Постанова 4824 № 2-4419/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Ларіонова Н.М. Єдиний унікальний номер справи № 2-4419/11 Апеляційне провадження № 22- ц/824/2655/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 лютого 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Савченка С.І.,Ігнатченко Н.В. секретар - Олешко Л.Ю. Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоБізнес України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_3 (справа за позовом Публічного акціонерного товариства « Комерційний банк «Експобанк до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоБізнес України» про стягнення заборгованості за кредитним договором). Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, В с т а н о в и в : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як боржники, звернулись до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими ,що не підлягають виконанню. У заяві зазначено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 червня 2012 року було задоволено позов ПАТ «КБ «Експобанк» та стягнуто в солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «АвтоБізнес Україна» на користь ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 284 005,89 грн, та судові витрати в сумі 1700 грн, витрати на інформаційно - технічне забезпечення суду в сумі 120 грн . На підставі даного рішення 21 серпня 2012 року районним судом видано виконавчі листи. У листах зазначено, що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання один рік. Постановою державного виконавця від 27 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження про стягнення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,ТОВ «Автобізнес Украіни» суми 284 005,89 грн. Постановою державного виконавця від 13 травня 2016 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 285 825,89 грн. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «КБ «Експобанк» на правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», який за договором № 50 від 06 березня 2018 року відступив право вимоги . Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача «ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ОСОБА_3 за договором про відступлення прав вимоги від 06 лютого 2020 року № 022020. Як зазначають боржники, 17 червня 2020 року ними виконано зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором в повному обсязі, на підставі чого отримано довідку про відсутність заборгованості від 17 червня 2020 року. На думку заявників, стягнення за виконавчим документом є неприпустимим та порушує права боржника з огляду на те , що зобов`язання припинено виконанням. У стягувача відсутні будь-які вимоги до боржників по кредитному договору, а тому заявники вважають, що видані районним судом виконавчі листи є такими, що не підлягають виконанню. У прохальній частині заяви просили - визнати такими, що не підлягають виконанню: 1) виконавчий лист № 2-4419/11, виданий 21 серпня 2012 року Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ Експобанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 284 005,89 грн, судового збору у розмірі 1700,0 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,0 грн 2) виконавчий лист № 2-4419/11, виданий 21 серпня 2012 року Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ Експобанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 284 005,89 грн, судового збору у розмірі 1700,0 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,0 грн. Зазначена вище заява разом із цивільною справою № 2-4419/11 була передана головуючому судді 11 жовтня 2021 року. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу. У скарзі просять скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення заяви. В апеляційній скарзі зазначають, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, суд не взяв до уваги доводи заявника, що у зв`язку із виплатою боргу, виконавчі листі не підлягають виконанню. Позиція суду про відсутність підстав за наявності яких виконавчий лист може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню не відповідає дійсності, та порушує вимоги ст. 432 ЦПК України, ст. 39 Закону України « Про виконавче провадження», не узгоджується із судовою практикою Верховного Суду . Правом подання відзиву на апеляційну скаргу, сторони не скористались. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони та були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 16 лютого 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Апелянти приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Інші особи, які приймають участь у справі не з`явилися. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін, інших клопотань і заяв не надходило. Підстави вважати причини неявки сторін до суду поважними відсутні . Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, виходив із того, виконання зобов`язання за судовим рішенням в межах виконавчого провадження не є підставою для визнання виконавчого листа таким , що не підлягає виконанню. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками з таких підстав. Частиною 1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Підстави для цього зазначені у частині 2 ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо. Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року винесеній у справі № 2-4671/11. Як видно із матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду м.Києва від 19 червня 2012 року частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк». Стягнуто солідарно, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобізнес Україна» на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» заборгованість за кредитним договором № 258/АК-2007 від 11 грудня 2007 року в сумі 284 005,89 грн, а також вирішено питання судових витрат: стягнуто з відповідачів солідарно судовий збір в сумі 1700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. На підставі вищевказаного рішення ПАТ «КБ «Експобанк», як стягувачу, 21серпня 2012 року видані виконавчі листи № 2-4419/11. Постановою державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ м. Києва від 27 квітня 2016 року було відкрито виконавче провадження ВП 50958487 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4419/11, виданого Подільським районним судом м. Києва 21 серпня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» суми заборгованості. Постановою від 13 травня 2016 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ м. Києва було відкрито виконавче провадження ВП 51061746 з примусового виконання № 2-4419/11, виданого Подільським районним судом м. Києва 21 серпня 2012 року , щодо боржника ОСОБА_1 . Згідно наданих боржниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до заяви документів, дані виконавчі провадження не закінчені, стягувачем за ними є ПАТ «КБ «Експобанк». Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 лютого 2020 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «КБ «Експобанк» на правонаступника - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», який за договором № 50 від 06 березня 2018 року відступив право вимоги . Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року замінено сторону виконавчого провадження - стягувача «ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ОСОБА_3 за договором про відступлення прав вимоги від 06 лютого 2020 року № 022020. Заявники Карасевичі, як на підставу своєї заяви посилаються на те, що ними повністю виконано обов`язок за кредитним договором перед новим кредитором ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою від 17 червня 2020 року . Відповідно до ст.124 ч.5 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Аналіз змісту ст. 432 ЦПК України свідчить про те , що ,що закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом , проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. Обов`язок боржника може припинитися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно - правових зобов`язань містить глава 50 розділу 1 книги п`ятої ЦК України. Згідно частини 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 599-601, 603-606 ЦК України). Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення ( прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує права третіх осіб щодо майна кредитора. Отже враховуючи імперативні приписи ст. 129-1 Конституції України , ст. 18 ЦПК України щодо обов`язковості виконання судового рішення ,що набрало законної сили, положення ст. 432 ЦПК України визначає можливість визнати виконавчий документ таким ,що не підлягає виконанню ,лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав , тобто є процедурною нормою ,що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення . Стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав ,які надають виконавцю право закінчити виконавче провадження. До таких випадків належать - визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення, затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення, скасування або визнання нечинним рішення на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким ,що не підлягає виконанню, фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. Чинне законодавство не забороняє сторонам досягти домовленості щодо припинення зобов`язання після прийняття судового рішення та відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання . Слід зауважити, що матеріали справи не містять доказів , що в період часу із 21 серпня 2012 року ( день видачі виконавчих документів ) по 27 квітня2016 року , 13 травня 2016 року ( ден відкриття виконавчого провадження ) та по 17 червня 2020 року ( день виплати боргу) боржникам направлялись вимоги щодо добровільної сплати боргу, враховуючи, що фактично строк пред`явлення виконавчих документів до виконання взагалі сплив 03 липня 2013 року, як зазначено у виконавчому документі ( т.1 а.с. 136) . Крім того , виконавчий лист містить відмітку від 19 грудня 2013 року про повернення виконавчого документу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України « Про виконавче провадження « ( в редакції закону станом на день повернення - Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Разом з тим, на підтвердження повного виконання в позасудовому порядку ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором перед ОСОБА_3 надана довідка про відсутність заборгованості і відсутність претензій до боржників , а отже зобов`язання перед стягувачем в розумінні діючого законодавства є виконаними (припиненими). Посилання суду на ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо права стягувача на подання заяви про повернення виконавчого документа, стосується лише права стягувача . При цьому, суд не врахував практики європейського сприйняття права, коли законність не може домінувати над справедливістю. Враховуючи, що в даному випадку існує виконання зобов`язання, і відсутність будь-яких претензій з боку нового кредитора до боржників, і ст.432 ЦПК України не містить обмежень щодо визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню (під час відкриття виконавчого провадження або до його відкриття), а є лише процедурною нормою, тому заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є цілком обґрунтованою і підлягає задоволенню. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню,з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви. Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, суд,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити. Визнати такими, що не підлягають виконанню: 1) виконавчий лист № 2-4419/11, виданий 21 серпня 2012 року Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ Експобанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 284 005,89 грн, судового збору у розмірі 1700,0 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,0 грн. 2) виконавчий лист № 2-4419/11, виданий 21 серпня 2012 року Подільським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ Експобанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 284 005,89 грн, судового збору у розмірі 1700,0 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,0 грн. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 21 лютого 2023 року. Головуючий: Судді: