LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС446/562/21

від 07.02.2023 · Цивільна

УХВАЛА 07 лютого 2023 року м. Київ справа № 446/562/21 провадження № 61-849ск23 Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Лущанцем Миколою Васильовичем, на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 травня 2022 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, ВСТАНОВИВ : 13 січня 2023 року ОСОБА_1 через представника засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення. За даною касаційною скаргою не може бути вирішене питання про відкриття касаційного провадження, оскільки, в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі не зазначено підставу, на якій подається касаційна скарга. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі має зазначатися підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень). Тобто, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 20 червня 2018 року у справі № 755/7957/16-ц, від 26 червня 2018року у справі № 2/1712/783/2011, від 26 червня 2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц); пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19). Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно подати уточнену касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги посилаючись на те, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року її звільнено на підставі пункту 1 частини першої та частини третьої статті 8 Закону України «Про судовий збір», а також статті 136 ЦПК України від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої та частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони та за умов, передбачених у цій статті, суд може своєю ухвалою за клопотанням позивача звільнити від сплати судового збору. Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази (наприклад, довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків) на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору апеляційним судом за подання апеляційної скарги не є достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, оскільки в жодній мірі не характеризує майновий стан ОСОБА_2 . Належних доказів, які підтверджують неможливість сплати судового збору ОСОБА_2 не надано, тому клопотання задоволенню не підлягає. За таких обставин особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір. За подачу касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день пред`явлення позову - 2021 рік) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становила 1 відсотки ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. На підставі викладеного, розмір судового збору за подання позову майнового характеру становив не менше 908 грн та не більше 11 350 грн. Предметом позову є стягнення 65 037,42 дол. США пені та 3% річних у розмірі 315,87 дол. США. Оскільки 1 відсоток ціни позову перевищує 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, за подачу касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно сплатити 22 700 грн (11 350 х 200%) судового збору, який відповідно до статті 6 Закону України «Про судовий збір» має бути перерахований до УК у Печерському районі м. Києва, 22030102, код ЄДРПОУ: 37993783 банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, призначення платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду відповідний документ. Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ : У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Лущанцем Миколою Васильовичем, на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 18 травня 2022 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року залишити без руху. Надати для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання в установлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Н. О. Антоненко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»