Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/26751/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/26751/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Єгорової Н.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якій просила: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, викладену в листі від 01.07.2021 № 2600-0209-8/106543; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з часу звернення відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, надавши для цього всі необхідні документи, позивачем отримано безпідставну відмову у її призначенні. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року даний адміністративний позов - задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. Скаргу обґрунтовано тим, що мовою відповідно до наданих позивачем документів, страховий стаж останньої складає 35 років 10 місяців 13 днів, а пільговий стаж не враховано. При цьому, пільгову довідку від 21.02.2020 №4 пенсійним органом не зараховано, оскільки остання має бути завірена підписами трьох осіб - курівником, начальником відділу кадрів і головним бухгалтером. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно п. 3 ч. 1 статті 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження. Розглянувши матеріали справи та вказану апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянкою України. 22.06.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як особа, що зайнята повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах (п.п 1 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 відповідачу було надано такі документи: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт; довідка СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 р. по день звернення; документи про стаж; накази № № 19, 292К, 53, 71; паспорт дитини, код дитини; ЄРС; особова картка; свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб; трудова книжка, що підтверджено розпискою-повідомленням від 22.06.2021 р. № 2679. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.07.2021 р. № 2600-0209-8/106543 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки на дату звернення (22.06.2021 р.) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заявник не має необхідного пільгового стажу. В листі також зазначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 35 років 10 місяців 13 днів, пільговий стаж не враховано. Пільгова довідка № 4 від 21.02.2020 р. не зарахована, оскільки згідно додатку № 5 повинна бути завірена трьома підписами (керівником, начальником відділу кадрів і головним бухгалтером). Таким чином, ОСОБА_1 на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах досягла необхідного пенсійного віку, має необхідний страховий стаж для призначення пенсії, але Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не визнає роботу позивача за професією за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. ОСОБА_1 вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, виходячи з наступного. Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України №1058-IV за Списком № 1 протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії позивачу, оскільки пільговий стаж підтверджується записами в трудовій книжці та уточнюючими довідками. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим, з огляду на наступне. Згідно статті 46 Конституцій України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених робота. Крім того, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також суспільні відносини з приводу призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. Так, згідно з підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Частинами 1 -2 статті 24 Закону України №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.1-3 Порядку). Відповідно до п. 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Зі змісту вказаних норм вбачається, що довідки мають надаватися у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію. Оскільки виключно законами визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, з огляду пріоритетності законів над підзаконним актами, нормативно-правовий акт, яким є Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, не може перешкоджати або встановлювати додаткові умови для визначення права на пенсію. Вказаним Порядком передбачено право осіб надавати відповідні уточнюючі довідки, а не обов`язок, невиконання якого могло б потягнути відмову у призначенні чи перерахунку пенсії. В контексті викладеного, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, який вказав, що наявність у позивача стажу роботи за Списком № 2 може підтверджуватись записами в трудовій книжці, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 містить наступні записи про її роботу: - з 14.07.1982 р. по 15.03.1984 р. на заводі «Символ» зачістщік деталей з пластмас - 1 рік 8 місяців 2 дні; - з 04.04.1984 р. по 14.08.1986 р. Київський метрополітен ім. В. І. Леніна контролер автоматичних пропускних пунктів - 2 роки 4 місяці 11 днів; - з 03.09.1986 р. по 01.10.1990 р. дитячий сад-ясла № 93 об`єднання «Київдерев» - 4 роки 0 місяців 29 днів; - з 02.10.1990 р. по 13.04.2005 р. Київський комбінат «Будіндустрії» (з 29.11.1995 р. ВАТ «Комбінат Будіндустрії») на наступних посадах: з 02.10 1990 р. по 05.12.1993 р. апаратник змішування на виробництво лінолеуму - 3 роки 2 місяці 4 дні; з 06.12.1993 р. по 01.11.1994 р. оператор розмотувально-клеючого верстату на виробництві м`якої покрівлі - 0 років 10 місяців 26 днів; з 02.11.1994 р. по 13.04.2005 р. апаратник просочувального агрегату - 10 років 5 місяців 12 днів; За період праці ОСОБА_1 на Київському комбінаті «Будіндустрії» (з 29.11.1995 р. - ВАТ «Комбінат Будіндустрії») на виробництві руберойду до трудової книжки також внесені: - запис 15 від 20.03.1995 р. «Проведена атестація робочого місця по професії апаратник просочувального агрегату», наказ №71 від 20.03.95 р.; - запис 17 від 23.02.1999 р. «Проведена атестація робочого місця по професії апаратника просочувального агрегату», наказ № 19 від 23.02.1999 р. Наступні записи в трудовій книжці ОСОБА_1 : - з 15.04.2005 р. по 24.06.2006 р. гімназія № 109 ім. Т. Г. Шевченка м. Київ сторож - 1 рік 2 місяці 10 днів; - з 02.12.2008 р. по час звернення з заявою про призначення пенсії Київській національний університет технології та дизайну прибиральниця навчального корпусу № 1 - 12 років 6 місяців 21 рік. Таким чином, загальний страховий стаж, який підтверджено записами в трудовій книжці ОСОБА_1 станом на 22.06.2021 р. складає 36 років 4 місяці 25 днів. Як вказано вище, позивач працювала: апаратником змішування на виробництві лінолеуму; оператором розмотувально-клеючого верстату на виробництві м`якої покрівлі; апаратником просочувального агрегату. Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно із Списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року. Згідно п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. Вказані списки складені по виробничому принципу, кожному розділу і підрозділу відповідає відповідне виробництво або конкретний вид робіт. Тому, право на пільгову пенсію визначається в залежності від того, в якому виробництві або на яких роботах був зайнятий той чи інший працівник. При цьому, немає значення, в штаті якої організації або якого підрозділу організації перебуває робітник. Визначальним фактором при встановлені права на дострокове призначення пенсії за віком є факт зайнятості робітника на виробництві або на виконанні окремих робіт, передбачених Списками. Відповідні професії, зайняті позивачем, внесені до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, у Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 р., в розділі XVIII. Виробництво будівельних матеріалів у пункті 10 зазначено виробництво виробів з пека, бітуму та смол, робочі - апаратники на просочувальних агрегатах та їх помічники. За Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162, розділ XVII. Виробництво будівельних матеріалів. 2180500а-11200. Бітумники. 2180500а- 15632 - Оператори конвеєрних ліній, устаткування, оператори автоматизованих пресових ліній, оператори конвеєрних установок, оператори формувально-сушильних конвеєрів. За Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36, Розділ XXVII. Будівництво. 27а бітумними, ізолювальники на гідроізоляції, у тому числі зайняті ремонтом та виготовленням устаткування. Таким чином, позивач має необхідний пільговий стаж, який відповідач взагалі не врахував за наявності відповідних записів у трудовій книжці. Варто зазначити, що записи у трудовій книжці №№ 15, 17 підтверджують атестацію робочого місяця позивача по професії апаратник просочувального агрегату у 1995 році та 1999 році, що спростовує висновки відповідача про відсутність пільгового стажу за Списком №

2. Щодо атестації робочих місць також слід зазначити, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а, відповідно до якої особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Відповідно до ч.1 статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694- XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Тож, Верховний Суд зробив висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до п. «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Таким чином, якщо атестація робочого місця не проведена, то ця обставина не впливає на право особи на пенсію на пільгових умовах. Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність у трудовій книжці, як в основному документі, що підтверджує трудовий стаж, запису про відповідну роботу, яка міститься у Списку №2, чинному на період такої роботи, є належним підтвердженням пільгового стажу та не потребує додаткових документів для його підтвердження. Не визнаючи наявний пільговий стаж позивача, відповідач, не зважаючи на відповідні записи у трудовій книжці, додатково вимагає надання пільгової довідки щодо умов праці ОСОБА_1 , що не відповідає нормам діючого законодавства. Тобто, у даному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці щодо низки періодів роботи позивача, але не вижив жодних дій щодо перевірки записів про трудову діяльність ОСОБА_1 за Списком №

2. В будь якому випадку, формальна невідповідність уточнюючої довідки не може позбавляти позивача права на отримання пенсії на пільгових умовах, яке передбачено статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ставити його в нерівне становище з іншими пенсіонерами. Однією з підстав для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Тож, право на пенсійне забезпечення особи не повинно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і, відповідно, забезпечувати зберігання цих даних. Отже, враховуючи, що позивач має відповідний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, його трудова книжка містить всі необхідні відомості для призначення пільгової пенсії за Списком № 2, посади на яких працювала позивач, включені до переліку професій з шкідливими умовами праці, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв неправомірно. При розгляді апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:«

1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1». Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації). Так, у справі «Тлімменос проти Греції» ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об`єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об`єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються. Дискримінація у даному випадку проявляється у тих обставинах, що особам, які мали можливість отримати документи на підтвердження пільгового стажу роботи було призначено пенсію на пільгових умовах, а позивач фактично працюючи за тих самих обставин та умов, внаслідок реорганізації (ліквідації) підприємства, не маючи можливості отримати відповідні документи, може бути позбавлений законного права на призначення пенсії на пільгових умовах. Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 18 жовтня 2022 року. Головуючий суддя В.В.Файдюк судді Є.І.Мєзєнцев Н.М. Єгорова