Постанова 4873 № 910/3442/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" лютого 2023 р. Справа№ 910/3442/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Демидової А.М. Ходаківської І.П. за участю секретаря судового засідання: Звершховської І.А., від позивача: Опришко О.В. від відповідача: Дегтярьова О.П., Іванов А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_7" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021, повний текст складено 15.07.2021 у справі № 910/3442/21 (суддя - Андреїшина І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_7» про визнання недійсними рішень Установчих зборів та припинення її діяльності, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог 02.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_7" про визнання недійсними рішень Установчих зборів ОСББ та припинення його діяльності. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що: - на установчих зборах були прийнятті рішення, які належать до виключної компетенції загальних зборів співвласників, а саме: про обрання правління, виборів ревізійної комісії та затвердження кошторису; - статут ОСББ не відповідає вимогам ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (надалі - Закон України «Про ОСББ»), оскільки всупереч закону передбачає прийняття рішень простою більшістю голосів; - в деяких листках письмового опитування співвласників квартир не зазначено документ, що підтверджує право власності на квартиру; дані зазначені не власноручно, а машинним прописом, що є порушенням частини 8 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності багатоквартирного будинку»; - державний реєстратор здійснила реєстрацію ОСББ «АДРЕСА_7» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 позов задоволено повністю. Визнано недійсними всі рішення Установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_7» відповідно до протоколу №1 Установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 04.03.2018, зокрема: 1) рішення створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_7» в будинку по АДРЕСА_7 - п. 1 розділу ІІІ протоколу №1 Установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 04.03.2018; 2) рішення затвердити статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_7»та кошторис на 2018 рік в сумі 290850,00 грн та резервним фондом 14442,50 грн. в місяць - п. 2 Розділу III протоколу № 1 Установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 04.03.2018; 3) рішення щодо обрання правління в складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , рішення щодо обрання ревізійної комісії у складі: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 - п. З Розділу III протоколу № 1 Установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 04.03.2018 - як такі, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства. Припинено діяльність юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_7» в примусовому порядку шляхом її ліквідації через допущені при її створенні порушення вимог чинного законодавства. Суд першої інстанції виходив з таких обставин: - до порядку денного установчих зборів добавлено нове питання - затвердження кошторису ОСББ, про яке заздалегідь не попереджалися власники квартир; - на установчих зборах рішення про обрання правління відповідача, вибори ревізійної комісії відповідача, рішення про затвердження кошторису відповідно до статті 10 Закону України «Про ОСББ» належать до компетенції загальних зборів та пункту 3 Розділу III Статуту відповідача, було здійснено з порушенням чинного законодавства, оскільки такі рішення приймаються виключно загальними зборами ОСББ після його державної реєстрації як юридичної особи, чим був порушений визначений чинним законодавством порядок створення відповідача; - для прийняття рішення щодо створення ОСББ, зазначеного у протоколі № 1 від 04.03.2018, була відсутня необхідна кількість голосів (50 % від загальної кількості усіх співвласників будинку, з урахуванням голосування на установчих зборах), оскільки при оформленні листків опитування відповідачем були допущені суттєві порушення, а саме: не долучено належним чином завірених копій документів на підтвердження повноважень у осіб, які взяли участь у письмовому опитуванні замість власників, одна особа голосувала одночасно за декількох співвласників. Крім того, суд вказав, що у списках, які долучені до рішення установчих зборів, відсутня дата, що не дає можливості встановити, коли саме вказані в списках власники квартир (нежитлових приміщень) брали участь у голосуванні. Суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені судом порушення при створенні відповідача є такими, що не можуть бути усунуті, а тому діяльність ОСББ «АДРЕСА_7» має бути припинена шляхом його ліквідації через допущені при його створенні порушення вимог чинного законодавства. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_7» задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Задовольняючи апеляційну скаргу та постановляючи нове рішення про відмову в позові апеляційна інстанція виходила з того, що рішення про створення ОСББ «АДРЕСА_7» було прийнято у встановленому законом порядку більшістю голосів співвласників квартир та приміщень, оскільки за результатами голосування по питанню створення ОСББ «за» проголосувало 403 співвласників, а загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень, що їм належить, становила 29 905,48 кв.м, що складає 51,11% від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у справі № 910/3442/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову на підставі приписів ч. 4 ст. 310 ГПК України (порушення норм процесуального права допущені тільки судом апеляційної інстанції) касаційною інстанцією зазначено, що апеляційний господарський суд не обґрунтував чому він вважає, що за створення ОСББ проголосувала більшість та чому не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недостатньої кількості голосів співвласників, які голосували за рішення про створення ОСББ, як і не надав оцінки листкам письмового опитування співвласників багатоквартирного будинку, зокрема, чи підписували їх уповноважені особи, чи підписувала одночасно одна особа листок опитування за декількох співвласників та чи були вони взагалі своєчасно оформлені відповідно до частини 8 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності багатоквартирного будинку». При цьому, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про, що рішення зборів співвласників щодо визначення розміру витрат на управління багатоквартирним будинком не може бути визнано недійсним тільки тому, що загальні збори співвласників відбулися у формі «установчих зборів», а не «загальних зборів», як це передбачено статтями 6, 10 Закону України «Про ОСББ», оскільки така процедура не нівелює волевиявлення самих співвласників щодо складу витрат на утримання багатоквартирного будинку (кошторису), розміру та порядку здачі співвласниками внесків на утримання спільного майна у ньому (аналогічний правовий висновок викладено у п. 8.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з висновками та мотивами, якими суд першої інстанції керувався при прийнятті рішення, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_7» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, без врахування правових позицій Верховного Суду. Так, апелянт зазначає, що: - позивачем не доведено наявності порушення його суб`єктивного права скликанням та проведенням установчих зборів, рішення яких оформлено протоколом від 04.03.2018 року; - суд першої інстанції прийняв рішення без врахування правової позиції Верховного Суду, відповідно до якої рішення установчих зборів в частині обрання голови зборів, створення ОСББ та затвердження його статуту, виборів правління, обрання особи, уповноваженої на проведення дій щодо реєстрації об`єднання, безпосередньо стосуються відносин створення ОСББ як юридичної особи, тоді як вимоги позивача спрямовані на припинення ОСББ, отже не спрямовані на захист прав та охоронюваних законом інтересів позивача; - висновки господарського суду щодо підписання деяких листів опитування не власниками квартир ґрунтується на недопустимих доказах; - судове рішення про ліквідацію ОСББ та скасування рішень Установчих зборів ОСББ за позовом лише одного із співвласників безпосередньо впливає на права, інтереси та обов`язки усіх співвласників багатоквартирного будинку. Відповідачем подано письмові пояснення (вх. № 09.1-13/13977/22 від 14.09.2022, а.с. 30-35, т. 6), додаткові письмові пояснення (вх. № 09.1-13/17282/22 від 31.10.2022, а.с. 188-191, т. 6) та заяву про врахування висновків Верховного Суду (09.1-13/17272/22 від 31.10.2022, а.с. 184-187, т. 6). Відповідачем, зокрема, у письмових поясненнях зазначалось, що «за» створення ОСББ проголосували особи, які є власниками 50,29% площ у багатоповерховому будинку, що свідчить про прийняття установчими зборами рішення з цього питання у порядку та спосіб визначений ст. 6 Закону України «Про ОСББ». На обґрунтування цих доводів відповідач вказував: - квартира АДРЕСА_1 (97,8 кв.м., що становить 0,167 % від загальної площі квартир) - в реєстрі співвласників, що голосували на установчих зборах міститься підпис власника квартири ОСОБА_22 , тоді як, в графі «примітка» зазначено ОСОБА_23 як контактна особа; позивачем належними засобами доказування не підтверджено того, що підпис не належить власнику квартири АДРЕСА_1 ; - квартира АДРЕСА_2 (54,8 кв.м., що становить 0,093 % від загальної площі квартир) - листок опитування від імені ОСОБА_24 підписаний дружиною, яка в силу приписів ч. 3 ст. 368 ЦК України є також власницею квартири; - квартира АДРЕСА_3 (36,2 кв.м., що становить 0,061 % від загальної площі квартир) - листок опитування від імені ОСОБА_25 підписаний чоловіком, який в силу приписів ч. 3 ст. 368 ЦК України є також власником квартири; - квартира АДРЕСА_4 (108,9 кв.м., що становить 0,186 % від загальної площі квартир) - зазначення в листі опитування в графі «документ, що надає право голосувати» свідоцтва про народження жодним чином не впливає на вірність голосування на установчих зборах ОСОБА_26 , як власником квартири; - квартира АДРЕСА_5 (51,5 кв.м., що становить 0,088 % від загальної площі квартир) - власник квартири ОСОБА_27 змінила своє прізвище на ОСОБА_27 ; - квартири АДРЕСА_6 (98 кв.м.), № 98 (99,2 кв.м.), № 105 (99,4 кв.м.), 198 (87,4 кв.м.) - за висновками суду за всіх співвласників однієї квартири підпис «за» створення ОСББ було проставлено один співвласником. Проте, позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджено факт підроблення підпису таких співвласників, а тому відповідач вважає, що голоси, що становлять 0,44 % від загальної площі квартир (площа 257,98 кв.м.) були вірно враховані при прийнятті рішення установчими зборами. Всього, як стверджує відповідач, місцевим господарським судом помилково не було враховано 1,04 % від загальної площі квартир. Тому, апелянт вважає, що установчими зборами прийнято рішення «за» створення ОСББ згідно такого розрахунку: 49,67% (визначено судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні) - 0,42 % (подвійне голосування одних і тих же співвласників при проведенні зборів та письмового опитування, з чим погодився апелянт) + 1, 04 % = 50,29% від загальної площі квартир. Узагальнені доводи та заперечення позивача Від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_7», а оскаржуване рішення залишити без змін. Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що: - окрема група осіб, маючи хибне уявлення про свої повноваження, шляхом введення в оману більшості власників квартир багатоквартирного будинку, всупереч встановленому чинним законодавством порядку створення ОСББ подано до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації установчі документи та протокол, що були оформленні з порушенням закону та містили завідомо неправдиві відомості; - після проведення установчих зборів та державної реєстрації відповідач продовжував порушувати чинне законодавство, права та інтереси позивача шляхом ненадання на його вимогу жодних протоколів об`єднання для ознайомлення, розпорядження коштами без затвердженого загальними зборами кошторису, прийняття загальними зборами рішення, що суперечать вимогам законодавства, а саме рішень про відключення так званих боржників від електропостачання, водопостачання та водовідведення; - рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12.08.2020 у справі №753/23966/19 частково відмовлено в задоволенні позову ОСББ з мотивів того, що установчими зборами відповідача не затверджувався розмір внесків співвласників на утримання багатоквартирного будинку. Крім того, як зазначає позивач, суд вважав, що установчі збори відповідача взагалі не мали повноважень на затвердження кошторису відповідача, якого на той час не існувало взагалі як юридичної особи; - з прийняттям Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» виникла ситуація автоматичного включення власника багатоквартирного будинку в ОСББ незалежно від бажання останнього. Наведене, на думку позивача, суперечить приписам ст. 36 Конституції України, а відтак Закон України «Про ОСББ» в редакції змін вищенаведеного закону є неконституційним; - наявність факту обману позивача про неготовність станом на 05.03.2018 ані протоколу, ані списків, ані листів письмового опитування, а також відсутність результатів підрахунку голосів, на думку позивача, у відповідності до ч. 1 ст. 230 ЦК України є підставою для визнання рішення щодо створення відповідача недійсним. Від позивача надійшов відзив-доповнення з наданням додаткових пояснень (вх. №09-113/16713/22 від 20.10.2022), який залучено до матеріалів справи (а.с. 49-78, т. 6). Також позивачем подано додаткові пояснення (вх. №09.1-13/18870/22 від 21.11.2022). (а.с. 195-209, т. 6). В заяві-клопотанні (вх. № 09.1-13/1275/23 від 23.01.2023) позивач наполягає на тому, що в матеріалах справи міститься різна редакція протоколу № 1 установчих зборів, а саме, на а.с. 44-46 том І та а.с. 111-113 том І. Зокрема, в редакції протоколу на а.с. 44-46 том І значиться, що по питанню порядку денного про створення ОСББ «за» проголосували 466 співвласника, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 29 905,48 кв.м. Тоді як, в іншій редакції протоколу, за твердженнями позивача, а.с. 111-113 том І, значиться, що по питанню порядку денного про створення ОСББ «за» проголосували 403 співвласника, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 29 905,48 кв.м. Також, на думку позивача, має місце відмінностей редакцій протоколу щодо кількості співвласників і по інших прийнятих рішень порядку денного установчих зборів. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги 27.07.2022 матеріали справи №910/3442/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2022 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Пашкіна С.А., Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_7" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/3442/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів; повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 19.09.2022; явку визнано не обов`язковою; роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 14.09.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 14.09.2022. Розгляд справи відкладався, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України судове засідання не відбувалось. Склад суду, що здійснював розгляд справи змінювався. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023, у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В., який входить до складу колегії суддів, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3442/21. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді -Демидова А.М. Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_7" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі № 910/3442/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів. Розгляд клопотань Позивачем подано заяву-клопотання про забезпечення участі позивача в з`ясуванні обставин справи, в дослідженні доказів, про визнання доказів неналежними, недопустимими і недостовірними, про надання додаткових пояснень (а.с. 14-20, т. 6). Протокольною ухвалою від 19.09.2022 вказану заяву-клопотання позивача залишено судом без розгляду, оскільки вчинення зазначених у заяві процесуальних дій прямо передбачено процесуальним законом. До зазначеної заяви-клопотання у додатках долучено лист про повернення судового збору у справі №640/31377/20 (а.с. 27, т. 6). Колегія не вбачає підстав для залучення цього листа, оскільки в заяві-клопотання не наведено достатньо обґрунтованих підстав у необхідності залучення цього документу до матеріалів справи, не зазначено, що він є доказом по справі у розумінні ст. 73 ГПК України. Від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом, та відкладення розгляду справи (а.с. 28, т. 6). Колегією суддів відмовлено в задоволенні вказаного клопотання у зв`язку з відсутністю підстав для продовження строку, про що постановлено протокольну ухвалу від 19.09.2022. 19.09.2022 від позивача надійшла заява-клопотання про надання додаткових пояснень, до якої додано CD-R диск. (а.с. 40-42, т. 6). Протокольною ухвалою від 31.10.2022 відмовлено на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України. 20.10.2022 позивачем було подано відзив-доповнення з наданням додаткових пояснень, до якого долучено заяву клопотання про поновлення пропущеного строку для надання відзиву. (а.с. 79-80, т. 6). Протокольною ухвалою від 31.10.2022 цю заяву-клопотання задоволено та долучено відзив до матеріалів справи. Відповідачем заявлено клопотання про залучення третіх осіб (а.с. 181-183, т. 6). За результатами обговорення в судовому засіданні доводів цього клопотання та заперечень на них, колегія суддів, керуючись приписами ст. 50 ГПК України, протокольною ухвалою від 31.10.2022 відмовила в його задоволенні. 23.01.2023 позивачем подано заяву-клопотання про надання додаткових пояснень щодо дослідження доказів від 23.01.2023 (а.с. 231-235, т. 6), яка протокольною ухвалою від 23.01.2023 залучена до матеріалів справи. 31.01.2023 позивачем подано заяву-клопотання (доповнення) про надання додаткових пояснень щодо дослідження доказів від 31.01.2023 (а.с. 239-242, т. 6) щодо дослідження Протоколу №1 Установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 04.03.2018 на сторінки 44-46 тому 1 та на сторінці 111-113 тому 1, яка залучена до матеріалів справи, а докази, на які позивач в ній посилається, досліджено на стадії з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Явка представників сторін В судове засідання 13.02.2023 з`явились представники сторін. Представники відповідача в судовому засіданні 13.02.2023, підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник позивача заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_7 , а саме йому належить 1/3 квартири (наведені обставини позивачем не заперечуються). Рішеннями Установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_8 від 04.03.2018 (протокол № 1) було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_7", затверджено його статут, кошторис на 2018 рік та обрано органи управління. Метою створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_7" є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом (пункт 1 розділу II статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_7"). Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що у зв`язку з численними порушеннями чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності багатоквартирного будинку" щодо створення, реєстрації та подальшої діяльності відповідача, всі рішення, оформлені Протоколом № 1 Установчих зборів зазначеного ОСББ, підлягають визнанню недійсними, а відповідач, як юридична особа, повинна бути припинена в примусовому порядку за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Положеннями ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; зміст права власності становлять права володіння, користування та розпорядження власником належним йому майном, які власник реалізує на власний розсуд; право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За змістом ч. 2 ст. 382 та ст. 385 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим для забезпечення експлуатації такого будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку можуть створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ). Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку, врегульовано Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна (ст. 1 Закону України "Про ОСББ"). Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ОСББ" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Частиною 1 статті 10 названого Закону унормовано, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. Порядок створення ОСББ визначено положеннями ст. 6 Закону України "Про ОСББ", згідно якої об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Для створення об`єднання скликаються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень. Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів. Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників. Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною дев`ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим. Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти"). Місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що 17.02.2018 було проведено Установчі збори щодо створення юридичної особи - ОСББ "АДРЕСА_7", результати яких оформлено протоколом №1 від 4 березня 2018. Згідно з наявним у справі протоколу №1 Установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_7" від 04.03.2018, порядок денний зборів після обрання головуючого зборів був наступний:

1. Створити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_7" в будинку по АДРЕСА_8 .

2. Затвердити статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_7» та кошторис на 2018 рік в сумі 290 850,00 грн та резервним фондом 14 442,50 грн в місяць. Доручити реєстрацію статуту ОСОБА_29 .

3. Обрати органи управління ОСББ. Правління обрати в складі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Ревізійну комісію в складі: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

4. Обрати особу для реєстрації ОСББ - ОСОБА_29 . Судом також встановлено, що відповідно до Протоколу № 1 від 04.03.2018, в Установчих зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 87 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 6513,09 кв.м. У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 383 осіб, яким належить квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 23820,29 кв.м. Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку становить 58513,9 кв.м. Північним апеляційним господарським судом, з урахуванням наданих позивачем пояснень щодо різної редакції наявних в матеріалах справи протоколів установчих зборів № 1 (а.с. 44-46 том І та а.с. 111-113 том І), встановлено, що їх зміст є ідентичним, а відтак такі посилання останнього не можуть бути прийняті в обґрунтування тверджень про фальсифікацію оскаржуваного протоколу та відхиляються за їх неприйнятністю. Поряд з цим, судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до приписів ст. 6 Закону України «Про ОСББ» відсотковий показник для визначення результату прийняття рішення зборами здійснюється виходячи із кількості голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири/нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх приміщень багатоквартирного будинку. В свою чергу, позивач сам зазначає, що загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень, власники яких проголосували за прийняття рішення, - однакова. Так, згідно протоколу установчих зборів № 1 (як на а.с. 44-46 том І, так і на а.с. 111-113 том І) по першому питанню порядку денного (створення ОСББ) за результатами голосування співвласниками багатоквартирного будинку проголосовоно «за» 403 співвласників, а загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень, що їм належить, становила 29 905,48 кв.м. Тобто за змістом протоколу дане рішення прийнято 51,11% від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку. По другому та четвертому питаннях порядку денного співвласниками багатоквартирного будинку «за» проголосовано в кількості 401 осіб, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 30 033,98 кв.м. - 51,33%. По третьому питанню порядку денного - 397 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 29 721,78 кв.м. - 50,79 %. Встановлюючи обставини наявності/відсутності необхідної кількості голосів для прийняття рішення установчими зборами судом першої інстанції зауважено, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази, яким уповноважено на здійснення дій щодо участі в опитуванні від імені власника квартири іншою особою, то при підрахунку голосів було необґрунтовано зараховано до голосів «за» голоси пропорційно площі квартир та/або нежитлових приміщень у розмірі 582,95 кв.м. (0,996% від загальної площі). Крім того, судом першої інстанції встановлено, що деякі листки опитування підписані одним співвласником квартири за власників іншої частини цього житлового приміщення, а також подвійність голосування одного власника квартири як при проведенні установчих зборів, так і при письмовому опитуванні. З урахуванням вищенаведених обставин, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про відсутність кворуму для прийняття рішення про створення ОСББ, а відтак і про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки під час створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_7" мало місце порушення вимог статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та частини 8 статті 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", чим також порушені права та законні інтереси позивача, як власника квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , зокрема, на участь в управлінні власним майном. Однак, колегія суддів не погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції, оскільки проведенням установчих зборів, прийняттям відповідних рішень та здійсненням державної реєстрації відповідача право позивача на управляння власним його майном - 1/3 частини квартири, не порушено, адже, як слушно зауважено відповідачем в апеляційній скарзі, створення ОСББ не призвело до обмеження прав позивача володіти, користуватися та розпоряджатися його часткою квартири. Щодо порушених прав та інтересів позивача та ефективного способу їх захисту За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (пункт 5.6. постанови Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 910/18962/20). Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право та/або охоронюваний законом інтерес порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги. Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Отже підставою для звернення до суду є наявність порушеного права та звернення про здійснення його захисту особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції. Лише встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 та постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 908/1611/19, 02.09.2020 у справі № 922/1614/19. Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Подібні висновки сформовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02). Тобто, під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. З огляду на викладене, враховуючи зміст позовних вимог та підстави позову, позивач при зверненні до суду має довести факт порушення його прав або законних інтересів, а обраний спосіб захисту повинен поновити відповідні порушені права. У справі, що розглядається, в обґрунтування порушеного права позивач в позовній заяві посилався на те, що скликанням, проведенням установчих зборів та створенням ОСББ він був позбавлений права взяти участь у прийнятті рішення щодо обрання форми управління багатоквартирним будинком, а примусове включення його до складу учасників об`єднання зумовлює стягнення безпідставних, на його думку, внесків. У відповіді на відзив на позовну заяву (вх. № 01-37/30612/21 від 19.04.2021; а.с. 63-96, том 3) позивачем викладено узагальнений перелік прав та інтересів, що, на думку ОСОБА_1 , були порушені відповідачем в процесі його створення та здійснення його діяльності: - ненадання відповідачем позивачу протоколу установчих зборів № 1 та листів опитування для ознайомлення; - примусове зарахування відповідачем позивача до складу учасників ОСББ; - позбавлення прав позивача щодо його дій у разі несвоєчасного отримання житлово-комунальних послуг та неналежної їх якості; - позбавлення позивача права в прийнятті рішення щодо задоволення потреб утримання та експлуатації будинку самостійно шляхом самозабезпечення або з визначенням управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими співвласники укладають відповідні договори, або щодо визначення відповідача колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг; - позбавлення позивача права щодо затвердження кошторису у встановленому законом порядку, після проведення установчих зборів, а також відповідно до протоколу № 3 загальних зборів; - позбавлення позивача права щодо своєчасного ознайомлення з протоколом № 3 загальних зборів ОСББ. В процесі розгляду справи, позивач також наголошував на тому, що відповідачем ініціювались розгляди судом спорів про стягнення з позивача заборгованості за внесками на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна співвласників багатоквартирного будинку, зі сплатою яких він категорично не погоджується. Крім того, на запитання суду апеляційної інстанції в судовому засіданні 13.02.2023 щодо обґрунтування порушених прав, позивач вказав на те, що відповідач своїми діями у вигляді звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості за несплаченими внесками до трьох співвласників квартири фактично збільшує відповідні суми штучним чином. Також позивач зазначав: «що у випадку задоволення його позову я зможу довести усім співвласникам, що вони помиляються, що вони не вміють рахувати, що порушують закон» (з 21:09 по 21:52 хв. звукозапису судового засідання від 13.02.2023). Оцінивши вищенаведені доводи на обґрунтування підстав позовних вимог та порушених прав і інтересів позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення установчих зборів щодо організаційних питань проведення зборів, створення ОСББ, затвердження Статуту та кошторису, обрання органів управління ОСББ, визначення особи, яка проведе реєстрацію ОСББ "АДРЕСА_7" безпосередньо стосуються відносин створення ОСББ "АДРЕСА_7" як юридичної особи, а вимоги позивача про визнання недійсними та скасування рішення установчих зборів спрямовані на припинення цього ОСББ, а не на захист прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 (подібний висновок міститься у п. 5.32 постанови Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 910/9672/20). При цьому, твердження позивача про позбавлення його права взяти участь у прийнятті рішення щодо обрання форми управління багатоквартирним будинком не заслуговують на увагу, адже відповідачем належним чином було повідомлено, зокрема, позивача (що ним не заперечується) про скликання та проведення установчих зборів, а тому він не був позбавлений можливості взяти участь в їх проведенні, заперечувати проти створення ОСББ та наполягати на іншій формі управління багатоквартирним будинком. В контексті наведеного, колегія суддів, вважає за необхідне зауважити на тому, що належна позивачу 1/3 частини квартири знаходиться в багатоквартирному будинку та не має окремих комунікацій для забезпечення життєдіяльності її мешканців. Відтак, функціонування та управління майном співвласників усіх квартир має відбуватися за єдиною формою управління, а наявне у позивача право самостійно приймати рішення щодо задоволення потреб утримання та експлуатації будинку (зокрема, залишення чинними договірних правовідносин з управляючою організацією, на чому наполягає позивач) реалізується з урахуванням збалансованості інтересів усіх співвласників багатоквартирного будинку з неприпустимістю порушення і їх аналогічних прав. Щодо порушення права позивача на ознайомлення з протоколами установчих зборів та загальних зборів, листками опитування, затвердження кошторису у встановленому законом порядку, то судова колегія вважає, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання недійсними рішень установчих зборів та припинення юридичної особи у цій справі не відновить порушені, за доводами позивача, права якими сторона обґрунтовує дане звернення до суду. Захист порушених прав співвласника багатоквартирного будинку, у якому створене і діє ОСББ, на отримання інформації про діяльність об`єднання можливий шляхом пред`явлення позову про спонукання ОСББ в судовому порядку до виконання об`єднанням дій - надання певної інформації. Неправильно обраний позивачем спосіб захисту є самостійною та достатньою підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 911/1053/20). Оскільки ні рішення установчих зборів, ні статут, ні існування юридичної особи ОСББ "АДРЕСА_7" не порушує прав або правомірних інтересів позивача, а останній, вказуючи у позовній заяві на порушення своїх прав при створенні ОСББ фактично обґрунтовує свій інтерес у припиненні існування цієї юридичної особи, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми правові підстави для визнання недійсними рішень установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку "АДРЕСА_7", оформленого протоколом № 1 від 04.03.2018 та припинення юридичної особи. Відсутність порушеного права позивача, неправильно обраний спосіб захисту є достатньою підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову. Щодо з`ясування питання наявності кворуму для прийняття рішень установчими зборами Так, на виконання вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду апеляційним господарським судом встановлено, що протоколом зафіксовано прийняття установчими зборами рішень більшістю співвласників багатоквартирного будинку, тобто з дотриманням приписів статті 6 Закону України "Про ОСББ", але позивач ставить під сумнів голосування окремими співвласниками (їх представниками) на установчих зборах. В спростування тверджень позивача про відсутність кворуму для прийняття установчими зборами рішень, відповідач зазначає, що «за» створення ОСББ проголосували особи, які є власниками 50,29% площ у багатоповерховому будинку, а місцевим господарським судом помилково не було враховано голоси, з огляду на таке: - квартира АДРЕСА_1 (97,8 кв.м., що становить 0,167 % від загальної площі квартир) - в реєстрі співвласників, що голосували на установчих зборах міститься підпис власника квартири ОСОБА_22 , тоді як, в графі «примітка» зазначено ОСОБА_23 як контактна особа; позивачем належними засобами доказування не підтверджено того, що підпис не належить власнику квартири АДРЕСА_1 ; - квартира АДРЕСА_2 (54,8 кв.м., що становить 0,093 % від загальної площі квартир) - листок опитування від імені ОСОБА_24 підписаний дружиною, яка в силу приписів ч. 3 ст. 368 ЦК України є також власницею квартири; - квартира АДРЕСА_3 (36,2 кв.м., що становить 0,061 % від загальної площі квартир) - листок опитування від імені ОСОБА_25 підписаний чоловіком, який в силу приписів ч. 3 ст. 368 ЦК України є також власником квартири; - квартира АДРЕСА_4 (108,9 кв.м., що становить 0,186 % від загальної площі квартир) - зазначення в листі опитування в графі «документ, що надає право голосувати» свідоцтва про народження жодним чином не впливає на вірність голосування на установчих зборах ОСОБА_26 , як власником квартири; - квартира АДРЕСА_5 (51,5 кв.м., що становить 0,088 % від загальної площі квартир) - власник квартири ОСОБА_27 змінила своє прізвище на ОСОБА_27 ; - квартири АДРЕСА_6 (98 кв.м.), № 98 (99,2 кв.м.), № 105 (99,4 кв.м.), 198 (87,4 кв.м.) (0,44 % від загальної площі квартир (площа 257,98 кв.м.) - позивачем належними засобами доказування не підтверджено того, що за всіх співвласників однієї квартири підпис «за» створення ОСББ було проставлено одним співвласником цієї квартири. Вищенаведені доводи належними, допустимими та достовірними доказами позивачем в порядку ст. 74 ГПК України не спростовано, а тому його посилання на відсутність згоди безпосередніх власників на створення ОСББ не можна визнати переконливими. В контексті наведеного, колегія суддів, серед іншого, вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач намагається досягти результату у вигляді, зокрема, припинення діяльності ОСББ через спростування обставин наявності у осіб, що приймали участь в його створенні, права голосу (повноважень), тоді як, в цьому спорі ОСОБА_1 не наділений повноваженнями представляти інтереси інших власників квартир, голосування яких він ставить під сумнів. Зазначені вище співвласники мають можливість оскаржити рішення зборів, якщо вважатимуть, що їх права на управління об`єктом спільного майна порушені. Північним апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази оскарження вказаними співвласниками багатоквартирного будинку рішень установчих зборів з підстав невідповідності їх волевиявленню. Більше того, учасниками справи не надано жодних доказів щодо відмови співвласників квартир, про відсутність довіреностей у справі яких встановлено місцевим господарським судом, сплачувати відповідні внески на утримання багатоквартирного будинку протягом тривалої діяльності ОСББ "АДРЕСА_7" починаючи з березня 2018 року. Тобто має місце наявності конклюдентних дій відповідних осіб в частині визнання легітимного створення ОСББ, що позивачем не спростовано. Крім того, співвласники багатоквартирного будинку, у разі незгоди з такою формою управління багатоквартирним будинком, як ОСББ, не позбавлені можливості на загальних зборах ОСББ прийняти рішення про ліквідацію такого Об`єднання. Щодо балансу інтересів Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади. Позивач, звертаючись із зазначеним позовом, повинен довести, які саме порушення були допущені при створенні ОСББ, чи є вони такими, що їх неможливо усунути, яким саме чином створення та діяльність ОСББ порушують його права чи законні інтереси позивача, як учасника ОСББ, зазначити яке його право та у який спосіб може бути відновлено внаслідок задоволення цього позову, та обґрунтувати співмірність балансу своїх прав, законних інтересів та прав і законних інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку, які не вимагають припинення ОСББ. Натомість суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, його наслідки, враховуючи баланс інтересів як позивача, так і інших співвласників ОСББ. Отже оскаржуване рішення установчих зборів про створення ОСББ може бути визнано недійсним лише у разі, якщо вони прямо (а не опосередковано чи потенційно) впливає на права чи законні інтереси співвласника (позивача у цій справі) та порушує їх, а також за умови, що буде дотримано справедливий баланс між індивідуальними та загальними інтересами, що залежить від всіх обставин у кожному окремому випадку. Північний апеляційний господарський суд констатує, що інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними установчих зборів та припинення ОСББ шляхом ліквідації, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання створення і діяльності ОСББ, які вирішуються виключно установчими зборами або загальними зборами співвласників. Колегія суддів, дослідивши предмет та підстави позовних вимог у цій справі, вважає, що прийняття судом рішення про ліквідацію ОСББ може призвести до негативних наслідків для інших співвласників багатоквартирного будинку, метою створення якого є здійснення функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Тобто, визнання недійсним рішення установчих зборів фактично буде свідчити про втручання суду в діяльність ОСББ, що є недопустимим, а також призведе до суттєвої правової невизначеності в діяльності ОСББ за період з дати його створення і до дати ухвалення відповідного судового рішення. При цьому, колегія суддів наголошує, що оскаржувані рішення установчих зборів жодним чином не позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на обрання іншої форми управління, адже у випадку неналежної діяльності такого об`єднання позивач вправі ініціювати проведення загальних зборів ОСББ для прийняття рішення про передання всіх або частини функцій з управління відповідному суб`єкту господарювання - управителю. Крім того, позивач не позбавлений права на прийняття участі в управлінні будинком, в тому числі щодо прийняття рішень стосовно розміру внесків на утримання загального майна співвласників. Натомість задоволення зазначеного позову призведе до негативних наслідків для інших співвласників багатоквартирного будинку. Судова колегія, серед іншого, звертає увагу на те, що ОСББ "АДРЕСА_7" з 28.03.2018 здійснює свою діяльність, яка спрямована на утримання та використання спільного майна співвласників, забезпечення і захисту їх прав та обов`язків, а тому визнання недійсними установчих зборів ОСББ "АДРЕСА_7", яке фактично нівелює юридичну підставу його створення, буде здійснене без урахування справедливої рівноваги (балансу) між інтересами усіх співвласників, які тривалий час належним чином реалізують свої права на участь в управлінні справами ОСББ "АДРЕСА_7" та виконують свої обов`язки зі сплати внесків та інших платежів, пов`язаних з утриманням будинку, та інтересами позивача. З огляду на вищенаведені висновки суд апеляційної інстанції також враховує те, що прийняття судового рішення про визнання недійсними рішень установчих зборів та припинення діяльності ОСББ в умовах військової агресії, що пов`язано з відключенням енерго-, тепло-, водопостачання, а також виїздом за межи України деяких власників квартир, зумовить утруднення забезпечення життєдіяльності усіх співвласників багатоквартирного будинку, якими впродовж тривалого часу за обраної та наявної форми управління забезпечується відповідне утримання цього будинку. На переконання суду, обрання позивачем такого способу захисту його прав, який спрямований не на вирішення спору з його опонентом, а на ліквідацію самого опонента, порушує межі здійснення прав визначені статтею 13 ЦК України, а також порушує принцип пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами усіх співвласників і інтересами позивача, що є недопустимим. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 917/559/21, від 06.06.2022 у справі № 925/944/20, від 26.08.2021 у справі № 916/3460/19, від 11.08.2021 у справі № 922/2575/19, від 13.04.2021 у справі № 916/3781/19. Суд зазначає про відповідність такої правової позиції практиці застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своїх майнових прав інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Так, в рішенні у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини визначив основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог статті 1 Першого Протоколу до Конвенції у справах, що стосуються втручання в майнові права особи: чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції; чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства; чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства; чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Подібні висновки щодо застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції містять рішення у справах "Стретч проти Сполученого Королівства", "Рисовський проти України", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Спорронг та Льонротт проти Швеції", "Беєлер проти Італії", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" тощо. У справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (Рішення від 22.05.2018) ЄСПЛ також зазначалось, що втручання в майнові права повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі "законну ціль" у "загальному інтересі", але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою. Ця вимога виражена у понятті "справедливий баланс", який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. При цьому, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини поняття "майно" у частині 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Деякі інші права й інтереси, що становлять активи або правомочності, теж можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування успішної реалізації майнових прав. Крім того, у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України ліквідація юридичної особи здійснюється у випадку встановлення обставин неможливості усунення порушень, що були допущені при її створенні. У зв`язку з цим, апеляційна інстанція вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження наявності у деяких осіб, які приймали участь в проведених установчих зборах, повноважень на прийняття рішень, є тією обставиною, що неможливо усунути інакше ніж як ліквідацією юридичної особи. Фактично спір у справі виник не у зв`язку з наявністю порушень при створенні ОСББ, які неможливо усунути, а у зв`язку з незгодою позивача зі сплатою відповідних внесків відповідачу на утримання багатоквартирного будинку. Відтак майновий інтерес позивача у вигляді небажання сплачувати внески на утримання багатоповерхового будинку, як одним із його співвласників, не може бути розцінено як виправдане втручання у право на належне управління спільним майном іншими співвласниками з метою переслідування легітимної мети в контексті правових стандартів, визначених статтею 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів, з урахуванням принципів справедливості та розумності, які вимагають від держави, зокрема, суду, забезпечення розумного співвідношення та дотримання справедливого балансу інтересу у даному спорі між співвласником, що звернувся з позовом, а також іншими співвласниками багатоквартирного будинку та самим ОСББ, приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень установчих зборів та припинення юридичної особи відповідача - відсутні. Зазначені у цій постанові обставини та встановлені факти є достатніми для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову. В свою чергу, при вирішенні даного спору поза увагою місцевого господарського суду було залишено з`ясування питання можливого втручання в діяльність ОСББ та порушення інтересів інших його співвласників, а відтак і з`ясування питання «справедливого балансу» інтересів названих осіб та позивача при застосуванні примусових заходів державного впливу у вигляді визнання недійсним рішень установчих зборів та припинення діяльності юридичної особи. Наведено зумовило прийняття помилкового рішення про задоволення позову. Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Інші доводи сторін, що були викладені ними в їх численних письмових поясненнях не впливають на висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем порушення його права та законних інтересів, що зумовило пред`явлення позову у цій справі, а відтак відхиляються за їх неприйнятністю. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, за результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржене підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів, викладених у цій постанові, а апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судові витрати Судом апеляційної інстанції за результатами прийняття постанови, якою скасовано рішення та прийнято нове, здійснюється новий розподіл судових витрат. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача. Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/3442/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_7» (02055, м. Київ, вул. АДРЕСА_7; ідентифікаційний код: 42025483) 6810 (шість тисяч вісімсот десять) гривень 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано, після виходу суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П. з відпустки, - 27.02.2023. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді А.М. Демидова І.П. Ходаківська