Ухвала КЦС ВС № 759/23917/19

Ухвала 27 лютого 2023 року м. Київ справа № 759/23917/19 провадження № 61-2087ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ? Публічне акціонерне товариство «НАСК «Оранта», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: В грудні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «НАСК «Оранта», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплаченим страховим відшкодуванням в сумі 25 884,84 грн, а також моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 10 000,00 грн. Рішенням Святошинського районного суду містаКиєва від 24 січня 2022 року в позові ОСОБА_3 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду містаКиєва від 24 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 25 884,84 грн та моральну шкоду в розмірі 1 500,00 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року заяву ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового рішення суду задоволено частково, ухвалено в справі додаткову постанову. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 080,00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено. У лютому 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційні скарги на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у вказаній вище справі. Вивчивши касаційні скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарги подані на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684,00 грн. Ціна позову становить 35 884,84 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Посилання заявника на те, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням при розгляді іншої справи, є необґрунтованими, оскільки до касаційної скарги не додано доказів на підтвердження зазначеного, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції (підпункт б) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, §

36. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не навів виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. З урахуванням того, що оскільки ОСОБА_1 подалакасаційні скарги на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , поданими представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ?Публічне акціонерне товариство «НАСК «Оранта», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко