Постанова 4854 № 420/1372/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/1372/22 Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса, 26 серпня 2022 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,- В С Т А Н О В И В : У січні 2022р. Головне управління ДПС в Одеській області (позивач, ГУ ДПС в Одеській області) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , про стягнення суми податкового боргу 53 532,10 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 11.10.2021р. відповідно до розрахунку заборгованості, що підлягає стягненню, довідкою про суми податкового боргу, що підлягають стягненню в судовому порядку та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість ФОПП ОСОБА_1 перед бюджетом становить 53532,10 грн. Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, яка виникла в результаті нарахування згідно податкових повідомлень-рішень: №0858280-1312 від 20.08.2018р. на загальну суму 24744 грн. (основний платіж), №0063538-5207-1515 від 10.05.2019р. на загальну суму 24744 (основний платіж). У зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу від 27.12.2018р. форми «Ф» №20210-52. Станом на час звернення до суду з даним позовом заборгованість не погашена платником податків. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року, адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області задоволено та стягнуто з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 53532 грн 10 коп. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем ОСОБА_1 подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову податкового органу повністю. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що нерухоме майно ОСОБА_1 не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розумінні Податкового кодексу України, оскільки телятник №3 щодо якого податковим органом нараховано податок, є будівлею сільськогосподарського товаровиробника та призначений лише для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності й фактично використовується виключно для виробництва сільськогосподарської продукції. Також, наголошує, що відповідачка не отримувала ані податкових повідомлень-рішень про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ані податкової вимоги. До того ж, скаржник зазначає, що в порушення приписів процесуального закону, відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції. За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2018 Головне управління ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0858280-1312-1515 (а.с.13), відповідно до якого визначена загальна сума податкового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) за податковий період 2017 рік становить 24744,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення від 20.08.2018 №0858280-1312-1515 було направлено на адресу відповідача (а.с.14). Доказів оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять. 10.05.2019 Головне управління ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0063538-5207-1515 (а.с.13), відповідно до якого визначена загальна сума податкового зобов`язання ОСОБА_1 за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) за податковий період 2018 рік становить 28788,10 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення від 10.05.2019 №0063538-5207-1515 було направлено на адресу відповідача (а.с.15). Доказів оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять. Відповідно розрахунку заборгованості, що підлягає стягненню (а.с.7), довідки про стягнення податкового боргу, що підлягає стягненню в судовому порядку (а.с.8), інтегрованої картки платника податків (а.с.9-11) податкова заборгованість ОСОБА_1 за платежем з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) становить 53532,10 грн. Головним управлінням ДФС в Одеській області сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 27.12.2018 №20210-52 (а.с.12), відповідно до якої загальна сума податкового боргу ОСОБА_1 станом на 26.12.2018 становить 24744,00 грн за платежем код класифікації доходів бюджету 18010300. Зазначену податкову вимогу форми «Ф» від 27.12.2018 №20210-52 було направлено на адресу відповідача та повернуто з підстав «не проживає» (а.с.12). Доказів оскарження вказаної вимоги матеріали справи не містять. При цьому, матеріали справи не містять доказів погашення вказаної заборгованості. Вважаючи наявними підстави для стягнення вказаної заборгованості у судовому порядку, через несплату відповідачкою узгодженої суми податкового боргу, контролюючим органом було подано даний позов. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи щодо стягнення податкового боргу, розмір суми заборгованості підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 53532,10 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають задоволенню. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного. З приводу тверджень скаржника про порушення судом першої інстанції процесуального права, яке виразилось у тому, що в порушенням приписів КАС України суд першої інстанції не повідомив відповідача у справі ФОПП ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі. Відповідну копію ухвали та копії позовної заяви з додатками відповідач від суду не отримував. Надаючи оцінку таким доводам апелянта, апеляційний суд враховує наступне. Згідно з ч.1 ст.8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. У відповідності до ч.1 ст.44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. За визначенням ч.1 ст.11 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Апеляційний суд звертає увагу, що норми КАС України встановлюють для судів певну процедуру надсилання процесуальних документів учасникам справи, а також необхідність їх виклику та заслуховування в судовому засіданні. Так, згідно ст.174 КАС України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Отже, передумовою для розгляду справи судом є, зокрема, належне направлення учасникам справи ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством. В силу приписів ст. 124 КАС України, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року прийнято позовну заяву податкового органу до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, а також п`ятиденний строк для надання заперечень з урахуванням відповіді на відзив у разі його надання позивачем. На підтвердження направлення відповідачу у справі вказаної ухвали в матеріалах справи міститься супровідний лист (а.с. 70). Також, як свідчать матеріали справи, 22.08.2022р. Одеським окружним адміністративним судом було розміщено оголошення по адміністративній справі №420/1372/22 на офіційному сайті Одеського окружного адміністративного суду, ким відповідача у справі ФОПП ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи за позовом ГУ ДПС в Одеській області про стягнення з неї заборгованості. З огляду на викладене, на переконання судової колегії, доводи апелянта в частині неналежного його сповіщення про розгляд справи є ґрунтовними, адже дійсно матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі від 22.02.2022р. Стосовно розміщення оголошення на сайті суду, колегія суддів звертає увагу на те, що в силу приписів ст.130 КАС України, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, викликається в суд відповідач, третя особа, свідок, саме зареєстроване місце проживання (перебування) яких, місцезнаходження якого невідомі. Тобто, умовою для виклику шляхом розміщення оголошення відповідно до ст. 130 КАС України є відсутність у суду відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження сторони у справі. В даному ж випадку, у суду першої інстанції були наявні достовірні дані про зареєстроване місце проживання відповідачки - ФОПП ОСОБА_1 , однак суд першої інстанції знехтував приписами процесуального закону, що своєю чергу призвело до того, що справу №420/1372/22 було розглянуто за відсутності доказів щодо належного сповіщення відповідача про її розгляд. При цьому, слід зазначити, що повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення визначено ст.315 КАС України, у відповідності до ч.2 якої визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. В силу приписів п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з п.3 ч.3 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи викладене вище, оскільки доводи апелянта в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального прав, яке виразилось у розгляді справи судом першої інстанції за відсутності належного повідомлення відповідача про відкриття адміністративного провадження у справі №420/1372/22, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, судова колегія приходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду. Водночас, оскільки повноваження апеляційного суду щодо направлення справи на новий розгляду до суду першої інстанції КАС України не передбачені, апеляційний суд вважає за необхідне надати правову оцінку вказаним правовідносинам та ухвалити рішення у даній справі, на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Колегія суддів звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування в даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Платниками податків, в силу приписів п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Як встановлено п.п.14.1.39, 14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України, грошовим зобов`язанням платника податків, у розумінні ПК України, визнається сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі невиконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Стягненню несплачених у зазначені вище строки грошових зобов`язань передує певна процедура, визначена Податковим кодексом України. Згідно з п.59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. У відповідності до п. 59.5 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: -наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); -сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу. За п. 20.1.34 та 20.1.35 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження». Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що станом на 11.10.2021 року відповідно наданих позивачем розрахунку податкового боргу відповідача ФОПП ОСОБА_1 , що підлягає стягненню станом на 11.10.2021 року, довідки про суми податкового боргу, що підлягає стягненню в судовому порядку, а також даних інтегрованих карток платника ФОПП ОСОБА_1 , податкова заборгованість відповідача перед бюджетом становить 53532, 10 грн. Вказана заборгованість, як вбачається з матеріалів справи виникла в результаті нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання х податку на майно відмінне від земельної ділянки за 2018 та 2019 роки, а саме: . №0858280-1312 від 20.08.2018р. на суму 24744грн (осн.пл.). . №0063538-5207-1515 від 10.05.2019р. на суму 28788,10 грн (осн.пл.). Копії вказаних податкових повідомлень-рішень, а також корінець податкової вимоги форми «Ф» № 20210-52 від 27.12.2018р., як свідчать матеріали справи, були направлені ГУ ДПС в Одеській області засобами поштового зв`язку на адресу ФОПП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с. 14, 15). Доказів оскарження податкової вимоги, вищевказаних податкових повідомлень-рішень чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов`язаннями відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано. Таким чином, оскільки податкова вимога форми "Ф" № 20210-52 від 27.12.2018р на даний час не відкликана та не скасована, є належною і достатньою передумовою для звернення контролюючого органу за стягненням податкового боргу, як це передбачено пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України. Колегія суддів зазначає, що оскільки позов про стягнення податкового боргу податковим органом подано після спливу 60 днів після направлення (вручення) відповідачу податкової вимоги № 20210-52, відсутні підстави вважати, що позивач не дотримався передбаченої законом процедури звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу. Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу, суд позбавлений можливості перевірити правомірність здійснення нарахування грошових зобов`язань в результаті несплати яких податковий орган дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення податкового боргу. За вказаного, оцінюються критично посилання апелянта на те, що податкові повідомлення-рішення на підставі яких виник у ФОПП ОСОБА_1 борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, були прийняті протиправно за відсутності майна, яке у розумінні вимог ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки Відповідність заявленого у позові розміру податкового боргу фактично перевіряється судом за наслідками аналізу інтегрованої картки платника. Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Підсумовуючи усе викладене вище, за наслідками дослідження матеріалів справи у сукупності з доводами сторін, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС в Одеській області підлягають задоволенню, оскільки підтверджені матеріалами справи. Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року у справі № 420/1372/22- скасувати. Ухвалити у справі №420/1372/22 нове рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити. Стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму заборгованості у розмірі 53532 грн 10 коп., а саме: -по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 53532 грн. 10 коп. на бюджетний рахунок UA708999980314010512000015678, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 18010300, отримувач коштів ГУК в Одеській області/смт Суворове. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Бітов А.І. Градовський Ю.М.