Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/31/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №320/31/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року, прийнятого у порядку письмового провадження. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність та відмову відповідача, яка полягає у незарахуванні йому до пільговому стажу роботи за Списком №1 періоду роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» вальцювальником гумових сумішей у підготовчому цеху з 01.01.2004 по 03.06.2007 (3 роки 5 місяців 22 дні), та в незарахуванні йому відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожен повний рік стажу роботи в 2004, 2005, 2006 роках (враховано в одинарному розмірі) за Списком №1, до страхового стажу додатково по 1-му року, не в збільшенні його на 3 повних роки: додатковий стаж за Списком №1 з 22 років до 25 років, загальний стаж з 62 р.1 міс. (745 міс.) до 65 р. 1 міс. (781 міс.) понаднормовий стаж з 37 років до 40 років; зобов`язати відповідача зарахувати йому до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» вальцювальником гумових сумішей у підготовчому цеху з 01.01.2004 по 03.06.2007 (3 роки 5 місяців 22 дні), та відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожен повний рік пільгового стажу роботи за Списком №1 в 2004, 2005, 2006 роках (враховано в одинарному розмірі) до страхового стажу додатково зарахувати по 1-му року та збільшити його на 3 (три) повних роки: додатковий стаж за Списком №1 з 22 років до 25 років, загальний стаж з 62 р.1 міс. (745 міс.) до 65 р. 1 міс. (781 міс.) понаднормовий стаж з 37 років до 40 років та з урахуванням цього стажу здійснити перерахунок і виплату основної пенсії за віком та доплатити пенсії за понаднормовий стаж (з урахуванням виплаченої), починаючи з 01.07.2021. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2022 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач наголошує, що суть позову полягає в тому, що в жовтні місяці 2017 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, яким були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, в тому числі до абз. 10 ч. 3 ст. 24, який з 1 жовтня 2017 застосовується в такі редакції : За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі )на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Однак при проведенні перерахунку та призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (який масово проводився з 1 жовтня 2017 всім непрацюючим пенсіонерам без написання і подання заяв до ГУ ПФУ та на підставі документів , які містяться в пенсійні справі та в Єдиному реєстрі застрахованих осіб) спеціалісти ГУ ПФУ проявили бездіяльність та порахували і обчислили страховий стаж ОСОБА_1 за Списком №1 в подвійному розмірі тільки за період з 02.07.1981 по 31.12. 2003 (22 роки), проте страховий стаж роботи по Списку №1 на підприємстві ЗАТ «Росава» (код ЄДРПОУ 30253385) вальцювальником гумових сумішей у підготовчому цеху з 01.01.2004 по 03.06.2007 (3 роки 5 міс. 22 дні) до стажу роботи за Списком №1 протиправно не зарахували та в супереч абз. 10 ч. 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017) порахували цей період на звичайних умовах і в одинарному розмірі . На думку позивача, внаслідок таких неправомірних дій його стаж за Списком №1 замість 25 повних роки дорівнює 22 роки, а загальний страховий стаж замість 65 років 1 місяць 21 день за даними пенсійного органу становить 62 роки 1 місяць 21 день, що значно зменшує розмір основної пенсії та доплати до пенсії за понаднормовий стаж. 06.02.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить таку залишити без задоволення, а спірне рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач звертає увагу, що на час набрання чинності змінами до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач не працював. Також, відповідач наголошує на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, про що також було заявлено ним і в суді першої інстанції. 09.02.2023 та 13.02.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання, в якому він повідомляє, що не отримував відзив на апеляційну скаргу та звертає увагу, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні помилково зазначив, що він отримує пенсію, за вислугу років. Крім того, позивач надав додаткові докази. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Київській області з 01.01.2001. Пенсія за віком, робота по списку №1 була призначена за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивач на даний час (після відповідних перерахунків) отримує пенсію за віком, робота по списку №1, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стаж за списком №1 пораховано позивачу за період з 02.07.1981 по 31.12.2003. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати на підприємстві ЗАТ «СП «Росава» (з 20.02.2004 перетворено у ЗАТ «Росава») на роботах за Списком №1 вальцювальником гумових сумішей у підготовчому цеху та звільнився з роботи у зв`язку з виходом на пенсію 03.06.2007. Як не заперечується учасниками справи, пенсійним органом пораховано та обчислено позивачу пенсію за період з 02.07.1981 по 31.12.2003 у подвійному розмірі, а період роботи з 01.01.2004 по 03.06.2007 зараховано таку в одинарному розмірі. 18.09.2021 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи на підприємстві ЗАТ "Росава" вальцювальником гумових сумішей у підготовчому цеху з 01.01.2004 по 03.06.2007 та збільшити його на 3 (три) повних роки: додатковий стаж за Списком №1 з 22 років до 25 років, загальний стаж з 62 р.1 міс. (745 міс.) до 65 р. 1 міс. (781 міс.) понаднормовий стаж з 37 років до 40 років та з урахуванням цього стажу здійснити перерахунок і виплату основної пенсії за віком та доплатити пенсії за понаднормовий стаж (з урахуванням виплаченої), починаючи з 01.10.2017. Листом від 23.10.2021 №11555-18412/О-02/8-1000/21 ГУ ПФУ у Київській області повідомило позивача, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній до 16.09.2008) за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності цим Законом, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу зараховується по одному року. З 16.09.2008 до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» внесено зміни: за кожний повний рік на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 до страхового стажу додатково враховується 1 рік такої роботи. За інформацією відділу перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління згідно записів трудової книжки позивач не працює з 03.06.2007. Страховий стаж становить 62 роки 1 місяць 21 день (стаж враховано по 22.06.2007) з них 22 роки по Списку №1. Коефіцієнт стажу склав 0,62083. Страховий стаж по списку №1 пораховано за період з 02.07.1981 по 31.12.2003. Заробітну плату визначено за період з 01.11.1989 по 31.10.1994 та з 01.07.2000 по 28.02.2006. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосована в розмірі 5 426,60. Індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становив 1,91105. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 10370,50 грн. (5 426,60 х 1,91105 = 10 370,50). Розмір пенсії за віком становить 7 181,24 грн., де: - 6 438,32 грн. - розмір пенсії за віком (10 370,50 х 0,62083), - 685,98 грн. - доплата за понаднормовий стаж (за 37 років), - 56,94 грн. - додаткова пенсія особам, віднесеним до 4 категорії ЧАЕС. Оскільки на час набрання чинності змін до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач не працював, підстав для врахування до страхового стажу за Списком №1 періоду роботи 01.01.2004 по 03.06.2007 немає. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовується з 01.10.2017 і тільки в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Щодо тези відповідача про пропуск строку звернення з даним позовом до суду, колегія суддів зазначає наступне. На виконання ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Отже, на момент подання позову чинним законодавством право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів обмежено конкретно визначеним строком. Зокрема, це зумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Вказані строки обмежують час, протягом якого конкретні правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознак стабільності. За приписами ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи, що початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, то суд при визначенні початку такого строку повинен з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Крім того, поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення певних дій. Колегія суддів звернула увагу, що відповідач в суді першої інстанції також звертав увагу на те, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з даним позовом. У відповіді на відзив на позовну заяву позивач щодо даного питання зазначив, що зважає на приписи ст. 122 КАС України та просить їх задовольнити з 01.07.2021. Крім того, зауважив, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 №240/12017/19 є безпідставним. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просить: визнати протиправною бездіяльність та відмову відповідача, яка полягає у незарахуванні йому до пільговому стажу роботи за Списком №1 періоду роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» вальцювальником гумових сумішей у підготовчому цеху з 01.01.2004 по 03.06.2007 (3 роки 5 місяців 22 дні), та в незарахуванні йому відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожен повний рік стажу роботи в 2004, 2005, 2006 роках (враховано в одинарному розмірі) за Списком №1, до страхового стажу додатково по 1-му року, не в збільшенні його на 3 повних роки: додатковий стаж за Списком №1 з 22 років до 25 років, загальний стаж з 62 р.1 міс. (745 міс.) до 65 р. 1 міс. (781 міс.) понаднормовий стаж з 37 років до 40 років; зобов`язати відповідача зарахувати йому до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» вальцювальником гумових сумішей у підготовчому цеху з 01.01.2004 по 03.06.2007 (3 роки 5 місяців 22 дні), та відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожен повний рік пільгового стажу роботи за Списком №1 в 2004, 2005, 2006 роках (враховано в одинарному розмірі) до страхового стажу додатково зарахувати по 1-му року та збільшити його на 3 (три) повних роки: додатковий стаж за Списком №1 з 22 років до 25 років, загальний стаж з 62 р.1 міс. (745 міс.) до 65 р. 1 міс. (781 міс.) понаднормовий стаж з 37 років до 40 років та з урахуванням цього стажу здійснити перерахунок і виплату основної пенсії за віком та доплатити пенсії за понаднормовий стаж (з урахуванням виплаченої), починаючи з 01.07.2021. Дійсно, як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень 24.07.2017 Рокитнянський районний суд Київської області відкрив провадження у справі №375/999/17 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в Київській області, в якому останній просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов`язати здійснити виплати пільгової пенсії в 2001-2003 у розмірі 85% від заробітку з виплатою компенсації; поновити індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,55343 з 01.01.2004; зарахувати до пільгового стажу 7 місяців 15 днів (з 21.10.1999 по 05.06.2000) та 3 роки 5 місяців 3 дні (з 01.01.2004 по 03.06.2007); зарахувати до пільгового стажу перебування на інвалідності з 16.03.2009 по 01.01.2011; відновити доплати до пенсії за понад нормований стаж та відновити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю. 29.01.2018 Рокитнянський районний суд Київської області прийняв рішення у справі №375/999/17, яким позов задовольнити частково: визнав неправомірною відмову Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в Київській області у відновленні ОСОБА_1 коефіцієнта заробітної плати 2,55343 з урахуванням якого обчислювалася його пенсія та який був змінений УПФУ у 2006 році з 2,55343 на 1,60520 та з 1,60520 та 1,91105 у 2008 році; зобов`язав Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного Фонду України в Київській області в межах строку позовної давності поновити ОСОБА_1 індивідуальний коефіцієнт його заробітної плати 2,55343 при обчисленні пенсії, який був обчислений управлінням Пенсійного Фонду України у Рокитнянському районі розрахунком заробітної плати №2 від 01.01.2004 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії за вказаний період, виходячи з коефіцієнта 2,55343 з 20 січня 2017 року; відмовлено в задоволенні інших позовних вимог. У вказаному рішенні Рокитнянський районний суд Київської області прийшов до наступного висновку: «…Щодо зарахування позивачу до пільгового стажу період роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за списком №1 з 01.01.2004 по 03.06.2007 тривалістю 3 роки 5 місяців 3 дні підстав немає, так як з 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, яким скасована дія законодавства в частині зарахування пільгового стажу і тільки Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-VI, який набув чинності 16.09.2008, відновлена дія статті про додаткове зарахування праці за списком №1 до страхового стажу по 1 року. Так як позивач на час відновлення вказаної статті вже не працював, підстав для зарахування йому пільгового стажу немає…». 29.05.2018 Київський апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі №375/999/17, якою апеляційні скарги Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області та ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання неправомірними відмов та зобов`язання вчинити дії - задовольнив частково. Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року - скасував. Прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково: визнав неправомірною відмову Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 41249051) у відновленні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплати доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від стажу, який перевищує 20 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85% заробітку; визнав неправомірною відмову Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 41249051) у відновленні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплати відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю; зобов`язав Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 41249051) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від стажу, який перевищує 20 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85% заробітку, з урахуванням проведених виплат, з 01 червня 2017 року; зобов`язав Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 41249051) відновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначеної відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 20 січня 2017 року, з урахуванням проведених виплат. у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Колегія суддів обізнана, що у постанові Київського апеляційного адміністративного суду у справі №375/999/17 суд апеляційної інстанції вказав наступне: «…Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнення, просить скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог та винести у цій частині наступне рішення: …2.4 Визнати неправомірними дії та відмову Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу, період його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язати Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу, період його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 1 жовтня 2017 року.». …Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог про визнання неправомірною відмови Відповідача щодо зарахування Позивачу до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу періоди роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року (7 місяців 15 днів) та з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) та зобов`язання Відповідача зарахувати Позивачу до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу періоди його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року (7 місяців 15 днів) та з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні); а також вирішуючи питання про обґрунтованість вимог апеляційної скарги про визнання неправомірними дії та відмови Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу, період його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу, період його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 1 жовтня 2017 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке… …Тобто, станом на 03.06.2007 року (день звільнення Позивача з роботи) законодавством не було передбачено додаткового зарахування до страхового стажу кожного повного року стажу роботи за Списком №1, про що вірно зазначив суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині зарахування додаткового стажу за період роботи на ЗАТ «Росава» з 01.01.2004 року по 03.05.2007 року. Період роботи Позивача з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року Відповідачем зараховано до додаткового стажу самостійно, що встановлено судом першої інстанції та не заперечується територіальним органом Пенсійного фонду України. Крім іншого, судова колегія вважає необґрунтованими вимоги апеляційної скарги Позивача про зобов`язання Білоцерківського ОУПФ зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу, період його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 1 жовтня 2017 року, оскільки в силу ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Крім того, матеріали справи не містять доказів відмови Позивачу у зарахуванні Відповідачем до страхового стажу останнього періоду роботи на ЗАТ «Росава» з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року за правилами абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції, яка застосовується з 01.10.2017 року…». 03.07.2018 Верховний Суд у справі №375/999/17 ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірними відмов та зобов`язання вчинити дії. 06.07.2018 Верховний Суд у справі №375/999/17 ухвалою відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018р. у справі за його позовом до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірними відмов та зобов`язання вчинити дії. Дійсно, як вбачається з вказаного, позивач вже влітку 2018 році під час розгляду справи №375/999/17 зазначав, що період його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» можливо зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1. А суд апеляційної інстанції у вказаній постанові безпосередньо вказав, що дані позовні вимоги не можуть бути ним розглянуті, оскільки не були предметом розгляду Рокитнянського районного суду Київської області у справі №375/999/17. Втім, у даній справі позовні вимоги сформульовані позивачем після отримання негативної відповіді пенсійного органу (лист від 23.10.2021) на своє звернення (заява від 18.09.2021). Крім того, позивач вважає за можливе поновлення своїх прав з 01.07.2021, що узгоджується з приписами ст. 122 КАС України. Відтак, звертаючись до Київського окружного адміністративного суду з даним позовом в грудні 2021 році, позивач не пропустив встановлений законом шестимісячний строк на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів. Крім того, Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку. Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. За приписами ст. 1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно ст. 12 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. На виконання п. «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Як було встановлено вище, позивач з 01.01.2001 отримує пенсію за віком, робота по списку №1, яка була призначена за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також. Учасниками справи не заперечується, що позивач продовжував працювати, зокрема і з 01.01.2004 по 03.06.2007 на ЗАТ «Росава». 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону №1058-IV страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Пункт 2 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV встановлює, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Учасниками справи не заперечується, що на даний час, позивач отримує пенсію за приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. На виконання ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфіковано обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Згідно ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Отже, пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Положеннями Закону №1058-IV визначено, що до страхового стажу для призначення пенсій за віком після 1 січня 2004 року зараховуються лише ті періоди роботи, протягом яких були сплачені до Пенсійного фонду України щомісячні страхові внески. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі. При цьому будь-які пільги по обчисленню страхового стажу даній категорії працівників, Законом не передбачені. Таким чином, стаж роботи позивача у ЗАТ «Росава» з 01.01.2004 має розраховуватися у подвійному розмірі лише для визначення права на пенсію, тоді як страховий стаж обчислюється в одинарному розмірі. Як підтверджено матеріалами справи, період роботи позивача з 02.07.1981 по 31.12.2003 розраховано у подвійному розмірі відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, а період роботи з 01.01.2004 по 03.06.2007 пораховано у одинарному розмірі відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV (у редакції з 01.10.2017) може бути застосована тільки в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Колегія суддів звернула увагу, що суд першої інстанції помилково вказав, що позивач отримує пенсію за вислугу років, втім, на думку колегії суддів, вказана помилка не впливає на вірність висновку, що пенсійним органом правомірно пораховано страховий стаж за період роботи з 01.01.2004 по 03.06.2007 у одинарному розмірі, а отже, у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправної бездіяльності та відмови пенсійного органу у зарахуванні позивачу до страхового стажу додаткового по 1 року за період роботи з 01.01.2004 по 03.06.2007 та зобов`язання зарахувати до страхового стажу додаткового по 1 року за період роботи з 01.01.2004 по 03.06.2007 слід відмовити. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вимоги наведених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, дотримався норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності спірних дій пенсійного органу та висновків суду першої інстанції та ґрунтуються на невірному трактуванні вказаних норм права позивачем. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як наслідок, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 308 , 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан