Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/4793/21

Дата документу 28.02.2023 Справа № 333/4793/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/4793/21 Провадження №22-ц/807/481/23 Головуючий в 1-й інстанції Наумова І.Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2023 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 10 листопада 2022 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання кредитного зобов`язання, витрат на правничу допомогу,- В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовував наступним. 06.05.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_1 укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (надалі - Кредитний договір), шляхом акцептування Клієнтом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Також 06.05.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Додаток до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка»). Відповідно до п.1 зазначеного Додатку до Договору, на підставі Анкети-Заяви про Акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка», наданої Клієнту, Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні та випустив міжнародну платіжну карту DMC Gold строком дії 2 (два) роки з моменту її випуску. Пунктом 2.1. Додатку до Договору встановлено, що ліміт відновлювальної кредитної лінії складає 75 000,00 грн. Пунктом 2.2. Додатку до Договору визначено, що процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 24,0% річних на торгові операції та на операції зняття коштів. За період користування кредитними коштами, Позичальником ОСОБА_1 здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість Позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з Позичальника станом на 22.06.2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 53042,69 грн. (П`ятдесят три-тисячі сорок дві гривні 69 копійок), з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 32 292,52 грн., заборгованість з пені - 20 750,17 грн. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» і набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 630129364 від 06.05.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником ОСОБА_1 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу №2019-ІКІ/ВЕСТА, відповідно до якого, ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 630129364 від 06.05.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 630129364 від 06.05.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником. На підставі цього вищевказаного договору від 16.01.2019 р. ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до Відповідача, а ТОВ «ФК «ВЕСТА» втратив такі права. Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів отриманих, на підставі Кредитного договору № 630129364 від 06.05.2014 року, у Позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних. На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути на його користь з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2908,98 грн. та 3% річних у розмірі 7094,28 грн.,за невиконання кредитного зобов`язання. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. та витрати на сплату судового збору. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2022 року, в задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за невиконання кредитного зобов`язання, витрат на правничу допомогу - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, у зв`язку із чим доводи суду першої інстанції з приводу пропуску строку позовної давності є необґрунтованими. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Щасливого О.Р., зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2023 року це 268400,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 грн. (2684,00 грн. Х 100 = 268 400 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 06.05.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання ОСОБА_1 . Анкети-Заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» та підписання сторонами Додатку до цього договору (копії Анкети-заяви та Додатку до Договору містяться в матеріалах справи). Відповідно до положень п.1, 2.1, 2.2, 2.3. зазначеного Додатку до Договору, а також Довідки про умови кредитування, підписаної відповідачем (копія наявна в матеріалах справи), на підставі Анкети-Заяви про Акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка», наданої Клієнту, Банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні та випустив міжнародну платіжну карту DMC Gold строком дії 2 (два) роки з моменту її випуску. ліміт відновлювальної кредитної лінії складає 75 000,00 грн. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 24,0% річних на торгові операції та на операції зняття коштів. мінімальний щомісячний платіж складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлюваною лінією, розмір обов`язкового мінімального платежу за кредитом не може бути менше 50 грн. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу №1 (копія якого додано позивачем до позову), відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 630129364 від 06.05.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником ОСОБА_1 . Відповідно до Додатків до зазначеного Договору факторингу, ПАТ «Альфа-Банк» передано ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за вказаним кредитним договором в межах заборгованості по тілу кредиту у розмірі 32 292,52 грн. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір факторингу №2019-ІКІ/ВЕСТА (копія якого додано позивачем до позову), відповідно до якого, ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА» а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 630129364 від 06.05.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником ОСОБА_1 . Відповідно до Додатків до зазначеного Договору факторингу, ТОВ «Кредитні ініціативи» передано ТОВ «ФК «ВЕСТА» право вимоги за вказаним кредитним договором в межах заборгованості по тілу кредиту у розмірі 32 292,52 грн. та пені у розмірі 26 374,54 грн. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 (копія якого додано позивачем до позову), відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 630129364 від 06.05.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та Боржником ОСОБА_1 . На підставі цього вищевказаного договору від 16.01.2019 р. ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до Відповідача, а ТОВ «ФК «ВЕСТА» втратив такі права. Відповідно до Додатків до зазначеного Договору факторингу, ТОВ «ФК «ВЕСТА» передано ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за вказаним кредитним договором в межах заборгованості по тілу кредиту у розмірі 32 292,52 грн. та пені у розмірі 26 376,74 грн. Позивач вказує, що заборгованість позичальника за вказаним кредитним договором в повному обсязі не погашена та загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, пені за порушення умов кредитного договору, станом на 22.06.2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 53 042,69 грн. (П`ятдесят три-тисячі сорок дві гривні 69 копійок), з яких:- заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 32 292,52 грн., заборгованість з пені - 20 750,17 грн. 25.07.2019 р., за заявою позивача, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А. вчинено виконавчий напис №865, про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним кредитним договором за період з 16.01.2019 р. по 18.07.2019 р. у розмірі по тілу кредиту 64585,04 грн., зі сплати процентів 17303,80 грн. Даний виконавчий напис був пред`явлений позивачем для примусового виконання до приватного виконавця Юхименко О.Л., з листа якого, адресованого адвокату позивача, вбачається, що кошти у розмірі 840875 грн., які були стягнені з ОСОБА_1 в межах виконання зазначеного виконавчого напису, не були передані ТОВ «Вердикт Капітал», а зберігаються на депозитному рахунку приватного виконавця. На підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.02.2021 р. по справі №336/7672/19, за позовом позичальника ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», вищевказаний виконавчий напис, визнаний таким, що не підлягає виконанню. Позивач зазначає, що оскільки існує прострочене грошове зобов`язання, то ставить вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми за останні 3 роки, на підставі ст. 625 ЦК України. Позивачем надані розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми. Загальний розмір інфляційних втрат, відповідно до розрахунку позивача, зробленого в межах строку з 22.06.2018 р. по 22.06.2021 р. на суму боргу по тілу кредиту 32 292,52 грн., становить 7094,28 грн. Загальний розмір 3% річних за користування кредитом, який відповідно до розрахунку позивача, зробленого в межах строку з 22.06.2018 р. по 22.06.2021 р. на суму боргу по тілу кредиту 32 292,52 грн., становить 2908,98 грн. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2022 р., задоволено клопотання відповідача та постановлено про витребування доказів по справі, а саме: у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» інформації у вигляді належним чином оформленої довідки, листа, тощо, щодо точного терміну дії платіжної банківської картки, випущеної на ім`я відповідача, на підставі його анкети-заяви про акцепт Публічної пропозиції ПАТ АЛЬФА-БАНК на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту Максимум-готівка від 06.05.2014 р. (з урахуванням всіх перевипусків (за наявності). З інформації АТ «АЛЬФА-БАНК», наданої на виконання ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2022 р. про витребування доказів, вбачається, що ОСОБА_1 є клієнтом Банку та йому було випущено банківську карту 28.04.2014 р. з терміном дії по квітень 2016 р. Карта була закрита 29.04.2015 р. В листі АТ «АЛЬФА-БАНК» відсутні пояснення, чому видача 28.04.2014 р. платіжної банківської картки на ім`я відповідача, передувало укладенню 06.05.2014 р. між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 вищевказаного Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, на підставі якого видавались кредитні кошти. Відсутні в листі і пояснення, чому дана карта закрита раніше дворічного строку встановленого вищевказаним Договором. Представник позивача в судовому засіданні також не зміг надати пояснення з даного приводу. Про наявність іншої банківської платіжної картки, виданої в межах дії вищевказаного Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, сторонами по справі не заявлялось. З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк кредитування по вищевказаному Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб закінчився 28.04.2016 р. Відповідач на надав належних доказів, що кредитна заборгованість по вищевказаному кредитному договору, у нього відсутня. Також, відповідачем не спростована вищевказана сума боргу по тілу кредиту 32 292,52 грн., з урахуванням якої позивачем робились розрахунки інфляційних втрат та 3% річних. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 21.06.2016 р. (первісна дата в розрахунку) дана сума боргу не змінилась. Позичальником ОСОБА_1 прострочене основне грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів отриманих на підставі вищевказаного кредитного договору від 06.05.2014 року, а тому майнові права нового кредитора ТОВ «Вердикт Капітал» були порушені і він мав право, в межах загальної та спеціальної позовної давності, звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення з позичальника боргу по тілу кредиту та пені, а також стягнення інфляційних втрат та 3% річних. При цьому в судовому порядку заявлені позивачем суми боргу за вищевказаними кредитними зобов`язаннями у розмірі 32 292,52 грн. та пені у розмірі 20 750,17 грн., в межах строку позовної давності, не стягувалися. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що загальна (трирічна) позовна давність для примусового стягнення кредитором у судовому порядку заборгованості з основного боргу за кредитним договором у розмірі 32292,52 грн., враховуючи, що строк кредитування закінчився 28.04.2016 року, сплила ще 28.04.2019 року, а відповідач позов позивача у цій справі не визнав і просив застосувати позовну давність, то трирічна (загальна) позовна давність для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних (які не є штрафними санкціями і тому на них розповсюджується також загальний (трирічний) строк позовної давності), як додаткового зобов`язання, теж сплила 28.04.2019 року, оскільки кредитор звернувся до суду із вищезазначеним позовом у цій справі лише 13.07.2021 року. Із заявою по визнання поважними причини пропуску строку позовної давності позивач до суду не звертався. В зв`язку з тим, що позивачем пред`явлені дані позовні вимоги поза межами строку позовної давності, і відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, дані позовні вимоги не підлягають задоволенню. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 627 ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частиною другою статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). З аналізу наведеної статті вбачається, що позовна давність стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом позовної давності щодо основної вимоги. Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що в правовідносинах, що склалися між сторонами сплив строк позовної давності щодо основного та додаткового зобов`язання, при цьому в даному випадку боржник не звільнений від відповідальності у зв`язку з неможливістю виконання ним грошового зобов`язання, а звільнений від виконання такого зобов`язання, оскільки кредитор у визначений законом строк не реалізував своє право на стягнення грошових коштів. Наявність основного зобов`язання за яким пропущено строк позовної давності унеможливлює застосування до спірних правовідносин статті 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише у разі грошового зобов`язання, яке підлягає виконанню. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах: від 03 квітня 2019 року у справі № 756/9094/15 (провадження № 61-47455св18), від 20 лютого 2019 року у справі № 910/19565/17. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 28 лютого 2023 року. Судді: С. В. Кухар В.Ю. Бєлка Е.А. Онищенко