Постанова 4872 № 916/2014/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2014/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І. секретар судового засідання: Станкова І.М. за участю представників учасників справи: від Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса не з`явились; від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", м. Одеса не з`явились. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року, м. Одеса, суддя Волков Р.В., повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022 року у справі №916/2014/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", м. Одеса до відповідача Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса про стягнення 1 347 000 грн. 32 коп., - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса, в якій просило стягнути з відповідача на свою користь борг у загальній сумі 1 347 000 грн. 32 коп., з яких: 1 007 678 грн. 15 коп. основної заборгованості, 159 675 грн. 24 коп. - пені, 14 885 грн. 08 коп. - 3% річних, 164 761 грн. 85 коп. - інфляційних втрат, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати у розмірі 20 205 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб`єкти господарювання) № 008903-ПР (2) від 01.04.2016 року в частині неповної та несвоєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року у справі №916/2014/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", м. Одеса задоволено частково; стягнуто з Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", м. Одеса 1 007 678 грн. 15 коп. основного боргу, 153 911 грн. 82 коп. - пені, 14 885 грн. 08 коп. - 3% річних, 164 761 грн. 85 коп.- інфляційних збитків, 20 118 грн. 55 коп. витрат зі сплати судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що у зв`язку з простроченням відповідачем виконання його договірних зобов`язань за договором постачання природного газу, в частині оплати товару позивача на умовах спірного договору, позивачем правомірно було нараховано до стягнення з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 1 007 678 грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 14 885 грн. 08 коп. та 164 761 грн. 85 коп. інфляційних втрат. Разом з тим місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про те, що у запропонованому позивачем розрахунку штрафних санкцій наявні арифметичні та методологічні помилки, у зв`язку із чим судом виконано власний розрахунок та висновано, що до стягнення належить не заявлена позивачем сума пені 159 675 грн. 24 коп., а пеня в загальній сумі 153 911 грн. 82 коп. Короткий зміст вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Підприємство "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року у справі №916/2014/22 скасувати та постановити нове рішення, яким у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", м. Одеса про стягнення з нього коштів за поставлений природний газ відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки письмовим доказам, а саме наданим позивачем у вигляді копії актів приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року та лютий 2022 року, оскільки вказані докази були подані не разом із позовною заявою, а окремо. Так, як вказано скаржником, заява представника позивача від 06.10.2022 року про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, в якій представник просив долучити до справи копії актів приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року та лютий 2022 року була неправомірно розглянута судом першої інстанції, внаслідок чого додаткові документи, які втратили ознаку допустимості доказів, було прийнято з порушенням процесуальних вимог. Також, апелянт, посилаючись на введення на території України воєнного стану, зазначив, що він не отримував жодної ухвали суду у справі № 916/2014/22 та позовної заяви через обставини, що від нього незалежали, а саме введення в Україні режиму воєнного стану. Крім того, за твердженням скаржника, через введення в Україні воєнного стану, відповідач не зміг подати відзив на позовну заяву, у зв`язку із неотриманням позовної заяви та доданих до неї документів а також через необізнаність про розгляд справи № 916/2014/22, з огляду на що останній вважає, що суд першої інстанції допустив порушення вимог процесуального права та неправильно застосував вимоги ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши справу за наявними в ній матеріалами та порушив надані відповідачу процесуальним законом права, визначені ст. 42 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року у справі №916/2014/22, справу призначено до судового розгляду. 21.02.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю в якому апелянт просить відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату в зв`язку із необхідності додаткового часу для пошуку адвоката. Судовою колегією відмовлено в задоволенні клопотання апелянта про відкладення судового зксідання, оскільки причини, визначені ним у клопотанні є неповажними та необґрунтованими, і таке відкладення спричинить невиправдані зволікання під час апеляційного перегляду справи, тому є недоцільним. Позивач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Представники сторін, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про надіслання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду засобами електронного зв`язку та поштовим відправленням. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року у справі №916/2014/22 не потребує скасування, виходячи з наступного. Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. 01.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", м. Одеса (постачальник), та Підприємством "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса, (споживач), було укладено договір на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб`єкти господарювання) № 008903-ПР (2), згідно з п. 2.1. якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Пунктом 2.4. договору зазначено поштові адреси точок комерційного вузла обліку: м. Одеса, проспект Олександрівський, будинок

5. За вимогами п. 3.4. договору сторони погодили, що обсяг спожитого природного газу підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі природного газу, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Постачальник до 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним, надає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником Газорозподільного підприємства, погоджені постачальником та скріплені печатками (п. 3.5. договору). Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. До вирішення спірних питань обсяг спожитого природного газу та сума для оплати наданих послуг з постачання природного газу установлюється відповідно до даних Газорозподільного підприємства (п. 3.6. договору). Згідно п. 3.7. договору сторони погодили, що акти прийому-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником. Згідно п. 3.8 договору постачальник здійснює постачання природного газу на протязі року, у тому числі по місяцях: січень 15.0, лютий 15.0, березень 7.0, квітень 5.0, травень 5.0, червень 5.0, липень 5.0, серпень 5.0, вересень 5.0, жовтень 9.0, листопад 15.0, грудень 15.0. За умовами п. 4.5. договору, обсяг спожитого природного газу визначається за допомогою комерційних вузлів обліку. Відповідно до пункту 5.1 договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до прейскуранту цін НАК «Нафтогаз України». Ціна може змінюватись і є обов`язковою для сторін з дати вступу її в дію і оприлюднення постачальником на власному сайті та в офіційних друкованих виданнях. За умовами п. 5.2.4. договору, датою оплати (здійснення розрахунку) визначається дата, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок постачальника. Згідно із п. 5.5. договору, розрахунковий період за договором становить один місяць з 10.00 години першого дня місяця до 10.00 год. першого дня наступного місяця включно. Як передбачено п. 5.6. договору, оплата за постачання природного газу здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки у наступному місяці, не пізніше ніж за 7 (сім) банківських днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг за спожитий у розрахунковому періоді природний газ, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі рахунка-фактури. У випадку переплати за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача за його письмовою вимогою. У випадку збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку. Споживач за умовами договору, зокрема, зобов`язався оплачувати постачальнику вартість послуг згідно із умовами договору (п. 6.3.2. договору). Згідно із п. 7.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом V Договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що він набирає чинності з дня його підписання та укладається у частині постачання природного газу на термін до 31 грудня 2016 року, а у частині оплати за надані послуги - до їх повного здійснення. Договір розповсюджує свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з « 01» квітня 2016 року, згідно п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України. Договір вважається продовженим до 31 грудня кожного наступного року, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов. Зазначений вище договір підписано уповноваженими представниками як постачальника, так і споживача та скріплено печатками юридичних осіб без застережень та зауважень. На виконання укладеного між сторонами договору на постачання природного газу, постачальником споживачу поставлено природний газ, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти приймання передачі природного газу: від 31.12.2021 року №8903/12, кількість газу - 1009 куб. м., на суму 35 240 грн. 34 коп., від 31.01.2022 року №8903/1, кількість газу 11197 куб. м., на суму 743 469 грн. 60 коп., від 28.02.2022 року №8903/2, кількість газу 5922 куб.м., на суму 228 968 грн.21 коп. Окрім цього, у матеріалах справи наявні копіїї акту приймання передачі природного газу від 31.12.2021 року №8903/12, кількість газу - 1009 куб. м. та акту приймання передачі природного газу від 28.02.2022 року №8903/2, кількість газу 5922 куб.м. які позивачем долучено до матеріалів господарської справи після відкриття провадження у справі та які не мають суттєвих відмінностей від поданих аналогічних актів разом із позовною заявою, окрім наявності на них печатки відповідача. Також у матеріалах справи наявні розрахунки відпускної ціни природного газу, затверджені Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", м. Одеса, за яким відповідачу встановлені наступні ціни за 1000 куб. м. газу: з 01.12.2021 року - 34 926 грн., з 01.01.2022 року - 66 399 грн., з 01.02.2022 року - 38 664 грн. За актом звірки, який підписаний лише з боку постачальника, заборгованість позивача за поставлений природний газ складає 1007678 грн. 15 коп. У зв`язку із несплатою споживача за поставлений постачальником природний газ, 26.04.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", м. Одеса на адресу Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса було направлено претензію, у якій позивач зазначив, що відповідачем у грудні 2021, січні лютому 2022 року оплата за поставлений природний газ здійснена не була, внаслідок чого постачальник просив споживача розрахуватися за поставлений природний газ у розмірі 100768 грн. 15 коп. Вказана претензія разом із актом звірки розрахунків, рахунками на оплату були направлені відповідачу на його юридичну адресу 27.04.2022 року про що свідчать наявні у матеріалах справи опис вкладення до цінного листа, поштова квитанція, список згрупованих поштових відправлень. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження наявних між сторонами спірних правовідносин, матеріали справи не містять, зокрема доказів того, що відповідач здійснив оплату позивачу за поставлений останнім природний газ у грудні 2021 року, січні лютому 2022 року, а також того, що спірний договір постачання природного газу, укладений між сторонами визнано недійсним в цілому, або його частина, розірвано або припинено. Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", м. Одеса коштів у загальній сумі 1 347 000 грн. 32 коп., з яких: 1 007 678 грн. 15 коп. - основної заборгованості, 159 675 грн. 24 коп. - пені, 14 885 грн. 08 коп. - 3% річних, 164 761 грн. 85 коп. - інфляційних втрат. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. Не заперечуючи того, що постачальником споживачу у період грудня 2021 року лютого 2022 року поставлявся природний газ згідно спірного договору постачання, скаржник, за доводами апеляційної скарги, фактично оскаржує правомірність приєднання судом першої інстанції до матеріалів справи актів приймання передачі природного газу за лютий 2022 року та грудень 2021 року, які містять печатки споживача, вважає, що доведення позивачем порушення умов з боку відповідача не підтверджено, а також, що підставою для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року у справі №916/2014/22 є те, що відповідач не був обізнаний про наявність у господарському суді позову про стягнення з нього заборгованості за поставлений природний газ. Перед тим, як переглядати оскаржуване по суті рішення, колегія суддів вважає за необхідне встановити обставини повідомлення судом відповідача щодо наявного між сторонами судового спору та наявності або відсутності порушення його визначених вимогами процесуального закону прав. Так, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що юридичною адресою Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса є: Україна, 65045, Одеська обл., місто Одеса, ПРОСПЕКТ ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ, будинок

5. Позивачем у справі, на юридичну адресу відповідача 17.08.2022 року, про що свідчать наявні у матеріалах справи список згрупованих відправлень, поштова квитанція та опис рекомендованого вкладення, було направлено копію позовної заяви та додатків до неї. 23.08.2022 року ухвала Господарського суду Одеської області від 23.08.2022 року у справі №916/2014/22 про відкриття провадження у справі та призначення у справі підготовчого судового засідання також була направлена відповідачу на його юридичну адресу. Проте, остання була повернута суду у зв`язку із тим, що адресат за вказаною адресою відсутній, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення від 2.08.2022 року. В подальшому, ухвали Господарського суду Одеської області від 08.09.2022 року, від 17.10.2022 року, від 07.11.2022 року, від 29.11.2022 року щодо дати призначення справи також направлялися до відповідача, проте не отримані ним у зв`язку із відсутністю за вказаною адресою. Окрім цього, судом першої інстанції на офіційному сайті Судової влади неодноразово було розміщено оголошення відносно відповідача щодо дати призначення судового засідання Господарським судом Одеської області. Тобто, з урахуванням зазначених вище обставин, судова колегія дійшла висновку, що Господарським судом Одеської області дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення учасників справи про дату та час судового засідання, а саме, вжито всі необхідні заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи у якій останній є відповідачем. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального законодавства України, за змістом пункту 4 частини шостої якої днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Так, у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 року у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 року у справі № 911/3113/20 судом касаційної інстанції висновано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, або яка є офіційною адресою, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України і у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Проте, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою вважати, що право на забезпечення принципу рівності сторін учасників судового процесу під час розгляду даної справи судом першої інстанції відносно відповідача було порушено, оскільки таю підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та які унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Відтак, зважаючи на те, що судом першої інстанції дотримано всіх наявних вимог щодо належного повідомлення відповідача щодо відкриття провадження у даній справі та призначення її до розгляду, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги апелянта про те, останній не міг подати відзив на позовну заяву та виконати вимоги ухвали суду першої інстанції через введення воєнного стану на території України, тобто з причин, що не залежали від нього, оскільки відповідач ані суду першої інстанці, ані суду апеляційної інстанції не надав відповідних доказів, які б вказували на неможливість надання ним суду відповідних процесуальних документів, які б підтверджували таку обставину, як і не доведено наявність об`єктивних обставин, які б перешкоджали його представнику з`явитися до суду та здійснювати захист прав та інтересів юридичної особи відповідача з використанням всіх можливих технічних засобів, як то, приймати, наприклад участь в засіданнях в режимі віджеоконференції. До того ж, останнім також не надано суду апеляційної інстанції належних доказів неможливості дізнатися про наявний спір в суді із застосуванням мережі Інтернет, наприклад, із сайту судової влади, а обов`язок отримувати кореспонденцію за визначеною юридичною адресою навіть в умовах воєнного стану продовжує існувати, оскільки його місце розташування не знаходиться на території, де провадяться бойові дії. Щодо суті позовних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. За загальними положеннями цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України). Як убачається із встановлених обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення договору постачання природного газу від 01.04.2016 року для споживачів, що не є побутовими (промислові споживачі та інші суб`єкти господарювання) № 008903-ПР (2), згідно з п. 2.1. якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Правові засади функціонування ринку природного газу України визначаються Законом України «Про ринок природного газу». Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, розроблені на виконання п. 17 ч.3 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів (п.2 ч.2 ст.13 Закону України Про ринок природного газу). Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема: - наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; - наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; - наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; - наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача. Пунктом 9 розділу ІІ Правил постачання природного газу передбачено, що постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу. В пункті 3 розділу І Правил постачання природного газу встановлено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) серед істотних умов договору постачання природного газу містяться, зокрема, найменування постачальника і споживача та їх EIC-коди як суб`єктів ринку природного газу. Як вбачається з матеріалів господарської справи, з моменту укладення договору на постачання природного газу, тобто з 2016 року до грудня 2021 року сторони належним чином виконували свої господарські зобов`язання щодо постачання природного газу та оплати за нього, що не заперечується ані позивачем, ані відповідачем у справі. Водночас, у період з 31.12.2021 року по 28.02.2022 року відповідач неналежним чином виконував свої господарські зобов`язання в частині оплати за поставлений природний газ постачальником, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 100768 грн. 15 коп. Постачання природного газу постачальником споживачу у спірний період підтверджується актами приймання передачі природного газу від 31.12.2021 року, від 31.01.2022 року, від 28.02.2022 року, сформованими постачальником за особистим ЕІС споживача. При цьому, у вказаних актах вказано ЄІС споживача 56ХР000UO9OZ00N, що свідчить про включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС. EIC-код код енергетичної ідентифікації суб`єкта ринку природного газу та/або точки комерційного обліку, визначений за правилами Європейської мережі операторів газотранспортних систем (ENTSOG) з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, у тому числі для участі у регіональних (міжнародних) газових ринках та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу. Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один EIC-код. EIC-коди, видані уповноваженим органом їх видачі за межами України, місцевим видавничим бюро, є дійсними на території України та приймаються оператором газотранспортної системи. Разом з тим, у зв`язку із несплатою споживача за поставлений постачальником природний газ, 26.04.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", м. Одеса на адресу Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса було направлено претензію, у якій позивач зазначив, що відповідачем у грудні 2021, січні лютому 2022 року оплата за поставлений природний газ здійснена не була, внаслідок чого постачальник просив споживача розрахуватися за поставлений природний газ у розмірі 100768 грн. 15 коп. Вказана претензія разом із актом звірки розрахунків, рахунками на оплату були направлені відповідачу на його юридичну адресу 27.04.2022 року про що свідчать наявні у матеріалах справи опис вкладення до цінного листа, поштова квитанція, список згрупованих поштових відправлень. Відтак, зважаючи на те, що що укладення договору між сторонами в даній справі по своїй суті є правостворюючим правочином, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції та констатує про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за договором про постачання природного газу коштів у розмірі 100768 грн. 15 коп. та про спростування матеріалами справи доводів апелянта про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем щодо постачання природного газу у спірний період, з огляду на що, рішення місцевого господарського суду в цій частині скасування не потребує. Разом з тим, щодо доводів скаржника про прийняття судом першої інстанції додаткових письмових доказів, наданих позивачем до призначення розгляду справи по суті, колегія суддів зазначає наступне. За вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 1, 2, 4, 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України). Так, колегією суддів встановлено, що 06.10.2022 року до місцевого господарського суду позивачем подано заяву про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх.. №21852/21) з прохальної частини якої вбачається, що останній просив суд приєднати до матеріалів господарської справи копії актів приймання передачі природного газу за грудень 2021 року та лютий 2022 року, які фактично протокольною ухвалою суду від 1.10.2022 року були прийняті судом. При цьому, ані мотивувальна, ані прохальна частина вказаної заяви не містили обставин, які унеможливили позивача подати такі документи разом з позовною заявою. Проте, колегія суддів зазначає, що у даному випадку прийняття судом вказаних вище письмових документів, як порушення судом вимог процесуального закону відповідно до норм ст.277 Господарського процесуального кодексу України не може бути підставою для скасування або зміни правомірного по суті рішення, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи, Щодо вирішення судом першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача сум нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Судом першої інстанції правомірно було встановлено, що на виконання умов договору постачання природного газу позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1007678 грн. 15 коп., які станом на момент звернення позивача до суду із відповідним позовом не були оплачені у повному обсязі, чим порушені умови господарського зобов`язання з боку споживача. Судом апеляційної інстанції було перевірено здійснений судом першої інстанції перерахунок пені, який складає 153911 грн. 82 коп. та встановлено, що останній є арифметично вірним, з огляду на що рішення суду першої інстанції в цій частині скасування або зміни не потребує. Що стосується заявлених позивачем до стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ця міра відповідальності нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачена законом і є частиною грошового зобов`язання боржника до моменту його припинення згідно норм матеріального права України. Передбачене законом (ст. 625 Цивільного кодексу України) право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Перерахувавши нарахований позивачем до стягнення з відповідача розмір інфляційних втрат у розмірі 164761 грн. 85 коп. та 3% річних - 14885 грн. 08 коп., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що останній є вірним, з огляду на що, рішення місцевого господарського суду в цій частині також скасування або зміни не потребує. Враховуючи викладене, доводи Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують зазначених висновків господарського суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а, відтак, підстави для скасування чи зміни такого судового рішення у даному випадку відсутні. Отже, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування. Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року у справі №916/2014/22 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Підприємства "ТОМАТЕКС" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року у справі №916/2014/22 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 року у справі №916/2014/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 23 лютого 2023 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош