Постанова 4851 № 585/1469/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2023 р. Справа № 585/1469/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Кононенко З.О. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Л.М. Опімах) від 23.12.2021 року по справі №585/1469/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2021 р. № Ф-1372-52 на суму 19215,02 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана вимога винесена на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, при цьому для формування вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску необхідним є здійснення відповідного обчислення сум єдиного внеску у випадках, передбачених виключно Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 цього Закону обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Даними положеннями Закону не передбачено обчислення єдиного внеску на підставі інформаційної системи органу доходів і зборів, натомість передбачено обчислення єдиного внеску за актом перевірки, звітністю та за бухгалтерськими та іншими документами, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) нараховується єдиний внесок. У свою чергу, інформація до інформаційної системи органу доходів і зборів про нарахування платнику єдиного внеску не вносилася на підставі самостійно поданої ним звітності щодо сплати ЄСВ або за наслідками проведення перевірки щодо правильного нарахування платником єдиного внеску. У даному випадку фактично відбулося донарахування контролюючим органом єдиного внеску із відображенням відповідних нарахувань в інформаційній системі без проведення перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, що суперечить ч. 3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Крім того, зазначає, що відповідачем порушено строки надсилання оскаржуваної вимоги. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимог задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваною вимоги відповідача. Зазначив, що суд першої інстанції не дослідив докази наявності інших вимог сформованих відповідачем та розрахунку якими підтверджується, що відповідач повторно включає до вимоги про сплату недоїмки суми боргу попередніх періодів. Також суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно до відомостей оскаржуваної вимоги, розмір недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.01.2021 року незрозумілим чином становить 19215 грн.Додатково зазначив, що оскільки спірна вимога оскаржується у судовому порядку, тому не може бути узгодженою із відповідачем та одночасно перебувати на примусовому виконанні. Крім того, суд не надав належної оцінки порушення податковим органом строк надіслання оскаржуваної вимоги. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 17.08.22 року відкрито апеляційне провадження, закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.01.23 року справу призначено до апеляційного розгляду на 20.02.2023 року о 11:00 у відкритому судовому засіданні та витребувано у Головного управління ДПС у Сумській області докази, а саме: пояснення та докази виникнення суми боргу (інтегрована картка та ін.) за вимогою від 15.02.2021 року №Ф-1372-52; розрахунок суми боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вимогою від 15.02.2021 року №Ф-1372-52, який би детально розкривав послідовність його виникнення. До судового засідання відповідач надав витребувані документи. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач 12.06.2018 р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець Роменською районною державною адміністрацією Сумської області, 06.07.2021 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності (а.с.34). За час провадження підприємницької діяльності позивач перебував на обліку в ГУ ДПС у Сумській області як платник податків. 15.02.2021 р. відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-1372-52 на суму 19215,02 грн (а.с.5). Не погоджуючись із правомірністю винесення оскаржуваної вимоги, позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені діючим законодавством, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для її прийняття. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до положень пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску. Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону визначено, що оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки. Застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", врегульовує Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року N 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за N 508/26953, яка також визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами (далі Інструкція). Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: - дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; - платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; - платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень. З системного аналізу вказаних норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Мінімальний страховий внесок сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону). Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464). Тобто граничний термін сплати єдиного внеску для таких платників - 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому, нарахування ЄВ в інтегрованих картках платників (далі - ІКП) по фізичних особах - підприємцях проводяться автоматично на центральному рівні, відповідно вимогам чинного законодавства. У 2020 році, відповідно до п. 9 прим. 10 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пп. 4, 5 та 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерського господарства) в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 01 по 31 березня, з 01 по 30 квітня та з 01 по 31 травня 2020 року за себе. Такі особи можуть прийняти рішення про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску за періоди з 01 по 31 березня, з 01 по 30 квітня та з 01 по 31 травня 2020 року у розмірах та порядку, визначених Законом № 2464. У такому разі, інформація про сплачені суми зазначається у звітності про нарахування єдиного внеску, за звітний період, визначений для таких осіб Законом № 2464. Відповідач під час розгляду справи вказував, що на виконання п. 9 прим. 10 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464 в ІКП платників єдиного внеску автоматично проведені щоквартальні нарахування за 2020 рік лише за місяці, за які чинним законодавством передбачена обов`язкова сплата єдиного внеску. Так, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, позивач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем з 12.06.2018 року по 06.07.2021 та перебував на обліку як платник податків та єдиного внеску у Роменській ДПІ Головного управління ДПС у Сумській області з 12.06.2018 року по 06.07.2021 року за основним місцем обліку. З 01 липня 2018 по 31.03.2019 року - платник спрощеної системи оподаткування 1 група єдиного податку, свідоцтво платника єдиного податку анульовано за рішенням податкового органу по причині несплати протягом двох послідовних кварталів у порядку, встановленому Податковим кодексом України, податкового боргу, що виник у платника єдиного податку відповідно до абзацу 8п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу. З 01.04.2019 року до дати припинення підприємницької діяльності платник перебував на загальній системі оподаткування. З 06.07.2021 стан платника 11 «Припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)». Згідно наданого відповідачем витягу з ІКП по коду платежу 71040000 «для ФОП, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність», позивачу було нараховано ЄСВ: 21.01.2019 - за IV квартал 2018 - 2457,18 грн.; 19.04.2019 - за І квартал 2019 - 2754,18 грн.; 19.07.2019 - за II квартал 2019 - 2754,18 грн.; 21.10.2019- за III квартал 2019 - 2754,18 грн.; 20.01.2020 - за IV квартал 2018 - 2754,18 грн.; 21.04.2020 - за І квартал 2020 - 2078,12 грн.; 20.07.2020 - за II квартал 2020 - 1039,06 грн.; 19.10.2020 - за III квартал 2020 -3178,12 грн.; 19.01.2021- за IV квартал 2020 - 2200.00 грн. Відповідач вказував, що станом на 31 січня 2021 року борг позивача по сплаті ЄВ, з урахуванням стягнутої в межах виконавчого провадження 23.12.2019 року заборгованості у сумі 2457,18 грн., складав 19215,02 грн. Вказана обставина підтверджується наданим відповідачем розрахунком суми боргу (недоїмки)та інформації з ІКП. Враховуючи наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, відповідачем сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки). Стосовно ж доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що аналіз змісту вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою є сума єдиного внеску, яка своєчасно не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом. Законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом) - відповідач вправі був обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Таким чином, враховуючи наявну інформацію інтегрованої картки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Законом № 2464-VI та Інструкцією №

449. З приводу посилання позивача на те, що відповідач повторно включає до вимоги про сплату недоїмки суми боргу попередніх вимог, колегія суддів зазначає, що Головним управлінням ДІІС у Сумській області було направлено лист до Роменського МВДВС ПН-СХ МРУМІО (м.Суми) , у якому відповідач просив прийняти до примусового виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.02.2021 р. № Ф- 1372-52Уна суму 19215,02 грн. направлену ФОП ОСОБА_1 , оскільки у добровільному порядку недоїмка не сплачена. Одночасно на підставі п. 10 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» Головне управління ДПС у Сумській області просило повернути без виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 11.02.2020 р. № Ф-1372-52У, від 09.11.2020 р. № Ф-1372-52У, від 08.02.2019 р. № Ф-1372-52У, від 11.05.2019 р. № Ф-1372-52У, від 10.08.2019 р. № Ф-1372-52У, від 07.11.2019 р. № Ф-1372-52У. від 15.01.2020 р. № Ф-1372-52У, від 12.11.2018 р. № Ф-1372-52У по ФОП ОСОБА_1 , оскільки суми заборгованості по вказаним вимогам включено до складу суми недоїмки по вимозі від 15.02.2021 р. № Ф-1372-52У(а.с. 70). Таким чином, вказані доводи позивача не можуть свідчити про незаконність оскаржуваної вимоги. Також не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на недотримання відповідачем строку направлення (вручення) йому примірника оскаржуваної вимоги, оскільки сама по собі така обставина не є прийнятною як єдина самостійна підстава для визнання протиправними і скасування спірних вимог, адже останні є правомірними по суті виявлених контролюючим органом порушень позивачем вимог законодавства. Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 05 жовтня 2022 року по справі № 320/4392/19. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року по справі №585/1469/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С. Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 27.02.2023 року.