Постанова Вінницький апеляційний суд № 149/2877/22

Справа № 149/2877/22 Провадження № 22-ц/801/274/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаревич М. Г. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2023 рокуСправа № 149/2877/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач), суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , представник відповідача адвокат Гринишин Євгеній Васильович, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гринишина Євгенія Васильовича на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17 листопада 2022 року під головування судді Войнаревича М.Г., дата складення повного тексту невідома, встановив: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування. В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем. Позивач зазначає, що спільне життя із відповідачем у них не склалось, тому на даний час вони проживають окремо, проте останній матеріальної допомоги на її утримання не надає, а тому просить стягнути з нього на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи від дня подання позовної заяви до досягнення дитиною трьох років. Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17 листопада 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 26 жовтня 2022 року до досягнення дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області мотивовано тим, що відповідач є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає разом із позивачем (матір`ю), та є особою з інвалідністю з дитинства, яка потребує матеріальної допомоги, ОСОБА_2 є особою працездатного віку має обов`язок щодо утримання дружини. Провадження в суді апеляційної інстанції. Не погоджуючись з таким рішенням представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Гринишин Є.В. подав апеляційну скаргу в якій вказує, що на його думку викладені у оскаржуваному рішення обставини суперечать матеріалам справи та не підтверджені належними та допустимим доказами. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не має можливості утримувати дружину з якою проживає дитина до досягнення нею трирічного віку, оскільки останній є інвалідом ІІІ групи з 04 жовтня 2022 року через поранення, що було отримано під час бойових дій. Станом на даний час він проходить складну реабілітацію через поранення, яка потребує великої кількості дороговартісних ліків. Дохід ОСОБА_2 складається виключно із його пенсії по інвалідності в розмірі 9 684,53 грн. з даної суми також стягуються аліменти на утримання дитини в розмірі частини всіх доходів на підставі судового наказу виданого 11 жовтня 2022 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області. Крім того зазначає, що на утриманні відповідача перебувають тітка з сином. Також він сплачує споживчий кредит, отриманий ним у 2022 році в щомісячному розмірі 2 500,00 гривень. 04 січня 2023 року позивач подала відзив на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гринишина Є.В. та просила у її задоволенні відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що шлюб відповідач укладав вже після отримання поранення. Лікування та реабілітацію відповідач проходив під час спільного проживання з нею та жодних витрат він не поніс, оскільки всі витрати погашались за рахунок коштів державного бюджету. На її думку твердження відповідача про те, що на його утриманні перебувають втурішньопереміщенні з міста Ізюм тітка з сином не підтверджено доказами, а тому даний факт не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Що стосується витрат відповідача на лікування, то відповідно до ч.3 ст.49 Конституції України у державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно. Крім того, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено витрати на лікування у зв`язку із пораненням. Позиція суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (копія на а.с. 2), а також свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (копія на а.с. 3) сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю (копії а.с. 5, 8). Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 виданого УПСЗН Хмільницької міської ради підтверджено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю з дитинства (копія на а.с. 9). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України). Тлумачення як статті 7 СК України загалом, так і частини 9 статті 7 СК, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. З урахуванням вимог справедливості та розумності будь-який суб`єкт приватного права безумовно спрямовує на споживання лише такі доходи, які становлять безумовний приріст його майна (заробітна плата, гонорари, плата за надання послуг, доходи від процентів по депозитам, орендна плата тощо). Відповідно до статті 84 СК України дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Відповідно до частини 2 статті 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу. Тлумачення частини 2 статті 84, частини 2 статті 91 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини, яка не досягла трьох років; походження дитини від жінки, чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (кровне споріднення) або наявність між ними іншого юридичного значущого зв`язку (усиновлення); можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Звертаючись до суду з вимогами про стягнення аліментів на утримання дружини, до досягнення дитиною трьох років позивач зазначила, що відповідач матеріальної допомоги на її утримання не надає, їхня спільна донька ОСОБА_2 проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Крім того, донька є інвалідом з дитинства та потребує значних витрат на лікування. Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання позивача до досягнення дитиною трьох років, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також врахувавши обставини справи, правильно виходив із того, що відповідач є особою працездатного віку, має обов`язок щодо утримання дружини. Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача про те, що він не має можливості сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, оскільки є інвалідом ІІІ групи, яку отримав через поранення під час бойових дій та проходить складну реабілітацію, яка потребує велику кількість дороговартісних ліків з наступних підстав. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів від 17 серпня 1998 року №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» встановлюються додаткові пільги та гарантії військовослужбовцям, що отримали поранення під час бойових дій. При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 49 Конституції України «у державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно» (справа про безоплатну медичну допомогу) від 29 травня 2002 року № 10-рп/2002 встановлено, що у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги. Крім того, відповідачем належними та допустимим доказами у розумінні ст. ст. 76-78 ЦПК України фактично не доведено витрат на лікування, так як жодних чеків, квитанцій, які б підтверджували саме ці витрати, а не лише сам факт лікування, до матеріалів справи не додано. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів в частині про перебування на його утриманні інших осіб. Кредитні зобов`язання відповідача перед АТ «Перший Український міжнародний банк» у щомісячному розмірі 2 500 грн. з урахуванням його пенсії по інвалідності в розмірі 9 694,53 грн. на місяць, також не свідчать про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу позивачу, яка знаходиться у більш уразливому стані, оскільки доглядає за донькою ОСОБА_2 , яка є інвалідом з дитинства. Посилання відповідача на те, що з вказаної суми (9 694,53 грн.) пенсії по інвалідності стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини всіх доходів, а тому він не має можливості сплачувати аліменти за позовом позивача на увагу не заслуговують з огляду на наступне. Відповідно до частини 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Визначений судом загальний розмір всіх доходів відповідача (1/4+1/6) становить 50 відсотків та не перевищує граничний розмір відрахувань, який визначений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що істотні обставини, які б могли унеможливити виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків належним чином, відсутні, оскільки відповідач є особою працездатного віку, має обов`язок щодо утримання дружини до досягнення дитиною трьох років. Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гринишина Євгенія Васильовича залишити без задоволення. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 17 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: О.С. Панасюк Т.М. Шемета