Постанова Львівський апеляційний суд № 755/14905/13-ц

Справа № 755/14905/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О. Провадження № 22-ц/811/3104/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. за участю секретаря: Назар Х.Б. з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 , про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 755/14905/2013, виданий 08.11.2013 Дніпровським районним судом м. Києва у цивільній справі № 755/14905/13-ц за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.02.2013 у справі № 49/13 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 323 027, 32 грн та стягнення третейського збору в сумі 3 630,27 грн, щодо боржника ОСОБА_1 . Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11.10.2023у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що основне зобов`язання, яке виникло на підставі Договору кредиту № 602/25-022, припинилося на підставі закону, оскільки ОСОБА_3 , як кредитор звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», а відтак і припинилося зобов`язання за договором поруки (в силу закону (ч.1 ст. 559 ЦК України)), на підставі якого рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі №49/13 від 20.02.2013 було стягнуто заборгованість. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю, якщо обов`язок боржника відсутній повністю у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст. 432 ЦПК України). Отже, виконавчий лист №755/14905/2013 виданий 08 листопада 2013 року Дніпровським районним судом міста Києва у цивільній справі №755/14905/13-ц за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.02.2013 року у справі №49/13 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на користь AT «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 323 027,32 грн та стягнення третейського збору в сумі 3630,27 грн повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню судом, який його видав, оскільки обов`язок ОСОБА_1 , як боржника, відсутній повністю у зв`язку з його припиненням в силу закону та дій кредитора (іпотекодержателя), які зумовили такі юридичні наслідки. Просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №755/14905/2013 від 08.11.2013 щодо боржника ОСОБА_1 . У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає, з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 08.07.2013 у справі № 755/14905/13 задоволено заяву ПАТ «Укрсоцбанк» та видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.02.2013 у справі № 49/13 про стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 323 027,32 грн, та стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» третейського збору в сумі 3630,27 грн. Постановою Галицького ВДВС Львівського МУЮ від 01.03.2016 відкрито виконавче провадження № 50344155 з виконання виконавчого листа № 755/14905/2013, виданого 08.11.2023 Дніпровським районним судом м. Києва, щодо боржника ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених ст.432 ЦПК України підстав для задоволення заяви ОСОБА_6 , виходячи з такого. За положеннями ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Як вказано у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 61-1592св17, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав. У постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 824/2/22 вказано, що законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпними, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права. У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа (постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21). Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 755/14905/2013 від 08.11.2023 таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилався на те, що його обов`язок, як боржника відсутній, оскільки ОСОБА_3 як кредитор, який отримав право вимоги до боржників від ТзОВ «ФК «Прайм Альянс», звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Разом з тим, як правильно врахував суд першої інстанції, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст.514 ЦК України, оскільки для зобов`язання які виникли на підставі кредитного договору, характерними є спеціальний суб`єкт, а саме: кредитор банк або інша фінансова установа. (позиція Верховного Суду від 10.11.2020 у справі 638/22396/14-ц). Крім цього, як встановлено, стягувачем у відкритому виконавчому провадженні № 50344155 з виконання виконавчого листа № 755/14905/2013 від 08.11.2023, яке перебуває в провадженні Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУЮ, є ПАТ «Укрсоцбанк». Враховуючи те, що виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.02.2013 у справі № 49/13 видано судом у відповідності до вимог ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 14.03.2024 Головуючий Судді