Постанова КГС ВС № 904/842/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 року м. Київ cправа № 904/842/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д. за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю., представників учасників справи: від позивача: Лехкодух І.О. (представник), від відповідача: Сагайдак А.В. (адвокат), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєр Протекшн" на постанову Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Чус О.В., Дармін М.О., Кощеєв І.М. від 06.10.2022 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєр Протекшн" до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" про стягнення заборгованості у сумі 2 522 201,69 грн за договором підряду, ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (далі - Відповідач), як замовником, грошових зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаєр Протекшн" (далі - Позивач), як підрядником, за договором від 31.05.2018 № 7 (далі - Договір). У зв`язку з цим Позивачем пред`явлено позов з вимогами про стягнення з Відповідача основної заборгованості у сумі 2103826,98 грн, пені - 387834,64грн; трьох процентів річних - 20231,32 грн; інфляційних втрат - 10308,75 грн. 2. 15 вересня 2021 року за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" Позивач надіслав до суду першої інстанції заяву про зміну розміру позовних вимог, згідно з якою останній просив стягнути з Відповідача 2103826,98 грн основної заборгованості, 5187,82 грн пені, 135567,15 грн трьох процентів річних та 266505,89 грн інфляційних втрат (далі - "Заява від 15.09.2021"). Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 Позивачеві відмовлено у прийнятті його Заяви від 15.09.2021 в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 2103826,98 грн основної заборгованості, 387834,64 грн пені, 19885,49 грн трьох процентів річних; 10308,75 грн інфляційних втрат; 37829,25 грн судового збору.

5. Рішення мотивовано доведеністю Позивачем факту порушення Відповідачем грошового зобов`язання за Договором.

6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022 рішення суду першої інстанції змінено, позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача 2103826,98 грн основної заборгованості, 5187,82 грн пені, 19885,49 грн трьох процентів річних, 10308,75 грн інфляційних втрат; 32088,14 грн судового збору. В частині стягнення 345,83 грн трьох процентів річних відмовлено.

7. Мотивуючи своє рішення в частині неустойки, суд апеляційної інстанції зауважив, що Позивачем подано до суду першої інстанції Заяву від 15.09.2021, якій суд першої інстанції не надав оцінки. Поряд з цим, суд дійшов висновку, що розрахунок пені, наведений Позивачем у позовній заяві, є невірним, оскільки ним не враховано приписи статей 231 та 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), у зв`язку з цим розмір пені складає 5187,52 грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

8. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та втрат від інфляції та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги у розмірах, вказаних у Заяві від 15.09.2021.

9. Підставою касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України Позивач визначив пункт 3: суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину 4 статті 269 ГПК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах.

10. На думку Скаржника, суд апеляційної інстанції під час розгляду питання правомірності позовних вимог в частині пені виходив з доводів та вимог апеляційної скарги Відповідача, а в частині трьох процентів річних та втрат від інфляції - з вимог, пред`явлених у позові. Скаржник стверджує, що у цьому випадку суд апеляційної інстанції мав вийти за межі доводів і вимог апеляційної скарги Відповідача, надати правову оцінку Заяві Позивача від 15.09.2021 і вирішити спір з її урахуванням.

11. Відповідачем подано до Суду відзив, у якому він просив залишити судові рішення судів попередніх інстанції без змін, а скаргу Позивача без задоволення. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір.

13. Підрядник зобов`язується виконати за завданням замовника, з використанням своїх матеріалів, згідно з додатками №1, 2, 3, 4 роботи по влаштуванню полімерного покриття підлоги, на об`єкті замовника, розташованого за адресою: 51650, Україна, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вулиця Олександра Островського, 11 (пункт 1.1 Договору).

14. Попередня договірна ціна згідно кошторисів (Додаток №1, 2, 3), що є невід`ємною частиною договору, становить 13236539,58 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2206089,93 грн, і уточнюється по фактично виконаним обсягам робіт і матеріалів (пункт 2.1 Договору).

15. Пунктом 3.3 Договору визначено, що розрахунок за виконані роботи по влаштуванню полімерного покриття підлоги проводиться замовником поетапно, за виконану частину робіт підтверджену актом приймання виконаних будівельних робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт і становить 70 % від вартості виконаних робіт.

16. Відповідно до пункту 6.2 Договору за порушення термінів оплати робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,5 % від розміру невиконаних грошових зобов`язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

17. Згідно з пунктом 8.1 Договору підрядник, закінчивши роботи, надає замовнику акт виконаних робіт, замовник здійснює приймання робіт у підрядника протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання замовнику на підписання Акту приймання виконаних робіт.

18. Пунктом 8.3 Договору визначено, що при виявленні під час приймання об`єкта недоліків у виконаній роботі сторони фіксують виявлені недоліки у відповідному акті, в даному випадку акт виконаних робіт не підписується, а підрядник зобов`язаний за свій рахунок усунути виявлені недоліки за умови надання площі та затвердженого графіка виконаних робіт з боку замовника.

19. Цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє протягом року, але може бути продовжений за взаємною згодою сторін (пункт 10.3 Договору).

20. Виконання робіт підтверджується такими актами: №1 від 26.10.2018 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 1328079,84 грн; №2 від 26.10.2018 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 4367633,27 грн; №3 від 26.10.2018 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 152976,18 грн; №4 від 26.10.2018 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 2919870,70 грн; №5 від 21.03.2019 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на суму 270583,20 грн; №6 від 21.03.2019 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на суму 2661404,81 грн; №7 від 21.03.2019 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на суму 180246,25 грн; №8 від 21.03.2019 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2019 року на суму 1148288,47 грн; №9 від 02.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 144673,66 грн; №10 від 21.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 1376827,52 грн; №11 від 21.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 7507,73 грн; №12 від 21.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 91045,72 грн; №13 від 21.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 53191,74 грн; №14 від 21.05.2019 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2019 року на суму 71229,29 грн; №15 від 15.07.2019 приймання виконаних будівельних робіт за ________ 2019 року на суму 129577,56 грн.

21. Відповідно до матеріалів справи, Акти приймання виконаних будівельних робіт підписано представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств.

22. Загальна сума виконаних робіт за договором, згідно підписаних актів приймання будівельних робіт, за твердженням позивача, склала 14903135,94 грн.

23. Відповідач частково оплатив виконані роботи, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача заявлено 2103826,98 грн, з яких 513798,98 грн за виконані роботи та 1590028,00 грн за використані матеріали.

24. З метою досудового врегулювання спору, Позивач звертався до Відповідача з претензією від 24.10.2019 за вих. №73 на підставі статті 222 ГК України, у якій просив перерахувати суму боргу у розмірі 2103826,98 грн.

25. Вимога Позивача, наведена у зазначеній претензії, залишена з боку Відповідача без виконання, що стало підставою для пред`явлення позову у цій справі. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

26. Цивільний кодекс України Частини перша і друга статті 11 Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина перша статті 509 Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина перша статті 526 Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частина перша статті 530 Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). … Частини перша і третя статті 549 Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пункт 3 частини першої статті 611 У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частина перша статті 612 Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частина друга статті 625 Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

27. Господарський кодекс України Абзац перший частини першої та частина друга статті 193 Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Частина перша статті 216 Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Частина друга статті 217 У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Частина перша статті 230 Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частина шоста статті 232 Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

28. Господарський процесуальний кодекс України Пункт 2 частини другої та частини пятої статті 46 Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Частина третя статті 255 Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Частини перша і друга статті 300 Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

29. Суд виходить з того, що за приписами статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Згідно з частиною першою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

31. У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а також висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції (пункт 3 частини першої статті 282 ГПК України).

32. Спір у цій справі виник у зв`язку із допущенням з боку Відповідача порушення виконання обов`язку, передбаченого пунктом 3.3 Договору щодо остаточної оплати робіт, що призвело до пред`явлення Позивачем вимог, зокрема, про застосування до Відповідача правової відповідальності шляхом стягнення пені, передбаченої пунктом 6.2 Договору, трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

33. У позовній заяві зазначені вимоги Позивачем визначено у таких розмірах: - 387834,64 грн - пеня за прострочення оплати робіт за актами з № 8 - № 15; - 20231,32 грн - три проценти річних, нараховані за період з 20.07.2019 до 15.11.2019; - 10308,75 грн - інфляційні втрати - за період з липня до жовтня 2019 року.

34. В ході розгляду справи Позивачем подано до суду першої інстанції Заяву від 15.09.2021, якою останній мав намір скористатися правом, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 46 ГПК України, та змінити розмір зазначених позовних вимог так: - 5187,82 грн - пеня за прострочення оплати робіт, - 135567,15 грн - три проценти річних, нараховані за період з 20.07.2019 до 15.11.2019, - 266505,89 грн - інфляційні втрати - з липня до жовтня 2019 року.

35. Однак суд першої інстанції своєю ухвалою від 13.10.2021 відмовив Позивачеві у прийнятті його Заяви від 15.09.2021 в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 46 ГПК України, адже дійшов висновку, що докази направлення копії такої заяви Відповідачеві не свідчать про виконання Позивачем вимог зазначеної норми процесуального права.

36. Отже, суд першої інстанції розглянув спір, виходячи з вимог та їх розмірів, визначених у позовній заяві, та за наслідками чого своїм рішенням задовольнив повні вимоги в частині пені та інфляційних втрат повністю, а в частині трьох процентів річних - частково.

37. Суд звертає увагу на те, що заперечення проти зазначеної ухвали суду першої інстанції від 13.10.2021 в порядку, передбаченому частиною третьою статті 255 ГПК України, сторонами до суду апеляційної інстанції не подавалися.

38. Однак, незважаючи на відсутність зазначеного заперечення сторін справи та саму ухвалу суду першої інстанції від 13.10.2021, суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної постанови звернув увагу на подання Позивачем до суду першої інстанції Заяви від 15.09.2021 та резюмуючи своє рішення, зокрема зазначив, що судом першої інстанції цій заяві не надано правової оцінки.

39. Переглядаючи справу в частині позовної вимоги про стягнення пені, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позовній заяві Позивач здійснив розрахунок пені, передбаченої пунктом 6.2 Договору, без урахування вимог статей 231 та 232 ГК України, що призвело до неправильного розрахунку цієї вимоги.

40. Підсумувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пеня за несвоєчасне виконання Відповідачем зобов`язань складає 5187,52 грн.

41. Отже, суд апеляційної інстанції визначив розмір пені, що підлягає задоволенню, у сумі, яка повністю збігається із тією, яку Позивач просив задовольнити у своїй Заяві від 15.09.2021, і при цьому суд не навів відповідного розрахунку в обґрунтування свого рішення в цій частині.

42. Водночас справу в частині позовних вимог, що ґрунтуються на приписах статті 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції розглядав згідно із їх розмірами, визначеними у позовній заяві.

43. Верховний Суд зазначає, що наведені обставини апеляційного перегляду справи вказують на невідповідність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вимогам статей 236, 237, 269, 282 ГПК України, адже ним не було повною мірою або взагалі: (а) з`ясовано питання щодо надання правової оцінки судом першої інстанції Заяві Позивача від 15.09.2021; (б) обґрунтовано мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час посилання на зазначену заяву Позивача у контексті перегляду справи в частині позовної вимоги про стягнення пені; (в) обґрунтовано у чому саме полягає неврахування Позивачем вимог статей 231 та 232 ГК України під час здійснення ним розрахунку пені і яким чином це вплинуло на розрахунок цієї вимоги; (г) наведено обґрунтування розміру пені в сумі 5187,82 грн, зокрема арифметичного, у якому її задоволено (за який період прострочення зобов`язання, за прострочення оплати робіт за якими саме актами).

44. Суд зазначає, що від повноти з`ясування, встановлення відповідних обставин справи та правильної їх оцінки залежить обґрунтованість висновків суду при ухвалені судового рішення по суті спору.

45. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у цій справі наведеним вимогам не відповідають, адже ним не оцінено всі наявні в справі докази, не встановлено всі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме не з`ясовано у яких розмірах позовні вимоги в частині пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають судовому розгляду і задоволенню.

46. Для повного і всебічного розгляду цієї справи важливим є з`ясування, встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути цей спір у відповідності до вимог законодавства.

47. За таких обставин, наведені висновки суду апеляційної інстанції є необґрунтованими та передчасними.

48. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (стаття 300 ГПК України).

49. Встановивши зазначені в постанові вище порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

50. Водночас Суд вважає за необхідне зазначити щодо підстави касаційної скарги, з якої відкрито касаційне провадження у цій справі, таке.

51. На думку Скаржника, суд апеляційної інстанції мав вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги та надати правову оцінку Заяві Позивача від 15.09.2021, при цьому керуючись приписами частини четвертої статті 269 ГПК України.

52. Відповідно до частини четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

53. Наведена норма процесуального права наділяє суд апеляційної інстанції повноваженням скасувати рішення суду першої інстанції в обов`язковому порядку, якщо буде встановлено істотне порушення цих норм права, яке безумовно призвело до невідповідності судового рішення закону. Зокрема, такі підстави законодавцем визначено у частині третій статті 277 ГПК України.

54. Суд зазначає, що будь-яких істотних обставин, які б могли слугувати підставою для виходу суду апеляційної інстанції за межі доводів та вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, Скаржником не наведено.

55. Щодо обставин, які на думку Скаржника є тими істотними підставами у розумінні частини четвертої статті 269 ГПК України, Суд зазначає, що Скаржник не ставив перед судом апеляційної інстанції питання в порядку, передбаченому частиною третьою статті 255 ГПК України, щодо ненадання або неналежного надання судом першої інстанції правової оцінки Заяві від 15.09.2021.

56. Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише після його апеляційного перегляду і тільки у переглянутій частині (статті 287, 300 ГПК України), доводи Скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів частини четвертої статті 269 ГПК України колегією суддів Верховного Суду не приймаються, як такі, що межами касаційного перегляду справи не охоплюються. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. За приписами пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

58. Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що касаційна скарга Позивача підлягає задоволенню частково, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

59. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, зокрема у пункті 43 цієї постанови, та вжити усі передбачені законом дії, необхідні для ухвалення законного рішення у цій справі. Судові витрати

60. Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєр Протекшн" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2022 у справі № 904/842/20 скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, інфляційних втрат, трьох процентів річних, судових витрат зі сплати судового збору, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуюча Г. Вронська Судді Н. Губенко І. Кондратова