Постанова 4824 № 757/55046/21-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №757/55046/21 Головуючий в 1 інстанції Константінов К.Е. Провадження №33/824/1849/2022 Суддя-доповідач у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Голуб С.А., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 захисника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2022 року, ОСОБА_1 19 вересня 2021 року о 05 год. 00 хв. в м. Києві на вул. Басейна, 7, керував автомобілем Порше, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в законному порядку, що зафіксовано на нагрудну боді-камеру АА-00110, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують уваги та швидкість реакції. Відповідальність за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху встановлена ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 11 липня 2022 року подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено докази у справі, зокрема судом не враховано, що є недоведеність факту відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки із відеозапису не вбачається його однозначної і безумовної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а працівник поліції зробив такі висновки самостійно. В порушення вимог ст. 266 КУпАП ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Крім того, відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, без його письмового направлення до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Поліцейськими не проводилась безперервна відеофіксація обставин виявленого правопорушення, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, згідно п.5 розділу II якої, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить скасувати оскаржувану постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року та прийняти нову постанову, якою закрити адміністративне провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кузьмін Є.О. підтримали апеляційну скаргу. ОСОБА_1 наполягав на тому, що він не заперечував пройти перевірку на стан алкогольного сп`яніння, однак тільки після спілкування із адвокатом. Однак, враховуючи нічний час, він не міг зв`язатись із адвокатом і просив працівників поліції зачекати. Наголошував на тому, що були відсутні свідки, а ті свідки, що записані в протокол про адміністративне правопорушення знаходились поряд незначний час, отже він не впевнений, що саме вони, а не працівники поліції, поставили підписи в протоколі. При свідках ОСОБА_1 наголошував на тому, що чекає адвоката. Суд апеляційної інстанції, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кузьміна Є.О., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення знайшли своє об`єктивне підтвердження на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , переглянутим в судовому засіданні долученим працівниками поліції диском із відеозаписом з місця події, де видно, що ОСОБА_1 фактично здійснює відмову від проходження огляду, оскільки висуває зустрічну вимогу чекати на прибуття захисника, але не зазначає кількість часу для цього, тобто не погоджується пройти огляд, іншими матеріалами справи в їх сукупності. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Частина 1 ст.130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який 19 вересня 2021 року на вул. Басейна,7 у м. Києві керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на вимогу працівника поліції відмовився. За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії АББ №2075459 від 19 вересня 2021 року, відповідно до якого 19 вересня 2021 року о 05 годині 00 хвилин. на вул. Басейній 7 у м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем марки «PORSHE» реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків; - на відеозапису із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника Управління патрульної поліції ГУНП в м. Києві, що здійснював 19 вересня 2021 року оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 де також зафіксована відмова останнього від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці за допомогою спеціального технічного пристрою, так і в медичному закладі. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені працівниками поліції 19 вересня 2021 року у ОСОБА_1 а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук, в розумінні п.п.2 та 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 , який у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначив, що із твердженнями поліцейських не згоден, свідки відсутні, готов пройти перевірку. Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах. Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не проводилась безперервна відеофіксація обставин виявленого правопорушення, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, згідно п.5 розділу II якої, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані. До матеріалів справи додано відеозапис на якому відображаються події щодо перебування ОСОБА_1 у автомобілі, його поведінки та відмови від проходження огляду, чого цілком достатньо для прийняття рішення. Крім того, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції додав диск із відеозаписом, який він фіксував на свій телефон. Зміст наданого ОСОБА_1 відеозапису не несе додаткової інформації до тої, яка міститься на наданих поліцією відео файлах. Доводи апеляційної скарги про те, що має місце недоведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки із відеозапису не вбачається його однозначної і безумовної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а працівник поліції зробив такі висновки самостійно, спростовуються наявним у справі відеозаписом. З відеозапису вбачається, що скаржнику працівниками поліції неодноразово пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомого приладу «Drager» або ж у медичному закладі. Так на відеофайлі «…377» 04:44 - працівник поліції надає ОСОБА_1 запечатану трубку «Драгер», говорить, що зараз буде зроблений контрольний замір. Все є: сертифікат на нього. ОСОБА_1 каже, що йому необхідно зробити дзвінок адвокату. Працівник поліції дозволяє. 04:46 - працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що є три варіанти: згідно з п.2.9.а Правил дорожнього руху ОСОБА_1 може пройти огляд на приладі «Драгер» на місці, або вони разом їдуть в медичний заклад «Соціотерапію» або ОСОБА_1 відмовляється і складається протокол. Однак ОСОБА_1 зазначає, що він не заперечує проти проходження огляду, але йому треба порадитись з адвокатом, оскільки він не знає як має проходити цей огляд. 04:50 - працівник поліції погоджується надати ОСОБА_1 сертифікат на «Драгер». 04:53 - працівник поліції пояснює, що ОСОБА_1 на вимогу поліції зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння і працівник поліції не повинен чекати на прибуття адвоката. ОСОБА_1 : «Це ви так думаєте». Не погоджується проходити огляд висуваючи вимогу чекати на адвоката. Суд першої інстанції проаналізував всі додані до протоколу про адміністративне правопорушення відео файли, навів їх розшифровку у своїй постанові і дійшов висновку, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також ці відео файли були переглянуті апеляційним судом в судовому засіданні. Вбачається, що діалог працівників патрульної поліції з ОСОБА_1 щодо проходження ним огляду на стан сп`яніння вівся протягом 15 хвилин, протягом яких ОСОБА_1 наполягав на тому, що він не заперечує проти перевірки, але після спілкування з адвокатом. Працівники поліції не заперечували проти того, щоб водій зв`язався із адвокатом. Однак з адвокатом Омельянчук О.В. не зміг зв`язатись, оскільки той не відповідав, час, який йому необхідний для зв`язку з адвокатом, він поліцейським не вказав. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що поведінка ОСОБА_1 та його дії,щодо висування зустрічної вимоги чекати прибуття захисника для проходження огляду на стан сп`яніння, не зазначаючи при цьому час, який необхідний для цього, фактично свідчили про невиконання законної вимоги поліцейських до водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння і фактично є відмовою у проходженні огляду. Суд апеляційної інстанції вважає, що досліджений судом відеозапис дає можливість чітко встановити стандарт поведінки ОСОБА_1 і його стійке бажання не проходити огляд ні на місці, ні у медичному закладі, незважаючи на неодноразові пропозиції поліцейського, а також роз`яснення наслідків відмови. При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 мав беззастережно виконати законну вимогу працівників поліції щодо огляду на стан сп`яніння, а не сперечатися з ними. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДРУкраїни та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходженя огляду на стан сп`яніння. Доводи ОСОБА_1 про те, що він врешті-решт висловив повну згоду пройти огляд на стан сп`яніння, і вимагав цього від працівників поліції з посиланням на відео, які він надав в судовому засіданні, не спростовують висновків суду першої інстанції. На відео відсутній час, в який проводилась зйомка. Разом із тим зафіксовано, що ОСОБА_1 висловлює свою згоду на такий огляд в той час, коли працівники поліції вже складали на нього протоколу за відмову від проходження такого огляду, оскільки під час проведення цієї зйомки вони вийшли із автомобіля з протоколом і почали його зачитувати ОСОБА_1 . Як вбачається із відео файлу «…377» о 04:56 працівники патрульної поліції зафіксували відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, попередили, що буде складений протокол. Тобто всі дії щодо встановлення факту адміністративного правопорушення були вчиненні працівниками патрульної поліції до початку складання протоколу, отже подальша поведінка ОСОБА_1 не мала правового значення і не могла змінити зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення факти. Доводи апеляційної скарги про те, що на порушення вимог закону та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року ОСОБА_1 не було видане направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані. Відповідно до п.3 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУкраїни від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами). Згідно п.6 вказаного Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а згідно п.8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Аналогічні положення містить п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Отже, наведені нормативні документи не передбачають видачу направлення для проходження медичного огляду на стан сп`яніння особі, яка відмовилася від такого огляду. Наведені в суді апеляційної інстанції доводи ОСОБА_1 про те, що у випадку відмови від огляду на стан сп`яніння протокол про адміністративне правопорушення має бути складено у присутності двох свідків, чого працівниками поліції дотримано не було, не ґрунтуються на законі. Законом України № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, до ч.2 ст.266 КУпАП, яка врегульовувала процедуру огляду водія на стан алкогольного сп`янінні на місці, внесено зміни. Зокрема, якщо в попередній редакції присутність двох свідків під час огляду була обов`язковою, то в нинішній редакції ч.2 ст.266 КУпАП достатньо відеозапису, і лише в разі неможливості застосування відеозапису огляд проводиться у присутності двох свідків. Положення Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкції від 07 листопада 2015 року, які вказують на необхідність складання протоколу щодо огляду на стан сп`яніння або відмови від проходження такого огляду у присутності двох свідків , були прийняті виключно на підставі відповідної редакції ч.2 ст.266 КУпАП, яка вказувала на обов`язкову присутність двох свідків під час огляду. Однак дана норма була змінена Законом України № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», а відтак у випадку суперечності між законом і підзаконним нормативним актом застосовується нормативний акт, який має вищу юридичну силу і яким в даному випадку є закон - ч.2 ст.266 КУпАП. В даній справі до протоколу про адмністративне правопорушення додані докази у вигляді файлів відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, які проводили оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Вказані відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та вимог ст.266 КУпАП. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КупАП. Крім того, в матеріалах справи також містяться як пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , так і ці свідки зазначені і в протоколі про адміністративне правопорушення. Доводи апелянта про те, що свідки, можливо і не підписували протокол, є лише припущеннями і не підтверджені доказами. ОСОБА_1 дії працівників поліції не оскаржував, отже відсутнє судове рішення щодо їх неправомірності. В межах даної справи неправомірних дій працівників поліції при складання протоколу не встановлено. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності. При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги вважаю, що при розгляді даної справи, судом було повно, всебічно і об`єктивно досліджено дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірено обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, надано цим обставинам належну правову оцінку та, приймаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 251, 252, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.А. Голуб