Постанова Одеський апеляційний суд № 522/22645/21

Номер провадження: 22-ц/813/2408/23 Справа № 522/22645/21 Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.02.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря Власенко С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою АТ "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2021 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за заявою АТ«Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Заявник, АТ "Райффайзен Банк Аваль", 26.11.2021 року звернувся до Приморського районного суду міста з заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Заявник просив суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Заява мотивована тим, що в іпотекі банку знаходилася квартира АДРЕСА_2 . Іпотекодавець ОСОБА_2 без згоди банку в 2010 році поділила предмет іпотеки на два об`єкти: квартира АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_4 . В подальшому, в 2011 році квартиру АДРЕСА_4 було продано ОСОБА_1 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2021 року у задоволенні заяви АТ "Райффайзен Банк Аваль" про забезпечення позову було відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 23.12.2021 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" подано апеляційну скаргу, де із посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права ставиться питання про її скасування з подальшим вирішенням питання про вжиття заходів забезпечення позову. При цьому посилаючись на те, що 02 березня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та громадянкою України ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 014/0054/74/71068, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у вигляд невідновлюваної кредитної лінії з лімітом: 151 500 доларів США 00 центів строком до 02.03.2027 року, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коншами у розмірі - 13,5 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором. Так, з метою забезпечения виконання зобов`язань за Кредитним договором, 13 березня 2007 року між Банком та громадянкою України ОСОБА_2 було уклалено Договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площе: 111,4 кв. м., житловою: 77.1 кв. м. яка знаходиться за адресо: АДРЕСА_5 . Так, відповідно до умов Договору іпотеки, предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з умов Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору. За таких умов, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором отримати задоволения в рахунок майна, заставленого на умовах Договору іпотеки. У відповідності п. 2.1.1 Договору іпотеки Іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки знаходиться в його (або буде знаходитись у власності) власності, до моменту укладення цього Договору нікому не відчужений, а також заставою, в тому числі податковою, під забороною відчуження чи під будь-яким іншим обтяженням, крім встановленого у цьому договорі, не перебуває, як внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесений, судового спору щодо нього немає, прав щодо нього у третіх осіб (за договорами найму, оренди тощо) як в межах України, так і за межами України немає. Згідно п. п. 2.1.4, 2.1.5 предмет іпотеки не підлягає вилученню, до нього не пред' явлені та не будуть пред`явлені майнові позови, пов`язані з його вилученням. Предмет іпотеки не знаходиться у спільній частковій власності, не є часткою, паєм. У відповідності до п. 4.1.4 договору іпотеки Іпотекодавець зобов`язався не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язанням третіх осіб, без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя. Іпотекодавець зобов`язався негайно повідомляти Іпотекодержателя про - зміну документів, що стосуються предмету іпотеки (п. 4.1.11 договору іпотеки). Згідно положень п. 4.1.12 Іпотекодержатель зобов`язався утримуватись від, і не допускати вчинення будь-якою третьою особою, будь-яких дій, які можуть призвести до погіршення стапу предмету іпотеки, а також свосчаспо повідомляти Іпотекодержателя про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права Іпотекодержателя за цим договором. Разом з тим, розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 556 від 16.06.2010 року (зі змінами, що внесені Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 632 від 06.07.2010 року) визначено, щодо технічно можливо здійснити поділ об`скту нерухомості - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на дві окремі самостійні об`єкти перухомості, а саме: квартира АДРЕСА_6 ; квартира АДРЕСА_7 . В подальшому, з Інформаційної довідки №278487009 від 07.10.2021 року, Банку стало відомо, що кв. АДРЕСА_8 , без отримання на це згоди від позивача була відчужена відповідно до договору купівлі-продажу №4-325 від 11.02.2011 року, що посвідчений Шостою Одеською державною нотаріальною конторою. Новим власником квартири АДРЕСА_4 є фізична особа ОСОБА_1 . Отже, беручи до уваги те, що ОСОБА_2 вже були вчинені дії щодо розділу предмету іпотеки без відома АТ «Райффайзен Банк Аваль», то у апелянта є всі підстави вважати, що вищевказані особи і в подальшому зможуть мати на меті відчуження предмету іпотеки. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.02.2022 року провадження по справі за апеляційною скаргою АТ "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2021 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за заявою АТ«Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки було відкрито. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року вказану цивільну справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду. Сторони до судового засідання не з`явились про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, причини неявки суду не повідомили. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не може зробити висновку про наявність підстав, які б свідчили що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заява подана до подання позову, який позов АТ «Райффайзен банк» має намір подати до суду заявником не вказано, відзначено про звернення стягнення на предмет іпотеки рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.01.2014 року. Предметом майбутнього позову заявником не вказаний. Будь-яких доказів наявності договірних правовідносин між заявником та ОСОБА_2 суду не представлено, відомостей про власника квартири, на яку заявник має намір накласти арешт до заяви не додано. Також заявник вказує, що поділ та відчуження квартири проведено в 2010 та 2011 роках, тому здійснення власником майна дій спрямованих на відчуження майна в 2021 році також не надано. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Проте, в поданій заяві про забезпечення позову не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не навів доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову. Таким чином, подане клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованим та не підтверджене жодними доказами. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстави для її скасування відсутні. При цьому апеляційний суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з вищезазначеною заявою у разі наявності належно мотивованих підстав для вчинення відповідних процесуальних дій та подання ним достовірних та достатніх доказів в обґрунтування своїх вимог. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30.11.2021 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за заявою АТ«Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про про звернення стягнення на предмет іпотеки- залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 27 лютого 2023 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: А. П. Заїкін С.О. Погорєлова