Постанова 4875 № 922/1653/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2023 року м. Харків Справа № 922/1653/22 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К., представників сторін: позивача - Малишева Т.А., відповідача - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (вх.№1411Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2022, прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Пономаренко Т.О., дата складання повного тексту рішення - 30.11.2022, у справі № 922/1653/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об`єднання "Термосистеми", м. Харків до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків, про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Термосистеми" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини": - заборгованість з виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році в сумі 1 568 735, 91грн; - інфляційні втрати у зв`язку з простроченням виплат дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, нараховані за період з 18.10.2019 по 15.09.2022, в сумі 595 044, 04грн; - три проценти річних від простроченої суми дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, нараховані за період з 18.10.2019 по 15.09.2022, в сумі 137 060, 24грн. Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем зобов`язань з виплати позивачу дивідендів за 2018 рік. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.11.2022 позов задоволено; стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об`єднання "Термосистеми" заборгованість з виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році в сумі 1 568 735, 91грн, інфляційні втрати у зв`язку з простроченням виплат дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, нараховані за період з 18.10.2019 по 15.09.2022, в сумі 595 044, 04грн, три проценти річних від простроченої суми дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, нараховані за період з 18.10.2019 по 15.09.2022, в сумі 137 060, 24грн, а також судовий збір у розмірі 34 512, 60грн. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що 17.04.2019 були проведені річні загальні збори акціонерів відповідача, оформлені протоколом №24, на яких було вирішено, зокрема, розподілити чистий прибуток, отриманий товариством за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, з урахуванням Закону України Про управління об`єктами державної власності та постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, таким чином: 50% - на виплату дивідендів акціонерам товариства; на поповнення резервного капіталу товариства не нараховувати, оскільки він сформований у повному обсязі; 50% - на здійснення витрат, передбачених фінансовим планом товариства на 2019 рік. Затверджено загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2018 рік у розмірі 382 137,5 тис. грн. Встановлено, що виплата дивідендів здійснюється товариством безпосередньо акціонерам. Наглядовою радою відповідача прийнято рішення, оформлене протоколом №12-НР від 24.05.2019, яким визначено дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, встановлено строк виплати дивідендів: з 14.06.2019 по 17.10.2019. Зважаючи на прийняті емітентом рішення, з огляду на визначений розмір дивідендів на одну акцію, відповідач мав сплатити позивачу дивіденди у розмірі 1 568 735, 91грн. Між тим, до 17.10.2019, а також станом на момент звернення позивача з позовом до суду та прийняття рішення у справі, відповідач свої зобов`язання не виконав, доказів виплати дивідендів позивачу у розмірі 1 568 735, 91грн суду не надав. Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому суд задовольнив позов повністю. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 16.11.2022, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2022 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення 595 044, 04грн інфляційних та 137 060, 24грн 3% річних відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього. Також не надано доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка та не надано доказів того, що Держстатом здійснено публікацію щодо цього не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, в офіційних періодичних виданнях. Відтак, апелянт вважає, що зазначена позивачем сума індексу інфляції в розмірі 595 044, 04грн не має обґрунтування та посилання, що прострочення грошового зобов`язання від відповідача виступає способом захисту майнового права у вигляді відшкодування матеріальних витрат (збитків) кредитора саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та на підставі чого позивач повинен був отримати компенсацію (плату) від відповідача за користування утримуваними грошовими коштами. Апелянт зазначає, що позивач неправильно нарахував відповідачу розмір інфляційних, а суд першої інстанції їх не перевірив. Апелянт посилається на наявність обставин в обґрунтування зменшення 3% річних. На думку апелянта, суд не повинен застосовувати до нього штрафні санкції у вигляді 3% річних та інфляційних, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування. У будь-якому випадку, як вважає апелянт, місцевий господарський суд не мав права нараховувати відповідачу інфляційні та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з лютого по вересень поточного року, оскільки для відповідача діяли форс-мажорні обставини у вигляді бойових дій в Україні. Одночасно апелянт просить суд апеляційної інстанції задовольнити клопотання відповідача та звільнити його від стягнення інфляційних, 3% річних. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2022 у справі № 922/1653/22; встановлено позивачу строк до 31.01.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 31.01.2023 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "09" лютого 2023 р. о 12:00год. 17.01.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що жодна законодавча норма не містить вимог щодо зобов`язань позивача надавати докази здійснення розрахунку індексу інфляції Держстатом та публікації Держстату величини індексу інфляції в офіційних періодичних виданнях і, більш того, позивач не зобов`язаний перевіряти своєчасність виконання обов`язків органом виконавчої влади. Позивач зазначає, що він враховував розмір індексу інфляції із офіційних джерел інформації. На думку позивача, необґрунтованими є доводи відповідача щодо необхідності доведення того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, адже доведення такого факту немає жодного відношення до предмета спору та взагалі не знаходить свого застосування у господарських правовідносинах. Як вказує позивач, відповідачем не надано жодного доказу та обґрунтування щодо невірності розрахунку інфляційних, наданого позивачем; у суді першої інстанції відповідач не висловив будь-яких заперечень щодо розрахунку інфляційних. Крім того, позивач посилається на те, що строк виконання грошового зобов`язання зі сплати дивідендів виник задовго до початку повномасштабного вторгнення російської федерації; відповідачем не доведено існування логічного причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією рф та невиконанням (неможливістю виконання) обов`язку у 2019 році. Як зазначає позивач, відповідач не надав відзиву на позовну заяву та не наводив жодних заперечень щодо заявленого до стягнення розміру інфляційних та 3% річних. Правові підстави заперечувати проти розміру інфляційних та 3% річних на стадії перегляду справи судом апеляційної інстанції відповідачем в апеляційній скарзі не наведено. Позивач також вважає, що правові підстави для застосування положень статті 233 Господарського кодексу України у суду апеляційної інстанції у даному випадку та на стадії апеляційного розгляду справи відсутні. З огляду на викладене вище, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2022 у справі № 922/1653/22 залишити без змін. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об`єднання "Термосистеми" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "09" лютого 2023 о 12:00 годині, провести в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon. У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.02.2023, яке відбулось в режимі відеоконференції за допомогою програми Easycon, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2022 у справі № 922/1653/22 залишити без змін. Апелянт своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався; представник апелянта в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча апелянт був належним чином завчасно повідомлений про час, дату та місце судового засідання. Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, участь сторін не визнавалась судом обов`язковою, апелянт належним чином завчасно повідомлений про час, дату та місце судового засідання, і неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги, про що сторони були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2023, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Як вбачається із апеляційної скарги, відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних, та просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення 595 044, 04грн інфляційних та 137 060, 24грн 3% річних відмовити. Відтак, рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2022 у справі №922/1653/22 переглядається апеляційним господарським судом в частині задоволених позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання Термосистеми є акціонером Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (колишня назва - АТ "Турбоатом"), що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах від 05 вересня 2022 та має у власності 1 734 416 штук простих акцій емітента загальною номінальною вартістю 433 604, 00грн, що згідно з випискою становить частку 0, 410516% статутного капіталу відповідача. 17.04.2019 були проведені річні загальні збори акціонерів, оформлені протоколом від 17.04.2019 №24, на яких було вирішено, зокрема, розподілити чистий прибуток, отриманий товариством за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, з урахуванням Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави", таким чином: 50% - на виплату дивідендів акціонерам товариства; на поповнення резервного капіталу товариства не нараховувати, оскільки він сформований у повному обсязі; 50% - на здійснення витрат, передбачених фінансовим планом товариства на 2019 рік. Затверджено загальний розмір річних дивідендів за підсумками роботи товариства за 2018 рік у розмірі 382 137, 5тис.грн. Встановлено, що виплата дивідендів здійснюється товариством безпосередньо акціонерам. Протокол загальних зборів акціонерів №24 від 17.04.2019 опубліковано на офіційному сайті відповідача. 27.05.2019 на офіційному веб-сайті відповідача було розміщено рішення про виплату дивідендів від 24.05.2019, згідно якого: розмір дивідендів, що підлягають виплаті відповідно до рішення загальних зборів становить 382 137 500, 00грн; розмір річних дивідендів на 1 акцію складає 0, 904475грн. Наглядовою радою відповідача прийнято рішення, оформлене протоколом №12-НР від 24.05.2019, яким визначено дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, встановлено строк виплати дивідендів: з 14.06.2019 по 17.10.2019. Дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами діяльності товариства у 2018 році: 10.06.2019. Відомості про прийняття рішення про виплату дивідендів опубліковані на офіційному сайті відповідача. Позивач звертався про здійснення виплати дивідендів за 2018 рік, але, як стверджує позивач, жодної відповіді на заяви отримано не було, як і не було здійснено виплат. 19.10.2020 позивач у зв`язку з проведенням внутрішнього фінансового аудиту звернувся до відповідача із листом N963/19-10 від 19.10.2020 з проханням проведення звірки взаєморозрахунків та направив два примірники акту звірки. Проте, як стверджує позивач, відповіді на лист про проведення звірки взаєморозрахунків від відповідача отримано не було. Разом з цим, в телефонній розмові бухгалтер відповідача повідомила, що звірку взаєморозрахунків за невиплаченими дивідендами не проводять. Всі редакції статуту відповідача, які діяли на час прийняття рішення про виплату дивідендів, та поточні редакції опубліковані на офіційному сайті відповідача. Як стверджує позивач, він неодноразово звертався до відповідача з листами про виплату дивідендів, проте останній зобов`язання з виплати позивачу як акціонеру дивідендів за 2018 рік не здійснив, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Апеляційним господарським судом встановлено, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, що пов`язані зі зміною типу Товариства у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17 вересня 2008 року та зміною найменування Акціонерного товариства "Турбоатом" на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" відповідно до рішення позачергових загальних зборів від 27.08.2021. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України. Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі, у зв`язку із невиплатою відповідачем позивачу як своєму акціонеру дивідендів за 2018 рік, хоча мав це зробити по 17.10.2019. Апелянт проти зазначеного не заперечує. У зв`язку із невиплатою дивідендів за 2018 рік у встановлений відповідачем строк, позивач нарахував відповідачу інфляційні та 3% річних на суму заборгованості, що й є предметом апеляційного перегляду. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України. Так, за частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України). Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі 905/600/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18, яку суд апеляційної інстанції враховує при розгляді спірних правовідносин у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Перевіривши розрахунок інфляційних позивача, суд апеляційної інстанції встановив, що він є вірним, а методика нарахування відповідає зазначеному вище і рекомендаціям Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97-р; позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних з 18.10.2019 по 15.09.2022 на суму заборгованості. При цьому, апелянт, посилаючись на невірність здійснення позивачем розрахунку, не наводить обґрунтування, у чому полягає невірність розрахунку і не надав суду контррозрахунку. Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього, оскільки жодна законодавча норма не містить вимог щодо зобов`язань позивача надавати докази здійснення розрахунку індексу інфляції Держстатом та публікації Держстату величини індексу інфляції в офіційних періодичних виданнях. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків. Індекс інфляції є загальнодоступною інформацією, і позивачу при зверненні з позовною заявою, у разі заявлення вимог про стягнення інфляційних, достатньо здійснити відповідний розрахунок інфляційних у позові. А суд у тому числі і за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевіряє здійснений позивачем розрахунок. Безпідставними є доводи апелянта, що позивачем не надано доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка та не надано доказів того, що Держстатом здійснено публікацію щодо цього не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, в офіційних періодичних виданнях; зазначене не має жодного значення при нарахуванні кредитором інфляційних у господарських правовідносинах. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, що зазначена позивачем сума індексу інфляції в розмірі 595 044, 04грн не має обґрунтування. Щодо доводів апелянта, що позовна заява не містить посилання, що вимоги внаслідок прострочення грошового зобов`язання відповідача виступає способом захисту майнового права у вигляді відшкодування матеріальних витрат (збитків) кредитора саме від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та на підставі чого позивач повинен був отримати компенсацію (плату) від відповідача за користування утримуваними грошовими коштами, судова колегія зазначає таке. За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. В апеляційній скарзі апелянт посилається на наявність обставин в обґрунтування зменшення 3% річних, зокрема, зазначає, що накладення штрафних санкцій зменшує вартість підприємства та негативно впливає на ділову репутацію боржника. Апелянт також посилається на обставини введення воєнного стану в Україні та неодноразові обстріли підприємства, що фактично зупинило діяльність товариства. Однак, дані доводи не були предметом розгляду суду першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження №12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (

позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19). Згідно матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції. Однак, відповідач не подав суду відзиву на позовну заяву із викладеними доводами в обґрунтування власної правової позиції, у тому числі і щодо зменшення 3% річних та інфляційних. Відтак, за відсутності жодних обґрунтувань з боку відповідача щодо можливості зменшення 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних повністю. При цьому, судова колегія зазначає, що в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. При застосуванні норм статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Окрім того, вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку. Судова колегія вважає, що апелянт, посилаючись на те, що накладення штрафних санкцій зменшує вартість підприємства та негативно впливає на ділову репутацію боржника, не надав належних і допустимих доказів, які підтверджують обставини, що мають істотне значення для зменшення 3% річних; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним зобов`язання, невідповідності розміру 3% річних наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Як і не надав суду першої інстанції жодних доказів, що підтверджували б доводи відповідача щодо фактичного зупинення діяльності товариства. Також апелянт вважає, що місцевий господарський суд не мав права нараховувати відповідачу інфляційні та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з лютого по вересень поточного року, оскільки для відповідача діяли форс-мажорні обставини у вигляді бойових дій в Україні. Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 617 Цивільного кодексу України, а також статтею 218 Господарського кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору). Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час. Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто, відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини, має довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні. У спірних правовідносинах строк виконання грошового зобов`язання зі сплати дивідендів виникло задовго до початку повномасштабного вторгнення російської федерації; відповідачем не доведено існування логічного причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією рф та невиконанням (неможливістю виконання) обов`язку у 2019 році. Також, на думку апелянта, суд в цілому не повинен застосовувати до нього штрафні санкції у вигляді 3% річних та інфляційних, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування. Однак, судова колегія зазначає, що вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої статті 625 Цивільного кодексу України, слід ураховувати особливість правової природи цієї відповідальності. Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові, ці суми нараховуються незалежно від вини боржника. Вказане правило ґрунтується на засадах справедливості й виходить із неприпустимості безпідставного збереження коштів однією стороною зобов`язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошового зобов`язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад унаслідок відсутності в боржника грошей та інших підстав) не звільняє його від відповідальності. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, відтак, застосовуються незалежно від вини боржника. Щодо клопотання апелянта про звільнення його від стягнення інфляційних, 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Клопотання про звільнення відповідача від стягнення 3% річних та інфляційних не було подано відповідачем суду першої інстанції, і апелянт не посилається на обставини неподання клопотання місцевому господарському суду; відповідно, клопотання не було предметом розгляду суду першої інстанції, судом не надавалась йому оцінка. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення про стягнення інфляційних та річних чи їх зменшення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2022 у справі № 922/1653/22 без змін. Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 16.11.2022 у справі №922/1653/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 15.02.2023. Головуючий суддя Л.М. Здоровко Суддя Л.І. Бородіна Суддя В.В. Лакіза