Постанова Полтавський апеляційний суд № 644/424/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 644/424/17 Номер провадження 22-ц/814/1637/23Головуючий у 1-й інстанції Матвієвська Г.В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Хіль Л.М. суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2021 року в складі судді Матвієвської Г.В. за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш», третя особа: виконуючий обов`язки директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» Костюк Дмитро Васильович, про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду із вказаним позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ про ліквідацію управління технічного переоснащення заводу № 345 від 10 жовтня 2016 року; визнати незаконним та скасувати наказ про розірвання трудового договору у зв`язку зі скороченням штату № 1559-К від 22 грудня 2016 року; поновити її на роботі на посаді начальника бюро придбання обладнання управління технічного переоснащення Державного підприємства «Завод «Електроважмаш», стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій вказала, що судом не ухвалено рішення щодо однієї з її вимог, а саме - визнання незаконним та скасування наказу про ліквідацію управління технічного переоснащення заводу № 345 від 10 жовтня 2016 року. Вказала, що вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на роботі і стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу були похідними і обґрунтовувались, зокрема, незаконністю наказу про ліквідацію управління технічного переоснащення заводу № 345 від 10 жовтня 2016 року. При зверненні до суду з позовом вона зазначала, що наказ № 345 від 10 жовтня 2016 року є незаконним, оскільки підстав для скорочення штату працівників не було; ліквідовано Управління технічного переоснащення заводу та утворено Відділ технічного переоснащення заводу з тими ж самими обов`язками, а також ліквідовано Бюро придбання обладнання, начальником якого вона була, та створено Бюро впровадження та гарантійного супроводу нового технологічного обладнання, начальником якого стала інша особа з аналогічними посадовими обов`язками; наказ підписала не уповноважена особа. Проте, всі ці доводи судом проігноровані. Суди апеляційної та касаційної інстанції також не досліджували питання законності цього наказу. Просила ухвалити додаткове рішення в частині визнання незаконним та скасування наказу про ліквідацію управління технічного переоснащення заводу № 345 від 10 жовтня 2016 року. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 , просила ухвалу суду - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не ухвалено рішення щодо її позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про ліквідацію управління технічного переоснащення заводу № 345 від 10 жовтня 2016 року. В обґрунтування цієї позовної вимоги вона стверджувала, що об`єктивних підстав для скорочення чисельності працівників на підприємстві не було; фактично відбулась реорганізація, а не ліквідація, та сам наказ підписано не уповноваженою особою. Проте, її доводам судом не надано оцінки, питання законності наказу №345 від 10 жовтня 2016 року не вирішувалось. В оскаржуваній ухвалі немає посилання на конкретну частину рішення суду, де б досліджувалось питання законності вказаного наказу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає. Від ОСОБА_1 надійшла телефонограма, у якій остання повідомила, що не може прибути до суду та прохала слухати справу за її відсутності. З огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України вказане не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстави для ухвалення додаткового рішення суду відсутні, адже судом ухвалено рішення щодо усіх заявлених позивачкою вимог. У частинах першій, третій статті 270 ІІПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо: 1)стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2)суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3)судом не вирішено питання про судові витрати; 4)суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Тлумачення змісту положень статті 270 ЦПК України свідчить про те, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій статті 270 ЦПК України підстав. За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш», третя особа: виконуючий обов`язки директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» Костюк Д.В., про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Як вбачається з позовної заяви, однією з вимог ОСОБА_1 було визнати незаконним та скасувати наказ про ліквідацію управління технічного переоснащення заводу № 345 від 10 жовтня 2016 року. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що її вимоги, зокрема, щодо скасування наказу про ліквідацію управління, не підлягають задоволенню. Судом першої інстанції надана оцінка доводам позивачки щодо відсутності необхідності та фактичного не проведення скорочення штату, наведено зміст статті 64 ГК України та зауважено, що визначення чисельності та штату працівників є правом власника або уповноваженого ним органу. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, заборони щодо дублювання функцій структурними підрозділами не встановлено. Крім того, у постанові суду апеляційної інстанції при перегляді справи зазначено, що посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що ніякого скорочення штатів, про яке йдеться в наказі, не відбулося, а мала місце фактично зміна найменувань структурних підрозділів, висновків суду першої інстанцій не спростовують, оскільки Державне підприємство Завод «Електроважмаш» має право самостійно вирішувати, в яких саме структурних підрозділах має потребу підприємство, та створювати саме ці підрозділи. У суду відсутні повноваження для оцінки обґрунтованості таких дій, на відміну від звільнення працівника, оскільки така оцінка є втручанням у господарську діяльність підприємства. Суд касаційної інстанції також дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій, із урахуванням положень статті 64 ГК України, надана належна оцінка тим обставинам, що визначення чисельності та штату працівників є правом власника або уповноваженого ним органу, а тому доводи позивачки щодо відсутності необхідності скорочення займаної нею посади не спростовують правильних по суті судових рішень. Отже, при розгляді справи судом першої інстанції вирішено усі позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема, і щодо скасування наказу про ліквідацію управління. Судами апеляційної та касаційної інстанцій підтверджена правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову. У заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 фактично прагне домогтися повторного перегляду судового рішення, що є неприпустимим. Отже, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що викладені нею обставини не є підставами для ухвалення додаткового рішення суду. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції із додержанням норм процесуального права. Підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 13 лютого 2023 року. Головуючий суддя : Л.М. Хіль Судді: Ю.В. Дряниця Л.І. Пилипчук