Постанова 4855 № 580/3627/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3627/22 Суддя (судді) першої інстанції: В.О.Гаврилюк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Руськополянський меблевий комбінат» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ ПАТ «Руськополянський меблевий комбінат» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області форми В4 від 21.01.2022 року № 471-23-00-07-05-01. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства, базується на припущеннях і не підтверджується доказами та даними господарської діяльності позивача, прийняте з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головним управління ДПС у Черкаській області подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оформлення операцій по послугах з організації просування товарів ТОВ «Епіцентр К» здійснено з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податкових зобов`язань, і як наслідок не викликало реальних змін майнового стану позивача, а тому не є господарської операцією для ПАТ «Руськополянський меблевий комбінат». Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 11 лютого 2023 року. Від позивача до суду 27.01.2023 року надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається, що апелянтом не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача або обставин, які могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарської діяльністю позивача. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 16.11.2021 року № 2435-п службовими особами ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року від`ємного значення ПДВ, у т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету. За результатами вказаної перевірки, контролюючим органом складено акт від 15.12.2021 року № 9673/23-00-07-0505/05486800. Згідно з висновками акту перевірки Головного управління ДПС у Черкаській області, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларування за вересень 2021 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, чим завищено суму від`ємного значення на 45976,00 грн. На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2022 року № 471/23-00-07-05-01, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2021 року на 45976,00 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між позивачем та вказаним контрагентом оформлені належним чином, тобто їх реальність підтверджується належно складеними первинними бухгалтерськими документами, а тому суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 21.01.2022 № 471/23-00-07-05-01 є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктами 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Положеннями п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту. Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем. З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати надання ПАТ «Руськополянський меблевий комбінат» та ТОВ «Епіцентр К» послуг за правочинами укладеними із вказаними суб`єктами господарювання. Як вбачається з акту перевірки, відзиву на позовну заяву, податковий орган дійшов висновку, що ПАТ «Руськополянський меблевий комбінат» порушено приписи податкового законодавства, з огляду на відсутність факту реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом. Тобто, в даному випадку, суду необхідно встановити саме факт здійснення (реальність)/нездійснення господарської операції між ПАТ «Руськополянський меблевий комбінат» та його контрагентом ТОВ «Епіцентр К», з урахуванням умов спірних правовідносин. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 30.12.2011 між ТОВ «Епіцентр К» та позивачем укладено договір № 369360, предметом якого є поставка позивачем ТОВ «Епіцентр К» товару. Одночасно, 30.12.2011 позивач уклав з ТОВ «Епіцентр К» договір № 369460 надання послуг по організації просування товарів (торгової марки), предметом якого є просування та збільшення обсягів продажу товарів, що поставляються замовником за договором поставки. Виконавець (ТОВ Епіцентр К) надає замовнику (позивачеві) інформаційні, маркетингові та інші послуги. Відповідно до п. 1.3 договору послуги щодо просування товару (торгової марки) передбачають: розміщення товару на окремих стелажах та площадках виконавця; формування споживчого кошику покупця поденно; проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються замовником, та цільового опитування клієнтів, як фактичних, так і потенційних; інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету; надання інформації стосовно періодів проведення рекламних заходів гіпермаркетів та інформування про зміну попиту на товари, що постачаються замовником; проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами; проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій. Виконання вимог вказаного договору та реальність операцій підтверджується актами виконання робіт (наданих послуг) від 31.05.2021 № Ком/00-0021854 на суму 51459,00 грн, (у т.ч. ПДВ 8576,50 грн), від 30.06.2021 № Ком/00-0026470 на суму 13470,96 грн, (у т.ч. ПДВ 2245,16 грн), від 31.07.2021 № Ком/00-0029899 на суму 46490.00 грн, (у т.ч. ПДВ 9298,00 грн), від 31.08.2021 № Ком/00-0035901 на суму 55312,20 грн, (у т.ч. ПДВ 11062,44 грн), від 30.09.2021 № Ком/00-0040465 на суму 73976,87 грн, (у т.ч. ПДВ 14795,37 грн). Також на виконання умов договору ТОВ «Епіцентр К» оформлено та надано позивачеві звіти до вказаних актів за травень-вересень 2021 року. Вказані звіти містять опис наданих послуг, у додатках міститься розрахунок вартості послуг з розрахунку 3% реалізованого товару (меблі). Також складена таблична форма структури оплаченого товару позивача у відсотковому значенні частки від загальної структури оплаченого товару. Щодо доводів апелянта про те, що зазначені витрати враховуються у складі витрат та податкового кредиту лише на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення таких витрат, колегія суддів зазначає, що встановлені обставини в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Епіцентр К». Разом з тим, доказів того, що просування товарів здійснювалось лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов`язань, контролюючим органом до суду першої та апеляційної інстанції не надано і в матеріалах справи такі докази відсутні. Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Щодо доводів апелянта про те, що за ПАТ «Руськополянський меблевий комбінат» не зареєстровано жодної торгівельної марки в Державному реєстрі торговельних марок, а тому відсутній предмет, економічна мета та доцільність використання таких послуг в рамках господарської діяльності підприємства , колегія суддів зазначає наступне. Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 року у справі № 816/191/17 зазначив, що оцінка доцільності економічних рішень платника в процесі провадження ним господарської діяльності, ефективності використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності не належить до повноважень податкового органу. Таким чином, суд наголосив на тому, що вирішувати, які саме господарські операції слід здійснити в межах господарської діяльності, повинен сам платник, а економічна ефективність та доцільність витрат є якісним показником, який не впливає на податковий облік платника. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надана позивачем документація у повній мірі підтверджує настання реальних наслідків за правочинами укладеними з позивачем. Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко