Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/13772/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/13772/22 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Турецької І.О., Зуєвої Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року, прийняте у складі суду судді Попова В.Ф. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2022 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 : - податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у сумі 374,49 грн.; - орендну плату з фізичних осіб у сумі 19789,12 грн. кошти у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 14797,12 грн. В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що станом на 10.06.2022 року відповідно до довідки про податкову заборгованість розрахунку податкового боргу інтегрованої картки платника податків, податковий борг відповідача становить 20163 грн. 61 коп., який виник на підставі ППР № 0218454-2407-1530 від 26.04.2021 року на суму 374,49 грн та ППР №5789207-2407-1504 від 11.05.2021 року на суму 19789,12 грн. Контролюючим органом відповідачу була направлена податкова вимога та податкові повідомлення рішення, однак податковий борг не погашено. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового борг відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України відповідач проживає за адресою: ( АДРЕСА_1 . При цьому відповідач не повідомляв контролюючий орган про зміну своєї податкової адреси. За таких обставин, апелянт вважає, що оскільки податкові повідомлення-рішення та податкова вимога були надіслані за місцем проживання відповідача з повідомленням про вручення, вказані документи вважаються врученими, а грошове зобов`язання узгодженим. Крім того, на думку апелянта, в порушення п. 70.7 ст. 70 Податкового кодексу України, відповідач не виконав свій обов`язок і не повідомив контролюючий орган про зміну свого місця проживання, та не оскаржив податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу в судовому порядку. Позивач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, платник податків ОСОБА_1 займався підприємницькою діяльністю та відповідно до витягу з ЄДР ЮФ осіб таку діяльність припинив 28.12.2017 року, але не знятий з обліку. Відповідно до цього ж витягу, наданого позивачем, місце проживання відповідача зазначено: АДРЕСА_2 . У розділі довідкові дані зазначено іншу адресу: АДРЕСА_3 . Податкову вимогу від 12.07.2017 року направлено відповідачу 04.08.2017 року за адресою АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_1 отримав за два дні до її відправлення 02.08.2017 року відповідно до відміток у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с 13) Податкові повідомлення-рішення направлені позивачу також за адресою АДРЕСА_2 . (а.с. 14-15) Відповідно до копії паспорта місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_3 . Саме цю адресу зазначає позивач як постійне місце проживання з 1993 року, що підтверджується копією паспорта. На підтвердження наявності боргу управлінням ДПС суду надано розрахунок виникнення податкового боргу, копію корінця податкової вимоги, витяг з інтегрованих карток платника по єдиному податку з фізичних осіб за 2021- 2022 р.р. Згідно цих карток станом на 30.09.2021 року відображена недоїмка з податку на нерухоме майно на суму 374,49 грн. Щодо орендної плати відповідно до інтегрованої картки зазначено станом на 31.05.2022 року недоїмку в сумі 19789,12 грн., але відсутні жодні відмітки про підстави нарахування сум орендної плати. Відповідно до наявної в матеріалах справи інформації щодо заборгованості, що обліковується за відповідачем, сума заборгованості становить - 20163,91 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача за даним позовом. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення не є узгодженими у відповідності до вимог Податкового Кодексу України, а відповідно звернення до суду до їх узгодження є передчасним. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим Кодексом України. Відповідно до пункту 14.1.137 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу. У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «грошове зобов`язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Правовими положенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 ПК України. Згідно пунктів 58.1., 58.2., 58.3 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно з пунктом 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Також, податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПК України). Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється. Згідно пункту 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017 року, податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що ані податкове повідомлення-рішення, ані податкова вимога не направлялися ГУ ДПС в Одеській області за місцем проживання/реєстрації ОСОБА_1 . Так, матеріалами справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0218454-2407-1530 від 26.04.2021 року та №5789207-2407-1504 від 11.05.2021 року, а також податкова вимога направлялись відповідачеві за наступною адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, згідно копії паспорту відповідача та відповіді на запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_3 з 24.03.1993 року. Згідно ст. 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків. До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов`язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України. Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру). До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі на підставі даних розпорядника такого реєстру, наданих у порядку інформаційної взаємодії відповідно до законодавства. Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі. Фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Державний реєстр фізичних осіб - платників податків було сформовано на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Обліковим карткам фізичних осіб, які на момент набрання чинності цим Кодексом зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податків - фізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, видані контролюючими органами у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Кодексом, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток фізичних осіб, не підлягають обов`язковій заміні та є такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Колегія суддів вважає, що оскільки позивач є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, у якому, серед іншого, фіксується місце проживання фізичних осіб - платників податків, враховуючи реєстрацію відповідача за вказаною адресою з 24.03.1993 року, не отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень сталося через помилку допущену контролюючим органом, а тому вказані повідомлення-рішення вважається таким, що не вручене платнику податків. Щодо посилань апелянта, що в порушення п. 70.7 ст. 70 Податкового кодексу України, відповідач не виконав свій обов`язок і не повідомив контролюючий орган про зміну свого місця проживання, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України набув чинності 01.01.2011 року, а позивач був зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 з 24.03.1993 року, тому в силу вимог ст. 58 Конституції України, вимоги Податкового кодексу зворотної сили не мають. До того ж, з паспорту відповідача вбачається, що з 24.03.1993 року він не змінював місце проживання. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для стягнення податкового боргу згідно з положеннями пункту 87.11 статті 87 ПК України, оскільки внаслідок того, що відповідачем не отримано податкові повідомлення-рішення, сума заявленої до стягнення заборгованості не набула характеру узгодженого податкового зобов`язання. Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого ГУ ДПС в Одеській позову про стягнення з податкового боргу. Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М. П. Коваль Суддя: І. О. Турецька Суддя: Л.Є. Зуєва