Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3029/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3029/22 пров. № А/857/15469/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року ухвалене суддею Подлісною І.М. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 500/3029/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 10.08.2022 року № 192050001368 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити з 04.08.2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 10.08.2022 року № 192050001368 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, починаючи з 04.08.2022 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції визнав безпідставними посилання відповідача на норму статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки пункт «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є більш сприятливим для особи у спірних правовідносинах. Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що позивачка не має права на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки не має для цього необхідного віку 55 років. При цьому відповідач зазначив, що пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 призначається на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки перша норма є спеціальною у спірних правовідносинах. Ці обставини суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, неправильно встановив та застосував норми права, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивачка 04.08.2022 року звернулася в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

2. За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області. 10.08.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області прийняло рішення № 192050001368, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років та повідомлено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. На час звернення за призначенням пенсії позивачка досягла 52 років. Страховий стаж позивачки становить 25 років 11 місяців 17 днів, пільговий 12 років 01 місяць 26 днів. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Що стосується права позивачки на призначення пенсії на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Велика Палата Верховного Суду у справі № 360/3611/20 розглядала можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За результатами розгляду 03 листопада 2021 року прийняла постанову у якій вказала, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року з одного боку, та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - з іншого в частині віку для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі необхідно застосувати саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на наведене, твердження відповідача про застосування до спірних правовідносин статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованими. Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Сторони не заперечують, що позивачка на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла віку 52 роки, має страховий стаж 25 років 11 місяців 17 днів та пільговий стаж 12 років 01 місяць 26 днів. Зважаючи на ці обставини, позивачка має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставі пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відповідач відповідний обов`язок, який, як встановлено за результатами розгляду цієї справи, відповідач не виконав. Суд першої інстанції з цього приводу зробив вірний висновок. Водночас, суд першої інстанції передчасно зобов`язав відповідача виплатити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 04.08.2022 року, оскільки права позивачки в цій частині відповідачем не порушені. На переконання апеляційного суду, у відповідача не було правових підстав для виплати пенсії позивачці, оскільки така не була призначена. При цьому, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави вважати що після призначення пенсії позивачці, відповідач не провидитиме її виплату. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачці, а, відтак, і для зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії. Зважаючи на наведене, адміністративний позов необхідно задовольнити частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10.08.2022 року № 192050001368 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання відповідача призначити позивачці з 04.08.2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права в тій частині, що передчасно зобов`язав відповідача виплатити позивачці ще не призначену пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Ця обставина, на думку апеляційного суду, є підставою для скасування судового рішення, в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити позивачці з 04.08.2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В іншій частині рішення суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, необхідно залишити без змін, оскільки суд зробив вірний висновок про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10.08.2022 року № 192050001368 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання відповідача призначити позивачці з 04.08.2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII. Таким чином, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року в справі № 500/3029/22, в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплатити ОСОБА_1 з 04.08.2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, скасувати та прийнятти в цій частині постанову про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги. У іншій частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року в справі № 500/3029/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 14.02.2023 року