Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/12016/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/12016/22 Провадження № 22-ц/4820/396/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Цугель А. О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року (суддя Мазурок О. В., повне судове рішення складено 22 листопада 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Радомишльського відділу Державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У червні 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що вона є стягувачем у виконавчих провадженнях про відновлення межі земельної ділянки площею 0,10 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності, та зобов`язання відповідача знести паркан (металеву сітку, стовпи та цегляну бетонну сітку), які знаходяться на її земельній ділянці по усій довжині городу. На теперішній час на примусовому виконанні у Радомишльському відділі ДВС перебувають виконавчі провадження з виконання виконавчих листів № 2-18/2011 (АСВП: 32264482) та 2-20/2011 (АСВП: 32264691). Постанови про відкриття виконавчих проваджень були винесені 20 квітня 2012 року. Невиконання судового рішення більше 10 років є протиправним, порушує її права, внаслідок чого завдана моральна шкода, оскільки морально страждала, не могла реалізувати у розумні строки своє право, передбачене законом, вимушена докладати додаткові зусилля для поновлення порушеного права. Тому позивачка просила стягнути на її користь з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 1000000 грн та з Радомишльського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 50000 грн витрат на правничу допомогу. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року в позові відмовлено. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не взяв до уваги судову практику у зазначеній категорії справ. Тривале невиконання судового рішення є протиправним і безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. У відзиві Радомишльський відділ Державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів та недоведеність позовних вимог. У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Представник позивачки подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності. У зв`язку з чим на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно установив, що на примусовому виконанні у Радомишльському відділі ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувають виконавчі провадження з виконання виконавчих листів № 2-18/2011 (АСВП: 32264482) та 2-20/2011 (АСВП: 32264691). Постанови про відкриття виконавчих проваджень були винесені 20 квітня 2012 року. ОСОБА_1 є стягувачем у зазначених виконавчих провадженнях № 32264482 і № 32264691 про відновлення межі земельної ділянки площею 0,10 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , що належить позивачці на праві приватної власності та зобов`язання відповідача знести паркан (металеву сітку, стовпи та цегляну бетонну сітку), які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_1 по всій довжині городу. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог. Такий висновок відповідає обставинам справи і вимогам закону. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з положеннями частини 1, 3, 5 та пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. На підставі частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. За змістом статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти цивільного права. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина 1 статті 167 і стаття 170 ЦК України). Під компетенцією розуміють сукупність предметів віддання, завдань, повноважень, прав та обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством. Згідно з частиною 2 статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина 4 статті 58 ЦПК України). Тому у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Частиною 1 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно дочастини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу). Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб. Сам лише факт тривалого невиконання рішення суду не є безумовною підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди, про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту заподіяння позивачці моральної шкоди внаслідок незаконних дій чи бездіяльності відповідачів. ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження розміру шкоди (1000000 грн), а також доказів протиправності/бездіяльності відповідачів. Дії чи бездіяльності посадових осіб відповідачів не визнавались неправомірними у судовому порядку. З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі. Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на судовому практику Верховного Суду у цій категорії справ, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності. У конкретній справі процес доказування, а відповідно й правозастосування, може бути різним. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року). Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до статті 141 ЦПК України не підлягають стягненню витрати позивачки на професійну правничу допомогу. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01 березня 2023 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта