Постанова Львівський апеляційний суд № 447/783/22

Справа № 447/783/22 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М.М. Провадження № 22-ц/811/1694/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. розглянувши у м. Львові в порядку спрощеного провадження без участі учасників справи № 447/783/22 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Котягіна Андрія Сергійовича на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів у сумі 12392,04 грн.,- в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про стягнення 12 392,04 грн. В обґрунтування позову зазначив, що протягом 2013-2019 років з рахунку, відкритого в АТ КБ «Приватбанк» здійснювалося списання коштів за використання кредитного ліміту. На запит ОСОБА_2 банк надав довідку , про те, що у 2013- 2019 роках з рахунку позивача було списано 12 392,04 грн. На вимогу позивача повернути ці кошти протягом семи днів з дня отримання вимоги, банк не відреагував, що слугувало підставою для звернення з позовом до суду. Як зазначає позивач, жодних письмових кредитних договорів та договорів, які б передбачали нарахування 3,5 % за використання кредитного ліміту, позивач з АТ КБ «Приватбанк» не укладав. На думку позивача, банком безпідставно були списані кошти з його рахунку в сумі 12 392,04 грн., а тому просить стягнути з відповідача на свою користь вищевказану суму. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржив представник позивача-адвокат Котягін Андрій Сергійович. В апеляційній скарзі зазначає, що позивач не укладав з АТ КБ «Приватбанк» жодних письмових договорів, які б передбачали нарахування відсотків за використання кредитного ліміту, тому вважає, що таке нарахування є неправомірним. Вважає, що заява-анкета про приєднання Умов та Правил надання банківських послуг не свідчить про укладення кредитного договору на умовах визначених банком. Посилається на висновок, викладений у постанові Великої Палати № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, згідно якого, якщо банк не ознайомив клієнта про конкретні умови обслуговування кредитної карти, то вважається, що клієнт повинен оплачувати отриманий кредит на умовах визначеними загальними положеннями Цивільного кодексу. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що банком безпідставно були списані кошти. Виписка по картці лише підтверджує, що кошти були списані, і не свідчить про їх безпідставне списання. Інших доказів позивачем суду надано не було. На підставі тих доказів, які надані суду не можливо встановити ( зокрема виписка з рахунку позивача з 2014 року по 2019 року) чи було безпідставне списання коштів з банківського рахунку позивача. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду. Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом встановлено, що в АТ КБ «Приватбанк» позивачу відкритий рахунок НОМЕР_1 і додатковий рахунок за договором SAMDNWFC00059222754 від 10.04.2020 року. Із зазначених рахунків за період з 02.07.2013 року по 01.05.2019 року відбувалося списання відсотків за використання кредитного ліміту (ставка 2,3 відсотка на місяць за кредитними операціями до 01.09.2014 року;2,7 відсотка-за операціями з 01.09.2014 року до 31.03.2015 року;3,5 відсотка за операціями з 01.04.2015 року) на загальну суму 12392,04 грн. Відповідно до ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними. Згідно із ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору. Звертаючись з даним позовом, позивач не надав жодних доказів того, що він не отримував кредитних коштів у АТ КБ «Приватбанк» та не користувався ними, оскільки саме ці обставини є предметом доказування у даній справі. Відповідно до ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено , що кошти з його рахунку були списані безпідставно, оскільки крім виписки про окремі операції, яка не підтверджує безпідставного списання коштів, а саме списання відсотків за використання кредитного ліміту, позивач не надав інших доказів, які б підтверджували його вимоги. Такими доказами в даній справі є виписка про рух коштів по рахунках відкритих на ім`я позивача у АТ КБ «Приватбанк». Частиною першою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка. Відповідно до частини третьої статті 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені статтею 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. Доводи позивача про те, що він не укладав в АТ КБ «Приватбанк» жодних письмових кредитних договорів та договорів про встановлення кредитного ліміту є голослівними та не свідчать про те, що позивач не укладав публічного договору чи договору приєднання, які передбачають право банку списувати відсотки за користування кредитними коштами. Суд першої інстанції, належним чином дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши надані сторонами докази правильно відмовив в задоволені позову за його недоведеністю. Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року,колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у цій справі предметом спору було стягнення заборгованості за кредитним договором, а в даній справі предметом спору є стягнення безпідставно списаних коштів, що не є тотожним. Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1,375,383,384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Котягіна Андрія Сергійовича залишити без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 червня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк