по рахункам № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Одночасно з цим відповідачем було надано виписки за період часу з 16.06.2009 року до 22.09.2009 року зі змісту яких вбачається, що у них нібито міститься інформація про періодичне внесення починаючи з 16.06.2009 року та подальше зняття готівкових коштів у розмірі 10000 доларів США на рахунки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 до 22.09.2009 року. Позивач зазначає, що надані відповідачем виписки не мають будь-якого відношення до підтвердження належного виконання банком обов`язків відповідно до умов укладених договорів та жодним чином не підтверджують повернення банком вкладнику коштів за Договором № 00053 на суму 5000 доларів США з усіма нарахованими відсотками та Договором № 00016 на суму 2000 доларів США з усіма нарахованими відсотками, ані станом на 2009 рік, ані будь-який інший період часу з 02.07.2004 року до 19.01.2021 року. Окрім того, позивач вказує, що на її прохання до банку надати підтвердження наявності письмового повідомлення вкладника до банку про необхідність дострокового повернення вкладу відповідно до пунктів 3.2.2. та 5.4. Договору № 00053 у відповіді банку було проігнороване. Надати підтвердження оформлення належним чином касових документів, які б підтвердили отримання вкладником у банку готівкових коштів у розмірі 5000 доларів США за Договором № 00053 та 2000 доларів США за Договором № 00016 разом з нарахованими відсотками, відповідач відмовився пославшись на те, що «..всі документи, на підставі яких проводилися касові операції видавалися клієнту під час обслуговування, а тому у банку відсутні підстави для надання документів повторно…». Позивач вказує, що зазначені дії банку є протиправними та порушують окрім зазначених вище умов Договору № 0053 та Договору № 00016 також приписи: ч. 2, 6 ст. 3, ст. 13 ЦК України, ч. 4, 5 ст. 56 Закону України «Про банк і банківську діяльність», п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги». У зв`язку із зазначеним вище, позивач втретє 05.04.2021 року звернулася до банку із скаргою, в якій просила розглянути по суті питання та обставини викладенні у заявах від 15.01.2021 року та 24.02.2021 року та надати на них обґрунтовану та вмотивовану письмову відповідь. Відповідачем листом № 97-5-4/790 від 07.04.2021 року було повторно відмовлено у задоволенні вимог позивача з повернення коштів за вкладами із посиланням на відсутність підстав для цього. 12.04.2021 року позивач знову звернулася із вимогою про виплату коштів за укладеними між позивачем та відповідачем Договором № 00053 та Договором № 00016 разом з усіма нарахованими відсотками, проте у листі № 97-5-4/847 від 14.04.2021 року відповідач відмовив у поверненні коштів пославшись на попередній лист від 12.03.2021 року № 97-5-4/537 зазначивши, що кошти вже було повернуто готівкою та відсутні залишки на рахунках. На підставі вище наведеного, позивач просила суд, стягнути з відповідача заборгованість у вигляді неповернутого вкладу за Договором № 00053 разом з нарахованими відсотками у розмірі 17 814 доларів США 90 центів, що станом на 06.07.2021 року за офіційним курсом Національного банку України складає в еквіваленті 486175 гривень 75 копійок, стягнути з відповідача заборгованість у вигляді неповернутого вкладу за Договором № 00016 разом з нарахованими відсотками у розмір 2 347 доларів США 09 центів, що станом на 06.07.2021 року за офіційним курсом Національного банку України складає еквіваленті 64053 гривні 03 копійки, стягнути з відповідача пеню за порушення ним грошових зобов`язань за Договором № 00053 за період з 20.01.2021 року до 06.07.2021 року у розмірі 40595 гривень 67 копійок (еквівалент 1487 доларів США 54 центів), що складається з неповернутої станом на 20.01.2021 року суми вкладу разом з нарахованими та несплаченими відсотками 17814,90 х 0,05% пеня за день х 167 днів, що розрахована станом на 06.07.2021 року за офіційним курсом національного банку України та стягнути з відповідача пеню за порушення ним грошових зобов`язань за Договором № 00016 за період 20.01.2021 року до 06.07.2021 року у розмірі 5553 гривні 51 копійка (еквівалентна 203 доларів США 49 центів), що складається з неповернутої станом на 20.01.2021 року суми вкладу разом з нарахованими та несплаченими відсотками 2347,09 х 0,05% пеня за день х 167 днів, що розрахована станом на 06.07.2021 року за офіційним курсом Національного банку України. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживача банківських послуг, стягнення заборгованості за банківськими вкладами, нарахованими та несплаченими відсотками та пені відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції. У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому, зазначає, що надані відповідачем виписки по рахункам та копії меморіальних ордерів є неналежними та суперечливими, викликали у позивачки обґрунтовані сумніви, тому позивачка поставила під сумнів відповідність поданих відповідачем копій оригіналу. Апелянтка наголошує, що оригінали зазначених вище електронних та письмових документів до суду відповідачем не надавалися та судом не досліджувалися, а в клопотаннях про витребування оригіналів письмових та електронних доказів позивачці було відмовлено протокольними ухвалами без зазначення мотивів цих відмов. Окрім того, наголошує, що порядок, періодичність оформлення та форма надання виписок з особових рахунків клієнтів банків на момент встановлення (та згідно версії відповідача припинення 30.11.2014 та 27.12.2004) спірних правовідносин були врегульовані чинним на той час Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.03 р. № 254, далі - Положення № 254) Також звертала увагу суду на те, що пункти 44,47-50 Постанови № 75, на які посилається суд першої інстанції у якості обґрунтування у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, не є дійсними. Зазначала, що виписки, надані відповідачем, сформовані у невідомий період, є складеними без будь якої участі позивачки, не містять необхідної та встановленої вимогами нормативних документів інформації та реквізитів і не можуть вважатись достовірними та належними доказами, котрі підтверджують факт повернення готівкових коштів позивачці. Вважає, що посилання відповідача на акт «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» Акт № 7 від 10 березня 2015 року є взагалі недоречними та є нічим іншим, ніж намаганням ввести суд в оману та не заслуговують на увагу, оскільки в зазначеному акті № 5 вказано про справи (договори, декларації, акти клієнтів за поточними операціями в іноземній валюті, а предметом розгляду справи є неповернення відповідачем вкладів (строкового вкладу та вкладу до запитання, що є вкладними операціями), окрім того, зазначений Акт № 7, номенклатури та описи справ, які у ньому зазначені за період з 2004 о 2005 на розгляд до експертно-перевірної комісії Державного архіву Запорізької області не надходили та відповідно не розглядалися та не погоджувалися. Окрім того, вказує, що оскільки форма та вигляд наданих до суду відповідачем зазначених вище копії Акту № 3 від 21.01.2011р. та копії Акту № 7 віл 10.03.2015р.викликали у позивачки обґрунтовані сумніви у їх дійсності, то позивачка поставила під сумнів відповідність поданих відповідачем копій оригіналу. Наголошує, що оригінали зазначених вище письмових документів до суду відповідачем не надавалися та судом не досліджувалися,у клопотаннях про витребування оригіналів письмових доказів на які відповідач посилався позивачці було відмовлено протокольними Ухвалами без зазначення мотивів цих відмов. Вважає, що посилання відповідача на акт «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду (НАФ)» Акту №3 від 21.01.2011р., як на підставу обґрунтування нібито неможливості надати до суду первинні документи лише, які можуть бути належними та допустими доказами по справі, є необґрунтованими. Зазначає, що наявність у позивача оригіналу договору та квитанції про внесення ОСОБА_1 готівкових коштів у сумі 2 000 доларів США без зазначення на квитанції або на договорі про повернення оспорюваних сум у сукупності з обставинами. що вказують на факт відсутності у відповідача заяви позивача про закриття рахунку та заяви на видачу готівки. Окрім вищевикладеного, апелянтка наголошує, що протягом розгляду справи позивачка у межах підготовчого провадження неодноразово зверталася з клопотаннями про витребування оригіналів доказів у відповідача, а також про призначення судово-економічно експертизи та залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивачки незважаючи, утім суд першої інстанції, на думку апелянти, необґрунтовано, без зазначення мотивів, відмовив, не задовольнивши жодного клопотання позивачки. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження в справі та встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу. 19 грудня 2022 року засобами електронного зв`язку на адресу суду надійшов відзив Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . У вказаному відзиві відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також відповідач зазначав, що рахунок НОМЕР_5 , на який вносилися кошти позивачкою, не відкривався безпосередньо на ім`я ОСОБА_1 , а є рахунком, відкритим для Запорізького міського відділення Банку. Вказує, що згідно виписки по даному рахунку встановлено, що на цей рахунок зараховувалися та з цього рахунку видавалися кошти різних клієнтів. Також, звертає увагу апеляційного суду на те, що з виписки вбачається, що кошти, які були внесені позивачкою на нього 02 липня 2004 року, були зняті нею готівкою в повному обсязі 30 листопада 2004 року разом з нарахованими відсотками у загальній сумі 5 164,97 дол. США. Окрім того, вказує, що факт внесення та видачі коштів позивачці також додатково підтверджується наступними меморіальними ордерами, що були долучені Банком до матеріалів справи у належним чином посвідчених копіях. Відповідач зазначає про неможливість надання інших доказів виконання своїх зобов`язань перед позивачкою, оскільки всі інші документи були знищені банком згідно встановленого Національним Банком України порядком по закінченню строків зберігання. Окрім того, відповідач вказував про те, що норми Положення № 254, які на думку позивача мають бути застосовані до спірних правовідносин, повністю дублюють норми Положення № 75 (в редакції до внесення змін до нього Постановою Правління НБУ від 26 вересня 2022 року). А відтак, вважає, що надані банком до матеріалів справи виписки по рахункам № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , на які зараховувалися та з яких видавалися кошти позивачці, є похідними документами, що складені на підставі первинних документів, та, відповідно, мають силу документа, що підтверджує здійснення всіх операцій по рахунку. Водночас, на виконання норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та Положення № 254 банком під час видачі прийняття та видачі коштів ОСОБА_1 було здійснено всі необхідні внутрішньобанківські проводки по відображенню прибуткових і видаткових операцій у бухгалтерському обліку Банку, які і підтверджені належними первинними документами меморіальними ордерами, які додані Банком до матеріалів справи. У відзиві на апеляційну скаргу також зазначено про правомірність знищення касових документів, про що складені відповідні акти. Окрім того, відповідач вказував про необхідність застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, оскільки саме з наступного дня після внесення коштів на рахунок відповідно до умов Договору від 30 листопада 2004 року позивачка могла звернутися до банку з вимогою про повернення коштів і не отримавши кошти, могла дізнатися про порушене право. Також відповідач наголошує, що кошти, внесені позивачкою відповідно до умов Договору від 30 листопада 2004 року не є вкладом, тому посилання позивачки на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 268 ЦК України (позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу) не розповсюджується на кошти, внесені позивачкою. У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Апелянт, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи до суду не з`явився, однак його неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Причини неявки в судове засідання викладені у клопотанні апелянта про відкладення розгляду справи апеляційним судом визнані неповажними. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що у 2004 році між Банком та Позивачкою було укладено Договір від 02.07.2004 № 00053 на вклад Накопичувальний та Договір від 30.11.2004 № 00016 про відкриття та ведення рахунку до запитання. Щодо виконання Банком умов Договору від 02.07.2004. На виконання умов Договору від 02.07.2004 Позивачка внесла до Банку кошти у сумі 5 000 дол. США, що підтверджується доданою Позивачкою квитанцією №242537 від 02.07.2004. Відповідно до п. 1.2 Договору від 02.07.2004 відсоткова ставка по вкладу була встановлена у розмірі 8 % річних строком на 366 днів, днем закінчення вкладу визначено 03.07.2005. Відповідно до п. 2.2 Договору від 02.07.2004 для обліку суми вкладу Банк відкриває вкладнику особовий рахунок № НОМЕР_7 . Відповідно до п.п. 2.4.1-2.4.2 Договору від 02.07.2004 відсотки на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банку, до дня який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав, сплата відсотків вкладнику відбувається одночасно з поверненням суми вкладу. Пунктом 3.2.2 Договору від 02.07.2004 передбачено право вкладника достроково вимагати від банку повернення всієї суми вкладу, з настанням наслідків передбачених пунктом 3.1.3. цього Договору. Відповідно до п. 3.1.3 Договору від 02.07.2004, якщо вкладник виявить бажання достроково повернути фактичну суму за вкладом, Банк нараховує відсотки за викладеними у цьому пункті спеціальними правилами, а саме: в строк до 30 календарних днів після початку строку дії Договору - відсотки нараховуються та сплачуються банком за тарифами банку для рахунку «До запитання» у відповідній валюті; в строк більше 30 календарних днів після початку дії Договору-відсотки сплачуються за кожні 30 календарних днів з початку дії договору згідно ставки, визначеної договором, за кожні неповні 30 календарних днів - відсотки сплачуються за тарифами банку для рахунку «До запитання» (у відповідній валюті). Відповідно до п. 3.3.2 Договору від 02.07.2004 Банк прийняв на себе зобов`язання повернути всю суму вкладу згідно з умовами цього Договору. Так, як вбачається з квитанції № 242537 від 02.07.2004 про зарахування коштів на вклад, кошти внесені Позивачкою на вклад, були зараховані на рахунок № НОМЕР_5 . Рахунок НОМЕР_5 (МФО 313827), на який вносилися кошти Позивачкою, не відкривався безпосередньо на ім`я ОСОБА_1 , є рахунком відкритим під Запорізьке міське відділення Банку. Згідно виписки по даному рахунку встановлено, що на цей рахунок ( НОМЕР_5 ) зараховувались та з цього рахунку видавались кошти різних клієнтів. З аналізу Виписки по цьому рахунку встановлено, що кошти, які були внесені Позивачкою на нього 02.07.2004 року, були зняті нею готівкою в повному обсязі 30.11.2004 разом з нарахованими відсотками у загальній сумі 5 164,97 дол. США. Отже, Банк виконав свої зобов`язання перед Вкладницею по Договору від 02.07.2004, що підтверджується Випискою по рахунку. Щодо виконання Банком умов Договору від 30.11.2004 30.11.2004 (у день зняття Позивачкою коштів внесених по Договору 02.07.2004) між нею та Банком укладається Договір № 00016 про відкриття та ведення рахунку до запитання. Відповідно до п. 1.1, 1.2., 2.1., 2.2 Договору від 30.11.2004 клієнт передає, а банк приймає на рахунок до запитання грошові кошти в доларах США без обмеження суми та терміну дії Договору. Відсоткова ставка за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 1 % (один) відсоток річних. Клієнт передає грошові кошти Банку шляхом їх готівкового внеску на рахунок або безготівкового перерахування зі свого поточного або вкладного рахунку, відкритого в Банку чи в іншому банку України. Для обліку сум банк відкриває рахунок № НОМЕР_8 . Відповідно до умов Договору від 30.11.2004 нарахування банком відсотків за договором здійснюється з урахуванням календарного числа днів у році. При розрахунку відсотків не враховується перший день надходження коштів на рахунок та останній день періоду нарахування відсотків. Відповідно до п. 3.3.2 Договору від 30.11.2004 Банку прийняв на себе обов`язок повернути фактичну суму за рахунком, згідно умов цього Договору. На виконання умов Договору від 30.11.2004 Позивачка внесла до Банку кошти у сумі 2 тис. дол. США, що підтверджується доданою Позивачкою квитанцією № 331937 від 30.11.2004. Так, як вбачається з квитанції № 331937 від 30.11.2004 про зарахування коштів, кошти були внесені Позивачкою на рахунок НОМЕР_6 . Рахунок НОМЕР_6 (МФО 313827), на який вносилися кошти Позивачкою на виконання умов Договору від 30.11.2004, не відкривався безпосередньо на ім`я ОСОБА_1 , а є рахунком відкритим під Запорізьке міське відділення Банку. Згідно виписки по даному рахунку встановлено, що на цей рахунок ( НОМЕР_6 ) зараховувались та з цього рахунку видавались кошти різних клієнтів, що підтверджується випискою з рахунку НОМЕР_6 . З аналізу Виписки по цьому рахунку встановлено, що кошти які були внесені Позивачкою на нього 30.11.2004, були зняті з нього готівкою двома платежами: 24.12.2004 - 1 000,00 дол. США та 27.12.2004 - 1 000,00 дол. США. Отже, Банк виконав свої зобов`язання перед Вкладницею по Договору від 30.11.2004, що підтверджується Випискою по рахунку. Судом першої інстанції також було встановлено, що у Банку відсутня об`єктивна можливість надати суду будь-які інші докази виконання своїх зобов`язань перед Позивачкою, аніж вказані вище виписки по рахункам, оскільки всі інші документи, які могли б додатково підтвердити видачу Банком коштів Позивачці, зокрема касові документи, заяви на видачу коштів тощо, були знищені Банком згідно встановленого Національним Банком України порядку по закінченню строків зберігання. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані Банком докази переконливо підтверджують, що всі зобов`язання Банку по виплаті Позивачці грошових коштів по Договорам від 02.07.2004, 30.11.2004 були виконані в повному обсязі та відповідно вимоги Позивачки про стягнення з Банку грошових коштів по вказаним договорам, є неправомірними та не підлягають до задоволенню, так як в умовах діючих Правил 601, якими чітко визначений строк зберігання касових та інших банківських документів, Банк в подібного роду спорах фактично позбавлений можливості надання інших, доказів виконання своїх зобов`язань перед вкладниками. При цьому, суд першої інстанції вважав додані Банком Виписки руху коштів по рахункам № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 належними, достатніми та допустимими доказами, які підтверджують факт повного виконання Банком своїх зобов`язань по спірним Договорам перед Позивачкою. Ухвалюючи рішення суду суд першої інстанції виходив з такого. Порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій у національній та іноземній валютах, станом на дату видачі коштів з рахунку Позивачки у 2004 році, регулювався Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року №

337. Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції 337: до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі. У відповідності до п. 2 гл. 3 розділу ІІІ Інструкції 337: з каси банку готівка національної валюти видається за такими видатковими документами: за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу) за операціями з клієнтами (видача кредиту тощо); Відповідно, в разі звернення клієнта фізичної особи (або його довіреної особи) до Банку для зняття коштів з свого рахунку, така видача здійснюється на підставі такого первинного касового документу, як заява на видачу готівки. Як вбачається з матеріалів справи, кошти були зняті Позивачкою з рахунків № НОМЕР_9 та № 00016 - 30.11.2004, 24.12.2004 та 27.12.2004. Згідно Інструкції 337 для отримання вказаних коштів Позивачка повинна була подати до Банку в кожному випадку в установленому порядку заяву на видачу готівки, оскільки без надання вказаного такого документу банком було заборонено здійснювати видачу коштів фізичним особам з вкладних та поточних рахунків. Таким чином, суд першої інстанції встановив, що касові документи (заяви на видачу готівки), на підставі яких Банком було здійснено видачу коштів Позивачці, надати до суду є об`єктивно не можливим фактором, оскільки вони були здані на знищення у відповідності до норм «Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 року №

601. Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу 1 Переліку 601, останній є основним нормативно-правовим актом, що визначає строки зберігання відповідних категорій документів, які утворюються в процесі діяльності банків України, їх філій, представництв та відділень. Перелік призначено для обов`язкового використання всіма банківськими установами. Відповідно до п. 303 розділу 2 Переліку 601: касові документи та позабалансові ордери з додатком за емісійно-касовими операціями, а також за операціями з банківськими металами, пластиковими картками, дорогоцінними металами (у виробах та брухті) та дорогоцінним камінням зберігаються 5 років. Відповідно до пп. 34,35 розділу 1 Переліку 601: справи, відібрані для знищення, після погодження та затвердження актів передаються в установленому порядку організаціям, що займаються заготівлею вторинної сировини, з метою перероблення на паперових фабриках. Використання цих документів для господарських потреб забороняється. При цьому знищення документів без відповідного оформлення і погодження, а також порушення строків їх зберігання забороняється. Посадові особи, винні в недбалому зберіганні, псуванні і знищенні документів, відповідно до Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" несуть відповідальність згідно із законодавством України. На виконання зазначених вище норм Переліку 601, уповноваженими особами Банку було складено: Акт № 3 від 21.01.2011 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», згідно яких були вилучені до знищення документи не внесені до Національного архівного фонду, як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, документи Запорізької обласної дирекції Банку, серед яких були в тому числі: касові документи та позабалансові ордери з додатком та емісійно-касовими операціями, зведені довідки про касові обороти, документи за вкладами фізичних осіб за 2004-2005 роки (п. 2 Акту № 3). Також, згідно Акту № 3: документи в кількості 35 809 справ вагою 21 090 кг здано в «Запоріжвторресурси» на переробку за приймально-здавальною накладною 09.03.2011 №

220. Акт № 7 від 10.03.2015 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду», згідно яких були вилучені до знищення документи не внесені до Національного архівного фонду, як такі, що не мають науково-історичної цінності та втратили практичне значення, документи Запорізької обласної дирекції Банку, серед яких були в тому числі: справи (договори, декларації, акти) клієнтів за поточними операціями в іноземній валюті (п. 5 Акту № 7) Також, згідно Акту № 7: документи в кількості 21 288 справ вагою 15 320 кг здано на переробку за приймально-здавальною накладною 21.05.2015 №

220. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що паперові касові документи, що засвідчували отримання коштів з рахунків Позивачки були правомірно знищені Банком в 2011, 2015 роках в установленому Правилами 601 Національного банку України порядку, з огляду на що Банк, з об`єктивних причин, не має можливості надати до суду паперові касові документи, які б засвідчували факт видачі коштів Позивачу. Пунктом 44 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 року № 75 передбачено: залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Згідно пунктами 45, 46 Положення 75 касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України. Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. Відповідно до пункту 41 Положення 75: операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Відповідно до п. 42 Положення 75 передбачено, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно пп. 14 п. 3 цього Положення 75: первинний документ - це документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до пунктів 47, 48 Положення 75: внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Згідно пунктів 57, 59 Положення 75 інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). При цьому, Банки мають обов`язково складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, як особові рахунки та виписки з них. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Відповідно до п. 62 Положення 75: виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Записи в регістрах бухгалтерського обліку проводяться відповідно до первинних документів (пункт 100 Положення 75). Отже, врахувавши наведені вище норми, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані Банком суду Виписки по рахункам № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 на які зараховувалися та з яких видавалися кошти Позивачці є похідними документами, що складені на підставі первинних документів, та відповідно вони мають силу документу, що підтверджує здійснення всіх операцій по рахунку. Колегія суддів в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з такого. Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною першою 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). У доводах апеляційної скарги апелянт наголошувала на неналежності виписок про зняття коштів, зі змісту яких судом було встановлено виконання Банком своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 . Колегія суддів не може погодитися з таким доводом, зважаючи на те, що банківські виписки з рахунків є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц. Окрім того, апеляційний суд бере до уваги, що в Банку, враховуючи тривалий період з часу укладення та виконання спірних договорів 2004 рік до часу звернення до суду з позовом 2021 рік (17 років), відсутня об`єктивна можливість надати суду будь-які інші докази виконання своїх зобов`язань перед Позивачкою, аніж вказані вище Виписки по рахункам, оскільки всі інші документи, які могли б додатково підтвердити видачу Банком коштів Позивачці, зокрема касові документи, заяви на видачу коштів тощо, оскільки вони були здані на знищення у відповідності до норм «Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 року № 601 та були знищені Банком згідно встановленого Національним Банком України порядку по закінченню строків зберігання. Вказані обставини підтверджуються наданими відповідачем актами № 3 від 21.01.2011 та № 7 від 10.03.2015. Поряд з цим, з аналізу Виписки по рахунку НОМЕР_5 безперечно встановлено, що кошти які були внесені Позивачкою на нього 02.07.2004 року були зняті з нею готівкою в повному обсязі 30.11.2004 разом з нарахованими відсотками у загальній сумі 5 164,97 дол. США., а з аналізу Виписки по рахунку262000079562 встановлено, що кошти які були внесені Позивачкою на нього 30.11.2004 були зняті з нього готівкою двома платежами: 24.12.2004 - 1 000,00 дол. США та 27.12.2004 - 1 000,00 дол. США. Встановлені судом першої інстанції обставини щодо повернення коштів позивачкою спростовані не були. Отже, суд першої інстанції на переконання апеляційного суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що додані Банком Виписки руху коштів по рахункам № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 є належними, достатніми та допустимими доказами, які підтверджують факт повного виконання Банком своїх зобов`язань по спірним Договорам перед Позивачкою. Окрім того, враховуючи встановлений судом факт знищення первинних документів, які могли б додатково підтвердити видачу Банком коштів Позивачці, колегія суддів вважає вмотивованою відмову суду першої інстанції у витребуванні оригіналів таких документів та проведенні судово-бухгалтерської експертизи, враховуючи їх відсутність. Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість застосування судом першої інстанції пунктів 44,47-50 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 року № 75 слід зазначити про таке. Станом на час виникнення спірних правовідносин чинним було Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 (далі - Положення №254). Водночас апеляційний суд бере до уваги, що норми Положення № 254, які на думку Позивача мають бути застосовані в спірних правовідносинах повністю дублюють норми Положення № 75 (в редакції до внесення змін до нього Постановою Правління НБУ від 26.09.2022). Так, зокрема, пунктом 4.4. Положення №254 передбачено, що залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Відповідно до п. 4.5. Положенням №254 касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України. Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку) (п.4.6. Положенням №254). Згідно з п. 4.7. Положенням №254 внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами. Пунктом 4.1. Положенням №254 визначено, що операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку згідно п. 4.2. Положення № 254 є первинні документи. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (п.4.7. Положення № 254). У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження) (п.4.8. Положення № 254). 5.1. Положення № 254 визначає, що інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Згідно з п. 5.3. Положення № 254 банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; налітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку. Відповідно до п. 5.6. Положення № 254 Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженнямвиконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. 5.6. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. А відтак, зроблений судом першої інстанції висновок щодо того, що надані Банком суду Виписки по рахункам № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 на які зараховувалися та з яких видавалися кошти Позивачці є похідними документами, що складений на підставі первинних документів, та відповідно вони мають силу документу, що підтверджує здійснення всіх операцій по рахунку, є законним та таким, що повною мірою відповідає Положенню про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженому Постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003. Вищевикладеними обставинами справи також спростовується довід апелянтки про те, що наявність у позивача оригіналу договору та квитанції про внесення ОСОБА_1 готівкових коштів у сумі 2000 доларів США без зазначення на квитанції або на договорі про повернення оспорюваних сум у сукупності з обставинами вказує на факт відсутності у відповідача заяви позивача про закриття рахунку та заяви на видачу готівки. Також апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заяви позивачки про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача. Відповідно до ч.1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Згідно ч. 3 ст. 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення судуможе вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Так, зі змісту вказаної заяви вбачається, що обґрунтовуючи необхідність залучення до участі в справі ОСОБА_2 , позивач вказувала про те, що у період з 1995 року до 2000 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , а відтак, вважала, що в даному випадку повинні застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення правовідносин між подружжям, а саме Кодекс про шлюб та сім`ю України. Зазначає, що кошти, передані за спірними договорами є набутими під час шлюбу та відповідно є спільною сумісною власністю подружжя. Поряд з цим, судом першої інстанції вірно взято до уваги те, що станом на дати укладення спірних договорів між позивачем та відповідачем, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Відомостей щодо спору про поділ майна подружжя, в тому числі поділ грошових коштів на спірних рахунках між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Предметом судового розгляду в даній справі є захист прав споживача банківських послуг, стягнення заборгованості за банківськими вкладами, нарахованими та несплаченими відсотками та пені. Доказів про поширення режиму спільногомайна подружжя на грошові кошти, які були внесені позивачкою до Банку на підставі Договору № 00053 чи Договору № 00016, ОСОБА_1 надано суду не було. Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Отже, позивачкою не було доведено жодними належними, достатніми та допустимими доказами, що рішення суду в даній справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для його залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Ухвалюючи судове рішення колегія суддів, крім іншого, приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх». Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова