Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5058/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2023 р. Справа № 520/5058/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.07.2022 року у справі №520/5058/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області в якому просив суд: - скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.05.2021 р. № 147/ос щодо звільнення зі служби в поліції за п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» капрала поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу № 1 роти № 6 полку поліції особливого призначення; - зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді капрала поліцейського взводу № 1 роти № 6 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Київській області; - стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01.06.2021 року по дату винесення судом рішення на користь ОСОБА_1 ; - стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн. на користь ОСОБА_1 . Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 року у справі №520/5058/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди повернуто позивачу. Не погодившись з вищевказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 року у справі №520/5058/22 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції не враховав, що протягом усього часу хвороби позивача на коронавірусну хворобу (COVID-19) починаючи з червня 2021 року, на яку позивач хворів, з урахуванням самоізоляції, тяжкого перебігу хвороби та подальшого проходження реабілітації до кінця лютого 2022 року, позивач не контактував зі сторонніми особами, у тому числі з адвокатами, а тому не мав можливості отримати фахову правову допомогу з підготовки позовної заяви, та звернутися до суду з відповідним позовом. Також зазначає, що враховуючи активну динаміку бойових дій, у тому числі на території Харківського району Харківської області з 24 лютого 2022 року по теперішній час, а також те, що з 24 лютого 2022 року позивач був залучений до цілодобової охорони правопорядку на території Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, єдина можливість звернутись до суду з цим позовом у нього з`явилась на початку липня 2022 року. Посилаючись на те, що вищевказані підстави пропуску строку звернення до суду були пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами та труднощами, які не залежали від його волі, вважає, що зазначені причини пропуску строку мають бути визнані судом поважними. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 у цій справі була залишена без руху, із наданням позивачеві строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку, разом з відповідними доказами на підтвердження поважності причин пропуску строку. 13.07.2022 року позивачем до суду подано заяву про поновлення строку звернення до суду, з посиланням на поважність причин його пропуску з огляду на тривалу хворобу на коронавірусну хворобу (COVID-19), включаючи самоізоляцію, тяжкий перебіг хвороби та подальшу реабілітацію з червня 2021 року по лютий 2022 року, а також у зв`язку із залученням позивача з 24 лютого 2022 року до цілодобової охорони порядку на території Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, із зазначенням про те, що єдина можливість для отримання правничої допомоги з підготовки позовної заяви та звернення до суду у позивача з`явилась на початку липня 2022 року. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з відсутності поважних причин для поновлення строку звернення позивача до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Строки звернення до адміністративного суду визначені статтею 122 КАС України, відповідно до частини першої якої, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Приписами частини п`ятої статті 122 КАС України установлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Положеннями частини першої статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що строк звернення до суду у справі щодо звільнення з публічної служби становить один місяць, який обчислюються з дня, коли звільнена особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Водночас, у разі пропуску цього строку, його може бути поновлено у разі, якщо суд визнає поважними причини, що перешкоджали позивачу вчасно звернутися до суду за захистом порушеного права. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Не є спірною обставиною, що з наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 147/ос від 28.05.2021 року про звільнення зі служби в поліції позивач ознайомився 02.06.2021 року, отже з цієї дати, з урахуванням положень статті 122 КАС України розпочався перебіг місячного строку звернення до суду з вимогами щодо протиправного звільнення з публічної служби. Водночас з такими вимогами позивач звернувся до суду лише 05.07.2022 року, тобто більш як через рік після ознайомлення з наказом про звільнення. В обґрунтування поважності причин пропуску строку, позивач зазначає, що строк звернення до суду ним пропущено через коронавірусну хворобу (COVID-19) на яку він хворів починаючи з червня 2021 року, та, з урахуванням самоізоляції, тяжкого перебігу хвороби та подальшого проходження реабілітації, до кінця лютого 2022 року не контактував зі сторонніми особами, у тому числі з адвокатами, а тому не мав можливості отримати фахову правову допомогу з підготовки позовної заяви, та звернутися до суду з відповідним позовом. З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що самоізоляція та подальша реабілітація не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об`єктивно непереборними обставинами, оскільки залежать від волевиявлення позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону. Зазначений висновок, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 листопада 2019 року у справі №120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому так і через представника. При цьому, колегія суддів зазначає, що ані заява про поновлення строку звернення до суду, ані апеляційна скарга, не містять відомостей про форму (стаціонарна/амбулаторна) та про конкретний період хвороби/лікування позивача, а також жодних обґрунтованих доводів та доказів неможливості позивача скористатися правничою допомогою з підготовки та подання до суду позовної заяви, зокрема без безпосереднього фізичного контактування з адвокатом, у період самоізоляції та реабілітації, які за твердженням позивача тривали до кінця лютого 2022 року. Отже, навіть враховуючи хворобу позивача у період з червня 2021 року, матеріали справи не містять жодних обґрунтованих доводів та доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним строку звернення до суду після неї, зокрема у період реабілітації до кінця лютого 2022 року. Вищевикладені обставини не дають підстав для висновку про те, що протягом усього зазначеного позивачем періоду з 02.06.2021 року до кінця лютого 2022 року, мало місце існування обставин, об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення позивача, та таких, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення його до суду з цим позовом. З огляду на вищезазначене, колегія суддів не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що від початку введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, та залучення позивача з цього часу до цілодобової охорони правопорядку на території Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, внаслідок чого єдина можливість звернутись до суду з цим позовом у нього виникла на початку липня 2022 року, а саме 05 липня .2022 року, то колегія суддів зазначає, що згідно правової позиції, наведеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. При цьому, якщо б перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припадав на період повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, ця обставина могла б унеможливити дотримання такого строку позивачем, за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнана поважною причиною для поновлення такого строку. Між тим, колегія суддів зазначає, що строк звернення до суду позивачем був пропущений до 24 лютого 2022 року і колегія суддів не знайшла підстав для визнання поважними причин його пропуску. В аспекті наведеного колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Практика Європейського суду з прав людини також визначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення у справах «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. У постанові від 10 лютого 2023 року у справі № 640/20580/20 Верховний Суд також зазначив, що навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб. Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні. Доводи апеляційної скарги правильності ухвали суду першої інстанції не спростовують, тому правові підстави для її задоволення відсутні. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що при прийнятті ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 року у справі №520/5058/22 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 року у справі № 520/5058/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко