Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4626/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4626/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чевилюк З.А. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 22 лютого 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , за участю: секретаря судового засідання: Лунь Т. С., представника позивача: Самойлова Є.Ю., представників відповідача: Панькова О.М., Ткачук М.О., Мельничук О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, Печерського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області, Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення головного спеціаліста Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області М. Бородія від 25 березня 2022 року № 12 "Про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства"; - зобов`язати посадових осіб Центрального Міжрегіонального Управління ДМС України у місті Києві та Київській області розглянути по суті звернення позивача про набуття ним громадянства України. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представники відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність. Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено те, що 19.08.2021 року через КПП Київ (Жуляни) ОСОБА_1 прибув на територію України, про що є відмітка в паспорті громадянина російської федерації для виїзду за кордон. Рішенням Головного управління ДМС у Львівській області від 07.10.2021 року було припинено громадянство України ОСОБА_1 відповідно до ст. 21 Закону України "Про громадянство України". 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся за місцем його реєстрації до Печерського відділу ЦМУ ДМС в місті Києві та Київської області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" та подав разом з іншими документами національний паспорт громадянина російської федерації №8500740, виданий 23.04.2014 року ФМС 77610. 23.11.2021 Печерським відділом ЦМУ ДМС матеріали справи про набуття громадянства України позивачем направлено до ЦМУ ДМС. 11.01.2022 ЦМУ ДМС за результатами розгляду заяви та документів позивача про набуття громадянства за територіальним походженням, матеріали справи позивача повернуто до Печерського відділу ЦМУ ДМС з метою вжиття заходів відповідно до вимог законодавства України про громадянство. Печерським відділом повідомлено позивача про необхідність оформлення поданих ним документів у відповідності до законодавства (вих№№8030-390/8030.2.-22 від 14.01.2022 та 8030-1304/8030.2-22 від 15.02.2022). Згідно супровідного листа №8030-390/8030.2-22 від 14.01.2022, позивач його отримав наручно, що підтверджується підписом позивача. Однак, позивач не з`явився до територіального відділу для доопрацювання матеріалів та у визначений законодавством термін (протягом двох місяців) зазначені недоліки не усунув. У зв`язку із військовим станом та агресією Російської Федерації (Указ Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні») Печерським відділом ЦМУ ДМС 02.05.2022 прийнято рішення «Про припинення провадження за заявою позивача про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням». Крім того, у березні 2022 року позивач звернувся до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області стосовно продовження строків його тимчасового перебування на території України для закінчення процедури оформлення набуття громадянства України. 25 березня 2022 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол та винесено постанову про вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 203 КУпАП, а також винесено рішення № 12 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Так, правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (Закон №2235). Відповідно до визначень, які містить ч. 1 ст. 1 Закону, громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Іноземець в разі набуття громадянства України зобов`язаний припинити іноземне громадянство подавши письмову заяву та протягом двох років повинен надати документ про припинення громадянства іншої держави. У разі наявності у іноземця незалежних від нього причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства, останній подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Статтею 6 Закону №2235 визначено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням. Так, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства (частина перша статті 8 Закону №2235). Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2235 іноземці, зазначені в частинах першій -третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина перша статті 1 Закону). Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону №2235 особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні. Так, декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (частина перша статті 1 Закону). Частиною 1 ст. 9 Закону №2235 передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. За правилами п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства - є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України (частина перша статті 1 Закону). Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (Порядок №215). Вказаний Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України. Відповідно до п. 28 Порядку №215, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, дід чи баба якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону України «Про громадянство України»), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) один із таких документів: в) декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; г) зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; а також: а) документ, що підтверджує факт народження діда чи баби заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з дідом чи бабою, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту. Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язаний був протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства рф, виданий уповноваженим на те органом цієї держави, а у разі неотримання ним з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства рф, зобов`язався подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави. Проте, позивачем не надано жодних документів на підтвердження відмови позивача від громадянства Російської Федерації та/або припинення громадянства Російської Федерації. Посилання позивача на те, що він звертався із заявою про вихід з громадянства росії до Посольства рф в Україні, не знайшло свого підтвердження відповідними письмовими доказами. Крім того, правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, продовження строку їх перебування на території України регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (Закон № 3773). Статтею 9 Закону №3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України. Відповідно до ст. 17 Закону №3773 іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України. У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони. Продовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначено Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. №150. Згідно з п. 2 Порядку №150 іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року. Відповідно до п. 5 Порядку №150 строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС. Таким чином, законність перебування на території України громадян російської федерації та осіб без громадянства обчислюється з урахуванням вимог Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №

150. Відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом російської федерації про безвізові поїздки громадян України та російської федерації від 16.01.1997, громадяни російської федерації мали право перебувати на території України не більше як 90 днів протягом 180 днів. Згідно пп. 1 п. 6, п. 7, п. 8 Порядку строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України продовжується у разі, коли вони прибули за короткостроковою візою, а також з держав з безвізовим порядком в`їзду за наявності обґрунтованих підстав (лікування, вагітність чи пологи, догляд за хворим членом родини, оформлення спадщини, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, виконання службових обов`язків іноземним кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації тощо) та за умови подання підтверджувальних документів - на період існування таких підстав, але не більш як 180 днів з дати останнього в`їзду в Україну. Рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів. Заяви про продовження строку перебування на території України подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина 5 статті 26 Закону). Згідно із ч. 1 ст. 31 Закону № 3773-VI, іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (стаття 1 Конституції України). За даних обставин, держава Україна має певну свободу розсуду (дискрецію) у прийняття рішення про примусове повернення до країни походження, але у разі відповідності такого рішення вимогам законодавства України та відсутності обмежень, передбачених міжнародними актами. Із матеріалів справи встановлено, що позивач є громадянином російської федерації строк його перебування на території України, визначений законом закінчився. Так, позивач у судовому засіданні зазначив про те, що він неодноразово намагався звернутися до органів ДМС щодо продовження строків його тимчасового перебування на території України, проте в зв`язку з посиленням впроваджених карантинних заходів в м. Києві, вказані органи особистого прийому громадян не здійснювали. Колегія суддів критично відноситься до таких тверджень позивача, оскільки в матеріалах справи міститься лист Печерського відділу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області №8030-390/8030.2.-22 від 14.01.2022 в якому ОСОБА_1 повідомлено про необхідність терміново з`явитись на прийом за адресою: м. Київ, вул. Омеляновича-Павленка, 14/12, каб. №9, у зв`язку з необхідністю усунути недоліки поданих ним документів разом із заявою від 17.11.2021 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням та продовження терміну перебування на території України. Вказаний лист отримано позивачем наручно 19.01.2022, про що свідчить його підпис на вказаному листі (т. 1 а.с. 92), однак позивач не з`явився до територіального відділу для доопрацювання матеріалів та у визначений законодавством термін(протягом двох місяців) зазначені недоліки не усунув. Враховуючи те, що позивач перевищив термін перебування в Україні та із заявою про продовження строку перебування в Україні не звертався на протязі п`яти місяців з дня прийняття ГУ УДМС у Львівській області рішення від 07.10.2021 року про припинення громадянства України, доказів протилежного суду не надав, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення про примусове повернення позивача до країни походження є законним та прийнятим відповідно до норм чинного законодавства. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у встановленому законом порядку, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 листопада 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 01 березня 2023 року. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.