Постанова 4870 № 914/1954/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" лютого 2023 р. Справа №914/1954/22 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Галушко Н.А. суддів Желіка М.Б. Орищин Г.В. секретар судового засідання Олійник Н. сторони в судове засідання не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТСМ Груп», б/н від 22.12.2022 (Вх. №ЗАГС 01-05/3179/22 від 26.12.2022) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.12.2022 (повний текст складено 13.12.2022) за заявою Приватного підприємства «ТСМ Груп», м. Львів про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/1954/22 за позовом Приватного підприємства «ТСМ Груп», м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАВОРБУД», м. Запоріжжя про стягнення 106 228,90 грн. Короткий зміст позовних вимог, ухвали та додаткового рішення суду На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/1954/22 за позовом ПП «ТСМ Груп», м. Львів до ТОВ «ФАВОРБУД», м. Запоріжжя про стягнення 106 228,90 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2022 у справі №914/1954/22 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ФАВОРБУД» на користь ПП «ТСМ Груп» 80 000,00 грн основного боргу, 2 117,26 грн 3% річних, 16 777,94 грн інфляційних, 2 309,81 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На адресу Господарського суду Львівської області від ПП «ТСМ Груп» надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. №3831/22), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 34 662,50 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2022 у справі №914/1954/22 у задоволені заяви ПП ТСМ Груп про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Ухвала суду мотивована відсутністю об`єктивної можливості пересвідчитися щодо домовленості між адвокатом та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару станом на момент підготовки позовної заяви та розгляду справи в суді та підстав для здійснення розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу. ПП «ТСМ Груп» подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.12.2022 у справі №914/1954/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та прийняття додаткового рішення задоволити; стягнути з ТОВ «ФАВОРБУД» на користь ПП «ТСМ Груп» 34 662,50 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №914/1954/22 в Господарському суді Львівської області, посилаючись на те, що господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, а також сформовано висновки, що не відповідають обставинам справ. Скаржник вважає, що доводи суду щодо непогодження сторонами в договорі такої істотної умови, як вартість послуг з надання правової допомоги, спростовуються умовами укладеного 01.08.2022 між ФОП Харчуком В.М. та ПП «ТСМ ГРУП» договору №1- 08/22 про надання правової допомоги, п.5.1 якого сторони визначили, що вартість визначається сторонами по кожному факту надання послуг шляхом надання виконавцем рахунку на оплату послуг в узгодженій з замовником сумі. Оплата здійснюється на підставі рахунків, які щомісячно або по мірі виконання робіт виставляються виконавцем замовнику. 11.11.2022 виконавцем виставлено рахунок на оплату згідно п.3.1. договору №1- 08/22 від 01.08.2022 на суму 34 662,50 грн, де вказано вартість окремої послуги, наданої на підставі договору. Скаржник зазначає, що не лише у відповідності до прямої норми ст 129 ГПК України, але і відповідно до усталеної практики Верховного суду. викладеної у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, докази оплати послуг адвоката подавати не обов`язково. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Процесуальні дії суду у справі. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В.. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ТСМ Груп», б/н від 22.12.2022 (Вх. №ЗАГС 01-05/3179/22 від 26.12.2022) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.12.2022 у справі №914/1954/22, призначено розгляд справи №914/1954/22 на 07.02.2023. Сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Зважаючи на наведене, з огляду на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, а також на те, що явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо здійснити без представників сторін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2022 у справі №914/1954/22 позов ПП «ТСМ Груп», м. Львів до ТОВ «ФАВОРБУД», м. Запоріжжя про стягнення 106 228,90 грн задоволено частково, стягнуто з ТОВ «ФАВОРБУД» на користь ПП «ТСМ Груп» 80 000,00 грн основного боргу, 2 117,26 грн 3% річних, 16 777,94 грн інфляційних, 2 309,81 грн судового збору.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На адресу Господарського суду Львівської області від ПП «ТСМ Груп» надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. У поданій заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 34 662,50 грн. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.12.2022 у справі №914/1954/22 у задоволені заяви ПП ТСМ Груп про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись; При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу ; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 34 662,50 грн надано копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001623 від 30.07.2019, договору №1-08/22 про надання правової допомоги від 01.08.2022, рахунку-фактури №01-11/22(1) від 11.11.2022, ордеру ВС №1161456 від 20.09.2022. Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19). При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19). У відповідності до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій вказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі №922/1163/18). Суд першої інстанції правомірно встановлено, що. як вбачається з договору №1-08/22 про надання правової допомоги від 01.08.2022, в ньому сторони не погодили порядку обчислення, форми та ціни послуг. Позивачем також не надано доказів того, що сторони у вказаний договір вносили зміни, де визначали цю ціну. Єдиним письмовим доказом, де зазначено ціну послуг, є рахунок-фактура №01-11/22(1) від 11.11.2022. За своєю правовою природою рахунок-фактура не є первинним документом, а є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Водночас, з огляду на те, що такий документ не спричиняє для сторони, яка його отримала, беззаперечного обов`язку сплатити кошти, позивачем не долучено до матеріалів справи інших доказів на підтвердження того, що ним було погоджено вартість послуг, що вказані у рахунку-фактурі. Позивачем також не долучено підписаних сторонами актів прийняття наданих послуг, що унеможливлює визначення обсягу наданих адвокатом позивачу послуг. Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги, оскільки відсутня об`єктивна можливість пересвідчитися щодо домовленості між адвокатом та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару станом на момент підготовки позовної заяви та розгляду справи в суді. Щодо посилання скаржника на те, що доводи суду щодо непогодження сторонами в договорі такої істотної умови, як вартість послуг з надання правової допомоги, спростовуються умовами укладеного 01.08.2022 між ФОП Харчуком В.М. та ПП «ТСМ ГРУП» договору №1- 08/22 про надання правової допомоги, п.5.1 якого сторони визначили, що вартість визначається сторонами по кожному факту надання послуг шляхом надання виконавцем рахунку на оплату послуг в узгодженій з замовником сумі, судова колегія зазначає, що наведені вище обставини не підтверджують факту наявності домовленості між адвокатом та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару станом на момент підготовки позовної заяви та розгляду справи в суді. Посилання скаржника на постанову Верховного суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 є некоректним, оскільки матеріали справи не містять документів, які свідчать про реальність надання правової допомоги, а не відсутність фактичного отримання коштів за вказаним договором. Відповідно до ч.1 ст.46, ст.42 сторони користуються рівними процесуальними правами, учасники справи, зокрема, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Отже, враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції створено належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування правової позиції, однак позивач скористався наданими йому правами на власний розсуд. Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Львівської області у даній справі слід залишити без змін, апеляційну скаргу без адоволення. Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.12.2022 у справі №914/1954/22 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТСМ Груп», б/н від 22.12.2022 (Вх. №ЗАГС 01-05/3179/22 від 26.12.2022) залишити без задоволення. Порядок оскарження постанови в касаційному порядку визначено ст.ст.286-291 ГПК України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.02.2023.. Головуючий суддя Галушко Н.А. Суддя Желік М.Б. Суддя Орищин Г.В.