Постанова Сумський апеляційний суд № 592/5684/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2023 року м.Суми Справа №592/5684/22 Номер провадження 22-ц/816/175/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І., сторони справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2022 року в складі судді Котенко О.А., постановлену в м. Суми, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду із позовом у серпні 2022 року позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» № 168-К від 01.08.2022 року відповідно до якого ОСОБА_1 , начальника електропідстанції відділу головного енергетика, звільненого з підприємства 01 серпня 2022 року за власним бажанням ст. 38 КЗпП України. Просив змінити формулювання причини звільнення та визнати його звільненим з 01.08.2022 року за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України з причини порушення підприємством законодавства про працю, а саме, систематичного порушення строків виплати заробітної плати. Стягнути на його користь з підприємства нараховану але невиплачену заробітну плату в сумі 44737 грн. 02 коп. та вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 49 524 грн. 45 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми належних до сплати податків та зборів. Позов мотивує тим, що з 01.06.2000 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. 14.07.2022 року він звернувся до відповідача із заявою про звільнення його за частиною 3 ст. 38 КЗпП України. 01.08.2022 року його було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України. Крім того, зазначає, що відповідач систематично не виплачував йому заробітну плату і звільнивши його, не провів своєчасного та повного розрахунку. Заборгованість перед ним відповідача по заробітній платі, яка не охоплена примусовим стягненням становить 44737 грн. 02 коп. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2022 року позов задоволено частково. Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 . Вважати ОСОБА_1 , начальника електропідстанції відділу головного енергетика, звільненим з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» 01 серпня 2022 року за власним бажанням відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України з причини порушення підприємством законодавства про працю, а саме, систематичного порушення строків виплати заробітної плати. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь ОСОБА_1 нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 44737грн.02коп. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 49524 грн. 45 коп. з наступним утриманням податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь ОСОБА_1 992грн.40коп. в відшкодування судового збору. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що порушення відповідачем законодавства про оплату праці носять триваючий характер і мали місце не лише з лютого 2022 року, а і протягом 2021 року. Таким чином, відповідач порушив вимоги трудового законодавства з огляду на що, у позивача були підстави для написання заяви про звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Отже, роботодавець повинен був звільнити позивача на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, однак відповідачем самостійно було змінено підставу розірвання трудового договору та не вирішено питання щодо можливості його звільнення згідно з поданою позивачем заявою на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, тому вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача за №168-К від 01.08.2022 року не підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для зміни формулювання підстав для звільнення позивача за власним бажанням із ст. 38 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Також, в зв`язку з невиплатою позивачеві заробітної плати та порушення законодавства про працю з боку відповідача, суд вважав необхідне стягнути з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 44737,02 грн. та вихідну допомогу. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне встановлення судом фактичних обставин справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати оскаржуване рішення в частині зміни формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 та стягнення на його користь вихідної допомоги та ухвалити в цій частині нове, про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що з 15 березня 2022 року набув чинності Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», норми якого є спеціальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Зазначає, що від початку запровадження воєнного стану в Україні ним було прийнято рішення припинити роботу підприємства через неможливість забезпечення безпеки підприємства в зв`язку з чим 24.02.2022 року було прийнято наказ про початок простою, а 24.03.2022 року наказ «Про організацію трудових відносин в ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» в умовах воєнного стану». Частина працівників підприємства виїхала за кордон, а частина проходить службу в силах оборони. Внаслідок влучання авіабомби 03.03.2022 року в електропідстанцію підприємства було пошкоджено трансформатор, знеструмлено обладнання підприємства, що неможливо терміново відновити. Ринки збуту суттєво звузились, а деякі було втрачено. Фінансовий стан підприємства не дозволяє повністю відновити обладнання та виробництво власними коштами. Крім того, збройна агресія проти України є форс мажорною обставиною. Таким чином, судом при розгляді справи не було застосовано спеціальну норму, а саме ч. 3 ст. 10 Закону № 2136, яка звільняє роботодавця від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо він доведе, що це порушення сталося внаслідок бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Рішення суду в частині стягнення з відповідача нарахованої але не виплаченої заробітної плати в сумі 44737 грн. 02 коп. та відмови в скасуванні наказу про звільнення позивача №168-К від 01.08.2022 рокусторонами не оскаржується, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в неоскаржуваній частині апеляційним судом не переглядається. Сторони до суду не прибули, проте належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, з 01.06.2000 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб». Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.05.2022 року № 592/1273/22 стягнуто з ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь ОСОБА_1 суму нарахованої але невиплаченої заробітної плати, станом на кінець лютого 2022 року в розмірі 82324 грн. 33 коп. Наказом ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» від 24 лютого 2022 року № 24/ц на підприємстві з 24.02.2022 року встановлено простой до стабілізації ситуації в м. Суми та відповідних рішень органів державної влади або відповідного наказу по підприємству. Наказом ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» від 24 березня 2022 року № 25/4 «Про організацію трудових відносин в ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» в умовах воєнного стану призупинено дію трудових договорів з 24.03.2022 року без припинення трудових правовідносин з певними категоріями працівників та встановлено режим робочого часу. Актом обстеження нерухомого майна, пошкодженого (знищеного) внаслідок війни (збройної агресії) Російської Федерації проти України від 28.04.2022 року зафіксовано пошкодження нерухомого майна підприємства. Постановою старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми від 23.06.2022 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.05.2022 року по справі № 592/1273/22 про стягнення боргу в сумі 82324,33 грн. Відповідно до довідки виданої ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» від 28.09.2022 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 складає 127061 грн. 32 коп. без з врахуванням ПДФО та військового збору. 14.07.2022 року позивач звернувся до керівництва підприємства з заявою, у якій просив звільнити його з 01 серпня 2022 року за власним бажанням відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України з причини порушення підприємством законодавства про працю та умов колективного договору, а саме, систематичного порушення строків виплати заробітної плати. 01.08.2022 року було видано наказ №168-К, відповідно до якого, ОСОБА_1 , начальника електропідстанції відділу головного енергетика, звільнено з ДП 01 серпня 2022 року за власним бажанням ст.38 КЗпП України, підстава - заява ОСОБА_1 . Відповідно до положень ч. 1,2,6,7 ст. 43 Конституції України та ст. 2 КЗпП України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Встановивши гарантії реалізації права на працю, законодавець встановив чіткі механізми їх реалізації та захисту, зокрема шляхом врегулювання процедури прийому на роботі, обов`язковості, періодичності та своєчасності виплати заробітної плати, встановлення виключних підстав для звільнення та відповідальності як працівника так і роботодавця за порушення трудового законодавства. Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП, він може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Аналогічна правова позиція висловлено Верховним Судом в постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18. Згідно з частиною 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Звільняючи позивача, відповідач зазначив причину звільнення - за власним бажанням ст. 38 КЗпП України, при цьому не зазначивши конкретну частину вказаної статті, яка містить дві різні причини звільнення, що не відповідає чинному законодавству, а тому колегія суддів за врахуванням обставин того, що позивач не просив звільняти його за ч. 1 ст. 38 КЗпП України погоджується з висновками суду першої інстанції відносно наявності підстав для зміни формулювання причини звільнення позивача. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується та визнаються обставин порушення ним законодавства про працю, що також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вказаних обставин. Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога- у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Доводи відповідача, що викладені ним в апеляційній скарзі відносно того, що систематичне порушення строків виплати заробітної плати сталося не з його вини, внаслідок скрутного матеріального становища підприємства зумовленого військовими діям на території України через збройну агресію Російської Федерації, а нормами ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, звільнення роботодавця від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо він доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що виплата вихідної допомоги при звільненні внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору є встановленою законодавцем гарантією працівника, а не відповідальністю підприємства за порушення трудового законодавства, тому, виплата компенсації при звільненні працівника, що передбачена ст. 44 КЗпП України не залежить від наявності вини роботодавця в порушенні вимог законодавства про працю, а чітко визначена матеріальним законом як соціальна гарантія працівника у разі звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП. Питання відповідальності за порушення законодавства про працю врегульовано ст. 265 КЗпП і застосовуються до посадових осіб або юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, і несуть відповідальність у вигляді штрафу у випадках, викладених в частині 2 даної статті цього Кодексу. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи, що ухвалою Сумського апеляційного суду від 04.01.2023 року відповідачу відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом судового рішення, а також те, що колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1488 грн. 60 коп. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2022 року в оскарженій частині залишити без змін. Стягнути Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 1488 грн. 60 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 21 лютого 2023 року Головуючий - С. С. Ткачук Судді: О. Ю. Кононенко О. І. Собина