Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5291/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 280/5291/22 Суддя І інстанції Прасов О.О. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №280/5291/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зниженням пенсійного віку; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №1, відповідно до п.«а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи, визначені в уточнюючій довідки умови та характер роботи в АТ «Запорізькій завод феросплавів» №232 від 26.10.2020, загальний пільговий стаж за якою складає 13 років 8 місяці та 25 днів; зарахувати період роботи з 08.08.1992 по 12.11.1992 лаборантом хімічного аналізу на Запорізькому вогнетривкому заводі; зарахувати період навчання з 01.09.1989 по 19.06.1992 в професійному технічному училищі ЗТМК м.Запоріжжя; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зниженням пенсійного віку згідно із п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня первинного звернення за пенсією - з 16.11.2020. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №280/5291/22 позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.07.2022 за №084050011899 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 16.11.2020. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 16.11.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, зарахувавши: до пільгового стажу періоди роботи з 01.10.1997 по 28.02.2001, з 01.08.2002 по 15.06.2011, з 27.03.2013 по 08.10.2014 (враховуючи відпрацювання ОСОБА_1 по Списку №1 за період з 01.11.2008 по 30.06.2009 06 місяців 15 днів); до страхового стажу період навчання з 01.09.1989 по 19.06.1992 та період роботи з 08.08.1992 по 12.11.1992. В іншій частині позовної заяви відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач із заявою з необхідними документами, у відповідності до ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не зверталась. Вказує на те, що позивач із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та оригіналами документів через форму -10 до територіальних органів не зверталась, а оскільки документи для призначення пенсії подавались в копіях, немає законних підстав визначити страховий та пільговий стаж позивача. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2021 у справі №280/9256/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022, задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах поданої 16.11.2020; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути подану 16.11.2020 заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення за результатом її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. При цьому, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 у справі №280/9256/20 зазначено: «… Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, адже ОСОБА_1 має право на призначення пенсії в силу приписів п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. … Суд звертає увагу, що спір між сторонами виник не з підстав невизнання пенсійним органом набутого позивачем страхового та спеціального пільгового стажу, а у зв`язку з невизнанням відповідачем права позивача на призначення їй пенсії за списком №1 після досягнення 45 років. Тому відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала необхідний страховий стаж роботи, у тому числі на роботах за списком №1, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на не досягнення віку, визначеного п.2 статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною. …». За результатами розгляду заяви позивача від 16.11.2020 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 ГУ ПФУ в Запорізькій області прийнято Рішення №084050011899 від 29.07.2022 про відмову у призначенні пенсії, в якому зазначено наступне: … Розглянули рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2022р. по справі №280/9256/20 за позовом ОСОБА_1 з урахуванням наданих заявником документів (надані в копіях). Заява за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах через форму - 10 до теригоріапьннх органів Пенсійного фонду не надавалась. Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 16.11.2020р. Пенсійний вік визначений пунктом 1 частини другої ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058) становить 50 років. Вік заявника 45 років 11 місяців 28 днів. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 20 років. Після надання оригіналів документів страховий стаж заявника складатиме 20 років 00 місяців 11 днів. Необхідний пільговий спаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №1, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №1) становить 00 років 00 місяців

00. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не можливо зарахувати: - період роботи з 08.08.1992 по 12.11.1992, оскільки не читабельний запис про звільнення з роботи; - період навчання з 01.09.1989 по 19.06.1992, оскільки відсутній диплом про навчання. Не зараховано до пільгового стажу роботи: - періоди роботи по довідці №232 від 26.10.2020, оскільки відсутні накази про проведення атестації робочого місця та переліки атестованих професій. Документи згідно п.2.1 Розділу ІІ Постанови №22 від 25.11.2005 «Про затвердження Порядку подання та формування документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону №1058» до заяви про призначення додаються в оригіналах. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.1 частини другої ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності поданої заяви з оригіналами документів та з відсутністю необхідного пенсійного віку. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. …». Згідно з Паспортом громадянина України № НОМЕР_2 позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . У Довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.10.2020 за №232, виданій АТ «Запорізький завод феросплавів» ОСОБА_1 , зазначено: «… ДОВІДКА про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Видана в тому, що ОСОБА_2 працювала повний робочий день на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці у виробництві чорної металургії В ПЛАВИЛЬНОМУ ЦЕХУ №4 з 01.10.1997 по 28.02.2001, з 01.08.2002 по 15.06.2011 та з 27.03.2013 по 08.10.2014 - шихтувальник, зайнятий обслуговуванням печей з виплавки марганцевих сплавів, що передбачено Списком №1 розділом 3 підрозділом 2а 1030200а - 19614 Постанова КМУ №162 від 11 03.1994 Списком №1 розділом 3 підрозділом 2а позиція 3.2а Постанова КМУ №36 від 16.01.2003 Стаття 114 п.2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 (зі змінами з 01.01.2016). Підстава для видачи: особова справа, штатний разклад, ЄТКД, технологічний процес, відомості на заробітну плату, результати атестації робочих місць - наказ №73А від 20 03.1995р, зареєстрований в Держекспертизі охорони праці Запорізької області №3-00040-3 від 10.06.1996р., письмо про продовження сроку дії попередньої атестації від 09.06.2000р., №02-347, наказ №2 від 04.01.2001р. зареєстрований в Держекспертизі охорони праці Запорізької області №ІІ-3-00040-3 від 04.01.2001р., наказ №132 від 30.05.2005р., зареєстрований в Держекспертизі охорони праці Запорізької області №47 від 24.06.2005р., письмо про продовження сроку дії попередньої атестації №06/1-67 від 14 05.2010, наказ №261 від 27.09.2010, наказ №418 від 25.09.2015. Додаткові відомості: відпустка без збереження заробітної плати не надавалась. За період простою з 01.11.2008 по 30.06.2009 відпрацьовано по Списку №1 - 6 міс. 15 к.дн. (листопад 2008 простій, наказ №73 от 31.10.2008; робота по скороченому робочому тижню). …». Наведені періоди у Довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.10.2020 за №232, виданій АТ «Запорізький завод феросплавів» ОСОБА_1 , відповідають записам у Трудовій книжці БТ-І за №9219953 позивача. Також, у Трудовій книжці НОМЕР_3 зазначено про наступну трудову діяльність позивача, зокрема: з 01.09.1989 по 19.06.1992 навчання у профтехучилищі ЗТМК м.Запоріжжя; з 08.07.1992 по 12.11.1992 робота лаборантом хімічного аналізу 2 розряду центрально-заводської лабораторії Запорізького вогнетривного заводу. При цьому, у Трудовій книжці БТ-І за №9219953 зазначено: «… 12.11.1992 Звільнена по ст.38 КЗпП України, власне бажання. Наказ №835 від 12.11.92. Інсп. ВК (підпис) печатка. …». Судом першої інстанції також було досліджено Диплом НОМЕР_4 , виданий ОСОБА_1 в тому, що вона отримала середню освіту за професією лаборант хімічного аналізу, гальваник. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо зарахування до її пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи та навчання, а також відмови у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, звернулася до суду з цією позовною заявою. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Згідно статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно з п. "а"ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIIIна пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу. Так, до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148-VIII від 03.10.2017 року, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші. Вказана норма набула чинності з 01.10.2017 року. Натомість, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.(п. 1 рішення_ Згідно з п. 2 Рішення № 1-р/2020, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до п. 3 Рішення № 1-р/2020 , застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року в справі № 360/3611/20. Разом з тим, частинами 1 -2 статті 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.1-3 Порядку). Відповідно до п. 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Зі змісту вказаних норм вбачається, що довідки мають надаватися у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію. Оскільки виключно законами визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, з огляду пріоритетності законів над підзаконним актами, нормативно-правовий акт, яким є Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, не може перешкоджати або встановлювати додаткові умови для визначення права на пенсію. Вказаним Порядком передбачено право осіб надавати відповідні уточнюючі довідки, а не обов`язок, невиконання якого могло б потягнути відмову у призначенні чи перерахунку пенсії. В контексті викладеного, колегія суддів робить висновок, що наявність у позивача стажу роботи за Списком № 1 може підтверджуватись записами в трудовій книжці, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Разом з тим, як було вірно встановлено судом першої інстанції, що позивач має стаж роботи за Списком №1 понад 10 років у період з 01.10.1997 по 28.02.2001, з 01.08.2002 по 15.06.2011, з 27.03.2013 по 08.10.2014. При цьому, у період з 01.11.2008 по 30.06.2009 відпрацьовано по Списку №1 - 06 місяців 15 днів. За матеріалами справи, ОСОБА_1 була надана до ГУ ПФУ в Запорізькій області Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.10.2020 за №232, з якої вбачається про проведення Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» атестації робочого місця ОСОБА_1 . Про атестацію робочого місця ОСОБА_1 міститься інформація й у її Трудовій книжці НОМЕР_3 . Враховуючи наведені норми права та обставини справи вказані періоди роботи позивача мають бути зараховані до пільгового стажу. Також, суд вважає, що відповідачем не доведено, що запис про звільнення позивача з роботи 12.11.1992 є «не читабельний». «Диплом про навчання» - у позивача є у наявності. При цьому, відповідач обґрунтовує свою відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах тим, що позивач із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та оригіналами документів через форму -10 до територіальних органів не зверталась, а оскільки документи для призначення пенсії подавались в копіях, немає законних підстав визначити страховий та пільговий стаж позивача. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Згідно із абз. 4 п.1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 року № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами ОСОБА_3 . Тобто, відповідач, у випадку відсутності необхідних для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах документів, повинен був повідомити заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії зробити відповідний запис. Натомість, таких дій пенсійним органом здійснено не було, а навпаки, розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по суті і прийнято рішення від 29.07.2022 за №084050011899 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1. Таким чином, з огляду на те, що позивач досягла встановленого п. "а"ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віку, має необхідний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, то рішення №084050011899 від 29.07.2022 є протиправним та підлягає скасуванню. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №280/5291/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В повному обсязі постанова складена 14 лютого 2023 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя Т.І. Ясенова