Постанова Київський апеляційний суд № 757/18818/22-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №757/18818/22 Головуючий в 1 інстанції Дзюба О.А. Провадження №33/824/998/2023 Суддя-доповідач у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Голуб С.А., за участі осіб, які з`явились в судове засідання: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 захисника ОСОБА_1 - адвоката Мунька О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року, що прийнята за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, В С Т А Н О В И В : Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року, 29 травня 2022 року о 19 год. 07 хв. ОСОБА_1 , керував автомобілем «MITSUBISHI LANCER» д.н.з. НОМЕР_1 на бульв. Л. Українки, у м. Києві з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах з порожнини рота, огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов у медичному закладі та у водія виявлено алкогольне сп`яніння, чим порушено вимоги п. 2.9а ПДР України. Визнано ОСОБА_1 винним у скоєні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,20 грн. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 27 грудня 2022 року подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено докази у справі В доводах апеляційної скарги зазначає, на безпідставність його зупинки працівниками поліції. Доданий до справи відеозапис є фрагментарним, що суперечить п. 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18 грудня 2018 року № 1026, яким передбачено безперервну відеозйомку. Крім того зазначає, що не було дотримано процедуру встановлену інструкцією, якою передбачено, що огляд у медичній установі здійснюється лише у разі відмови від проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або незгоди з його результатами. Також зазначає, що не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки. Крім того, в апеляційній скарзі скаржник вказує про те, що огляд в медичному закладі проводився з порушенням вимог інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки в нього не були взяті біологічні зразки для лабораторного дослідження. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить скасувати оскаржувану постанову Печерського районного суду м. Києві від 22 грудня 2022 року та прийняти нову постанову, якою закрити адміністративне провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Мунько О.М. підтримали апеляційну скаргу. Суд апеляційної інстанції, заслухавши ОСОБА_1 та захисника - адвоката Мунько О.М. вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення ОСОБА_1 підтверджується достовірними, належними та допустимими доказами. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 76554 від 29 травня 2022 року 29 травня 2022 року о 19 год. 07 хв. ОСОБА_1 , керував автомобілем «MITSUBISHI LANCER» д.н. НОМЕР_1 на бульв. Л. Українки, у м. Києві з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах з порожнини рота, огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов у медичному закладі та у водія виявлено алкогольне сп`яніння, чим порушено вимоги п. 2.9а ПДР України. - на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві, що здійснював 29 травня 2022 року оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. - висновком щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння від 29 травня 2022 року. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративних правопорушень складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року. Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 . Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах. Доводи апеляційної скарги на безпідставність його зупинки працівниками поліції, оскільки зупинка автомобіля не була пов`язана ані з керуванням автомобіля, а ні з попереднім судовим розглядом справи, по якому уже було сплачено штраф суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані. Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що наведені посилання не знаходяться у причинному зв`язку із перебуванням особи з ознаками алкогольного сп`яніння і не впливають на доведеність його вини, оскільки як вище вказувалося ОСОБА_1 був зобов`язаний беззастережно виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Апелянт вправі оскаржити наведені ним дії працівників поліції у встановленому законом порядку, якщо вважає їх незаконними. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не проводилась безперервна відеофіксація обставин виявленого правопорушення, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18 грудня 2018 року № 1026, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані. Ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року не містять приписів про обов`язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відео з бодікамери поліцейського, в тому числі повного відео з моменту зупинки. Так згідно п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно п.1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. Отже, долучення працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення фрагментів відео з відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) носить ініціативний характер і посилання апелянта на наявність такого обов`язку необгрунтовані. Щодо посилань ОСОБА_1 , що в огляд в медичному закладі проводився з порушенням вимог інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки в нього не були взяті біологічні зразки для лабораторного дослідження є необґрунтованими виходячи з наступного. Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 09 листопада 2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто, огляд особи на стан наркотичного сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, відбувається виключно у медичному закладі, а не поліцейським на місці зупинки. Порядок огляду водія на стан наркотичного сп`яніння врегульований розділом ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 09 листопада 2015 року. Згідно п.п.3-4 розділу ІІІ цієї Інструкції огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я з метою встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Згідно п.п.7-8 розділу ІІІ цієї Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове, а метою такого лабораторного дослідження є виявлення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Таким чином із вказаної інструкції вбачаться, що при огляді саме на стан алкогольного сп`яніння не обов`язковим проведення лабораторних досліджень та відповідно забір зразків біологічного середовища. Відповідно до п. 9 розділу ІІІ цієї Інструкції Використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Таким чином, під час огляду на стан алкогольного сп`яніння лікар мав право здійснювати огляд за допомогою спеціальної вимірювальної техніки. Щодо доводів апеляційної скарги, що огляд у медичній установі здійснюється лише у разі відмови від проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або незгоди з його результатами вказані обcтавини судом апеляційної інстанції не беруться до уваги оскільки із відеозапису, який міститься в матеріалах справи працівниками поліції пропонувалось пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці. Скаржник погодився на проходження такого огляду, однак не виконував вказівок поліцейського та відповідно не пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння. Після чого працівниками правоохоронних органів було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку, з чим і погодився ОСОБА_1 . Щодо доводів скаржника про відсутність у матеріалах справи направлення для проходження огляду в медичному закладі. Відповідно до п.3 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами). Згідно п.6 вказаного Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а згідно п.8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Аналогічні положення містить п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 було виписане направлення для проходження огляду в медичному закладі на стан алкогольного сп'яніння на підставі якого було здійснено його огляд. Таким чином, огляд було здійснено відповідно до чинного законодавства. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги вважаю, що при розгляді даної справи, судом було повно, всебічно і об`єктивно досліджено дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірено обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, надано цим обставинам належну правову оцінку та, приймаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 251, 252, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.А. Голуб